ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

В.В. Дорошенко

САНІТАРІЯ І гігієна

Навчально-методичний посібник до практичних занять

для студентів факультету фізичного виховання

напряму підготовки «Туризм»

освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

Затверджено

вченою радою ЗНУ

Протокол № від

Запоріжжя 2012

УДК. 613. 2 : 796 (075.8)

Дорошенко В.В. Санітарія і гігієна: навчально-методичний посібник до практичних занять для студентів факультету фізичного виховання напряму підготовки «Туризм» освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр». – Запоріжжя : ЗНУ, 2012. - 69 с.

Навчально-методичний посібник містить плани практичних занять, основні теоретичні відомості, завдання, вправи, ситуаційні задачі, що сприяють засвоєнню теоретичних положень, основних понять та актуальних проблем курсу «Санітарія і гігієна».

Призначений для студентів факультету фізичного виховання денного відділення напряму підготовки «Туризм» освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр».

Рецензент М.В. Маліков

Відповідальний за випуск В.В. Дорошенко

Зміст

Передмова……………………………………………………………………….……4

Оцінка популяційного та індивідуального здоров‘я………………………………5

Гігієна повітря………………………………………………………………………18

Гігієнічна оцінка освітлення приміщень………………………………………….32

Гігієнічна оцінка вентиляції приміщень………………………………………….36

Санітарно-гігієнічні вимоги до споруд та приміщень туристичного та готельно-ресторанного господарства………………………………………………………...40

Аналіз харчового раціону………………………………………………………….48

Література…………………………………………………………………………...53

Додатки……………………………………………………………………………...55

Передмова

Гігієна є однією з фундаментальних навчальних дисциплін у підготовці фахівців в області фізичної культури й спорту.

Гігієна (у перекладі із грецького - здоровий) – медична наука, що розробляє й реалізує методи попередження захворювань, вивчає вплив різних факторів на здоров'я людини, його працездатність і тривалість життя. Гігієна містить у собі ряд розділів, кожний з яких охоплює самостійну галузь гігієнічної науки й практики: комунальна гігієна, гігієна праці, харчування й т.д.

Загальна гігієна розкриває загальні положення про навколишнє середовище, закономірності впливу природних, побутових, виробничих факторів на здоров'я й захворюваність населення, а також визначає шляхи оздоровчих заходів.

Санітарія (від лат. sanita - здоровя) - галузь практичного застосування, розроблених гігієнічною наукою нормативів, санітарних правил та рекомендацій, що забезпечують оптимальні умови побуту, праці людей з метою збереження та зміцнення їх здоровя.

За результатами курсу студенти повинні знати:

• що таке індивідуальне та суспільне здоров'я і які фактори впливають на його формування;

• закономірності фізичного розвитку дітей і підлітків, умови й способи його гармонізації;

• особливості впливу різних факторів зовнішнього середовища на організм людини;

• методи й засоби профілактичної медицини щодо збереження й поліпшення здоров'я людей.

Студенти повинні вміти:

• оцінювати стан здоров'я людей різного віку;

• оцінювати вплив окремих факторів зовнішнього середовища на здоров'я різних категорій населення;

• практично використати методи й засоби впливів гігієнічних факторів на стан здоров'я людей різного віку;

• забезпечувати оптимальні гігієнічні умови під час виробничої, навчальної й спортивної діяльності;

• пропагувати ідеї здорового способу життя на підставі особистої глибокої переконаності.

Лабораторне заняття №1 «Оцінка популяційного та індивідуального здоров'я»

Мета заняття: ознайомлення з методами кількісної оцінки здоров'я

План

1. Оцінка рівня захворюваності та тимчасової непрацездатності населення

2. Визначення рівня індивідуального здоров'я за різними методиками

теоретичні відомості

Відомо близько 300 визначень (дефініцій) здоров’я, серед яких найбільш придатним є визначення, що дає Всесвітня організація охорони здоров’я: «Здоров’я – це стан повного соціального, біологічного та психологічного благополуччя, коли функції всіх органів і систем урівноважені з навколишнім середовищем, відсутні якісь захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти». Коли мова йде про популяційне здоров’я, тобто здоров’я населення та окремих його груп, треба мати на увазі, що єдиного критерію, за яким можна визначити стан здоров’я населення, наприклад, регіону, країни, міста, району, області, немає. В цьому разі в світовій статистиці прийнято використовувати комплексний підхід до визначення поняття «здоров’я» населення. Під цим розуміють умовне статистичне поняття, яке досить повно характеризується комплексом показників:

