Діагностичні етапи

	Етап	Діагностичні заходи	Діагностичні знахідки	Подальша тактика
1.	Клінічний	Ретельне клінічне обстеження хворого, збір анамнезу	Наявність трьох основних діагностичних критеріїв або 2 та більше додаткових	Серологічне обстеження
2.	Лабораторний	Серологічне обстеження	Наявність діагностичних титрів АГА, АЕМА, тТГА, АРА	Діагноз можливий з високим ступенем вірогідності, призначення капсульної ендоскопії або ФГДС з біопсією
3.	Інструментальний	ФГДС з біопсією	Атрофія слизової оболонки дванадцятипалої кишки	Формулювання заключного діагнозу целіакії

Лікування

	Підходи до лікування	Мета призначення	Показання до призначення	Основні лікувальні заходи
1.	Етіоло­гічний	Повне виключення етіологічного чинника захворювання	Усім хворим без винятку протягом усього життя	Безглютенова дієта
2.	Пато­генетичний	Протизапальна, імуно-супресивна дія	Рефрактерні форми захворювання, тяжкий перебіг, недостатність безглютенової дієти для досягнення повної клініко-лабораторної ремісії	Глюкокортико- стероїди Імуносупресанти
3.	Симпто­матичний	Корекція порушень з боку органів та систем	Індивідуально з урахуванням симптоматики	1. Полівітаміні та мікроелементні препарати 2. Замісна терапія ферментними препаратами 3.Корекція білкової недостатності 4.Відновлення колоїдно-осмотичного тиску плазми

Основним методом лікування є не фармакотерпія, а сувора довічна, аглютенова дієта. Хворому забороняється вживати в їжу пшеницю, жито, ячмінь і всі продукти, які можуть містити ці злаки навіть у мізерно малих дозах. Основу харчового раціону становлять рис, гречка, картопля, соєві боби, кукурудза. Овес і продукти з нього допускаються, обмеження їхнього вживання в багатьох рекомендаціях обумовлене тим, що при готуванні стандартним промисловим способом борошна й продуктів з нього відбувається забруднення пшеничним глютеном. Пацієнт повинен бути добре інформований про те, що навіть незначна й одинична погрішність у дієті приводить до прогресування захворювання, що не має яскравих клінічних проявів. Особлива увага повинне приділятися так званому прихованому глютену, що може входити до складу різних біологічних добавок, медикаментів. Якщо у хворого з целіакією спостерігається лактозна недостатність, то він повинен обмежити прийом молочних продуктів.

У більшості пацієнтів на тлі аглютенової дієти досить швидко наступає клінічна ремісія, хоча строки її можуть варіювати індивідуально: від декількох тижнів до місяців.

Лікарська терапія при целіакії має допоміжне значення, але її роль недооцінювати не можна. За показами застосовуються препарати заліза, фолієвої кислоти, при ферментній недостатності показана замісна терапія (препарати з достатнім змістом ліпази (не менш 10 000 ОД) під час прийому їжі). Для профілактики остеопорозу призначають препарати кальцію й вітамін D, за показами - біфосфонати й кальцитонін. При важкому перебігу захворювання або при відсутності клініко-морфологічних змін на тлі суворої аглютенової дієти протягом більше 6 місяців показане застосування ГКС (середня терапевтична доза становить 7,5-20 мг преднізолона на день). За показами також використовують парентеральне харчування, корекцію водно-електролітного балансу, в/в введення альбуміну й ін. При лікуванні герпетиформного дерматиту, крім аглютенової дієти, використовують діафенілсульфон і дапсон (сульфон, дісулон, дімоцитон 50-100 мг/день).