• демографічних (народжуваність, смертність, середня очікувана тривалість життя);

• фізичного розвитку (морфо-функціонального та біологічного розвитку, гармонійності);

• захворюваності (загальної, інфекційної, госпітальної та ін.);

• інвалідності (первинної та загальної);

• частоти до нозологічних станів (імунітет, опірність систем, активність ферментів і ін.).

Починаючи з 1962 р., в нашій країні використовується Міжнародна класифікація хвороб, травм і причин смерті (МКХ), яка періодично переглядається та затверджується спеціальним комітетом експертів з медичної статистики та підкомітетом з класифікації хвороб Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Таблиця 1

Орієнтовні показники середнього рівня популяційного здоров’я

	Захворюваність за звертаємістю на 1000 чол. населення				Захворюваність з тимчасовою втратою праце-здатності на 100 працюючих		Інвалідизація на 1000 чол. населення		Смертність немовлят, %		Загальна смертність, %
	первинна		загальна
	Місто	Село	Місто	Село	Випадки	Дні
	1110	600	1600	900	80		7	15		12

Завдання 2: а) oцінити рівень захворюваності населення України б) порівняти структуру первинної та загальної захворюваності

Міжнародна статистична класифікація хвороб останнього Десятого перегляду (МКХ-10) була затверджена сорок третьою Асамблеєю ВООЗ 1 січня 1993 року. Згідно з рішенням Асамблеї документ має нову назву «Міжнародна статистична класифікація хвороб і споріднених проблем охорони здоров’я», хоча зручну абревіатуру МКХ збережено.

Завдання 1: Порівняти у відповідності з МКХ-10 показники первинної захворюваності населення Запорізької області і України в цілому. Первинна захворюваність населення Захворювання Запорізька область Україна випадки/ 10000 структура випадки/ 10000 структура % ранг % ранг - органів дихання 2824,2 46,32 1 2917,2 45,04 1 - травми та отруєння 575,2 9,43 2 483,5 7,47 2 - сечестатевої системи 305,7 5,01 5-6 379,8 5,86 5 - інфекційні та паразитарні 374 6,13 4 301 4,65 7 - шкіри та підшкірної клітковини 393,6 6,46 3 410,2 6,33 3 - кістково-м′язової системи 298,3 4,89 7 311,7 4,8 6 - ока й придаткового апарату 305,7 5,01 5-6 297,1 4,59 8 - вуха 230,2 3,77 9 232,7 3,59 10 - органів травлення 171,6 2,81 10 282 4,35 9 - новоутворення 97,8 1,6 12 77 1,19 13 - нервової системи 136,7 2,24 11 154,4 2,38 11 - порушення психіки та поведінки 49 0,8 13 49,4 0,76 15 - ендокринної системи, розладу харчування й порушення обміну речовин 37,1 0,6 14 125,9 1,94 12 - вродженні аномалії 16,1 0,26 16 12,3 0,19 16 - крові й кровотворних органів, випадкові порушення з залученням імунного механізму 17,2 0,28 15 49,8 0,77 14

Рівень тимчасової непрацездатності в Україні в зв’язку з хворобами та іншими причинами становить 50,6 випадків на 100 працюючих і 686,0 календарних днів на 100 працюючих.

У переважній більшості як випадків, так і календарних днів причиною є захворювання: 86,7% загального числа випадків і 91% - числа календарних днів.

Серед захворювань у цілому по всіх галузях найбільш високі рівні тимчасової непрацездатності реєструються для хвороб органів дихання (в основному за рахунок гострих респіраторних інфекцій та грипу): 18,8 випадків та 153,4 днів на 100 працюючих.

Наступні місця займають:

• за числом випадків – хвороби кістково-м′язової системи та сполучної тканини;

• за числом календарних днів – травми та отруєння.

Завдання 3: Оцінити рівень тимчасової непрацездатності населення України у зв’язку з захворюваністю (табл. 1).

Інвалідність як статистичне поняття – це сукупність показників, що характеризують частоту стійкої втрати працездатності населення, її прийнято також називати захворюваністю зі стійкою втратою працездатності.

Найбільш важливими показниками, що характеризують інвалідність, є:

• загальна інвалідність – число осіб, які отримують пенсії через інвалідність / 1000 (10000) населення;

• первинна інвалідність – число осіб, вперше визнаних інвалідами / 1000 (10000) населення.

Завдання 4: Охарактеризувати основні тенденції в динаміці демографічних показників в Україні. Динаміка основних демографічних показників в Україні (на 1000 населення) Найменування показника 1950 1960 1970 1980 1990 1991 1995 1996 1997 1998 1999 Народжуваність 22,8 20,5 15,2 15,0 12,7 12,1 9,6 9,1 9,7 8,3 7,8 Загальна смертність 8,5 6,9 8,9 12,1 12,1 12,9 15,4 15,2 14,9 14,3 14,8 Природний приріст 14,3 13,6 6,3 2,9 0,6 -0,8 -5,8 -6,1 -6,2 -6,0 -7,0 Смертність немовлят (на 1000 живих народжених) 73,0 30,0 - 15,7 12,8 13,9 14,7 14,3 14,0 12,8 12,8

Рівні та тенденції смертності немовлят у значній мірі визначаються перинатальною смертністю – це смертність дітей в перинатальному періоду.

Перинатальний період складається з:

1. антенатального – з 28 тижня вагітності до початку пологів;

2. інтранатального – період пологів:

3. постнатального 7 повних днів життя новонародженого чи 168 годин після народження.

Серед демографічних показників є середня очікувана тривалість життя – це середнє число років, що належить прожити поколінню, яке народилося (ровесникам певного віку) при умові, якщо протягом наступного життя показники смертності будуть такими ж, як і в роки, для яких робились розрахунки.

Завдання 5: Визначити за допомогою тесту очікувану тривалість життя чоловіка відповідно до позитивних відповідей на питання анкети (відзначені зірочкою).

Анкета (Р.Аллен, Ш.Лінді)

Для оцінки очікуваної тривалості життя до вихідних цифр (70 – чоловіка, 78 - жінки) необхідно додати або відняти відповідну кількість років, зазначених у кожному пункті тесту.

1.	Один з батьків ваших батьків Дожив до 80 років* Відповідно – двоє Відповідно – троє Відповідно - четверо	+ 2 роки + 5 років + 8років + 11 років
2.	Один з ваших батьків дожив до 80 років* Ваші батько і мати дожили до 80 років	+ 4 роки + 9 років
3.	Хто-небудь із ваших батьків помер від інфаркту або інсульту у віці до 50 років Відповідно - двоє	- 4 роки - 6 років
4.	Хто-небудь із ваших батьків, рідних братів або сестер у віці до 50 років страждає (або страждав) від раку, діабету або ішемічної хвороби серця*	- 2 роки
5.	Ви живете в місті з населенням понад 2 млн. чоловік	- 2 роки
6.	Ви живете в населеному пункті, де не більше 10 тис. жителів	+ 2 роки
7.	У вас вища освіта*	+ 1 рік
8.	У вас учений ступінь	+ 2 роки
9.	Ви одружені (замужем)*	+ 5 років
10.	Ви одружені (заміжня) За кожні 10 років неодруженого життя	- 1 рік
11.	У вас в основному малорухомий спосіб життя (сидяча робота та ін.)*	- 3 роки
12.	Ваш спосіб життя зв'язаний зі значними й регулярними (але не надмірними) фізичними зусиллями	+ 3 роки
13.	Ви приділяєте оздоровчим фізичним вправам не менш 30 хвилин 5-7 разів у тиждень Відповідно 2-3 рази в тиждень	+ 4 роки + 2 роки
14.	Вийшовши на пенсію, ви продовжуєте вести активне життя	+ 2 роки
15.	У вас гарний сон	+ 2 роки
16.	Ви врівноважені, дружелюбні, оптимістичні, допитливі*	+ 4 роки
17.	Ви дратівливі, у вас багато претензій до оточуючих	- 4 роки
18.	Ви вважаєте себе щасливою людиною, а своє життя благополучнім*	+ 2 роки
19.	Ви вважаєте себе невдахою, а своє життя нещасливим	- 2 роки
20.	Ви курите в день до пачки сигарет*	- 3 роки
21.	Ви випиваєте не менш 150 г алкоголю по 5-7 разів у тиждень	- 2 роки
22.	Ваша вага перевищує норму на 20 і більше кг	- 8 років
23.	Ви регулярно перевіряєтеся в кардіолога й ін.	+ 3 роки
24.	Ваш вік 40-50 років 50-70 років більше 70 років	+ 3 роки + 4 роки + 5 років

Умовність даного тесту очевидна, однак він ураховує основні фактори, що визначають тривалість життя й дозволяє цілеспрямовано коректувати спосіб життя.

Дослідження здоров'я населення дає змогу отримувати різнобічну інформацію, у тому числі передбачає розподіл населення за групами здоров'я з переважним використанням даних про захворюваність.

Група	Критерії	Питома вага населення в групі, %
		Чоловіки	Жінки
І	ЗДОРОВІ (0-1 випадок гострих респіраторних захворювань за рік)	27-28	20-21
ІІ	ПРАКТИЧНО ЗДОРОВІ (особи з факторами ризику, преморбідним станом; не більше 2-3 випадків гострих респіраторних захворювань за рік)	20-21	16-17
ІІІ	ХВОРІ З КОМПЕНСОВАНИМ СТАНОМ (особи з хронічними хворобами без загострень; 4 і більше випадків гострих респіраторних захворювань за рік)	39-40	47-48
ІV	ХВОРІ З СУБКОМПЕНСОВАНИМ СТАНОМ (особи з загостреннями хронічних хвороб протягом року)	11-12	14-15
V	ХВОРІ З ДЕКОМПЕНСОВАНИМ СТАНОМ (хронічні хворі в стадії декомпенсації)	1	0,8
Завдання 6: Визначити, до якої групи здоров'я відноситесь Ви і дорослі члени Вашої родини.

З точки зору здоров'я окремої людини, тобто індивідуального підходу, може бути два варіанти.

а) теоретичний підхід (ідеал):

стан повного соціального, біологічного та психічного благополуччя, коли функції всіх органів і систем урівноважені з навколишнім середовищем, відсутні захворювання, хворобливі стани чи фізичні дефекти;

б) практичний підхід:

стан організму, коли він здатний повноцінно виконувати свої функції.

Останнім часом проблема кількісного визначення здоров'я набула особливу актуальність, у зв'язку із чим запропоновані різноманітні варіанти його оцінки, прості й доступні у використанні молодшим медичним персоналом і інструкторами медичних центрів.

Більшість із методик базується на простих антропометричних й фізіометричних показниках (зріст, вага, ЧСС, АТ, ЖЄЛ та ін.), деякі з них містять у собі результати тестування фізичних якостей (сила, швидкість, витривалість та ін.), іноді – показники гострої й хронічної захворюваності, психічного здоров'я. Перспективними представляються методичні підходи, засновані на оцінці ступені адаптації організму до умов зовнішнього середовища й темпів старіння.

Відповідно до сучасних уявлень між здоров'ям та хворобою існують ряд проміжних станів, які визначаються як приграничні або донозологічні.

Оцінка рівня здоров'я в зазначеному діапазоні змін організму дозволяє не тільки вирішувати задачі діагностики, але й вчасно здійснювати профілактичні й реабілітаційні заходи.

У даному розділі представлений ряд методик, які на нашу думку, можуть із успіхом застосовуватися як у практичної, так і наукової діяльності.