1 Мета та завдання роботи

Метою роботи є набуття студентами практичних вмінь обґрунтування проектних глибин пошукових і розвідувальних свердловин.

Для досягнення поставленої мети перед студентом ставиться завдання: визначити проектні глибини буріння пошукових і розвідувальних свердловин на конкретній локальній структурі.

2 Основні теоретичні положення

Основний принцип вибору глибини буріння пошукових свердловин – забезпечення розкриття на повну товщину перспективних на нафту і газ об'єктів пошуку (нафтогазоперспективних комплексів) із врахуванням обмежень, пов'язаних з технічними можливостями наявного бурового обладнання.

З метою виявлення промислових покладів нафти і газу по всьому розрізу досліджуваної території буріння пошукових свердловин зазвичай проводиться або до розкриття фундаменту, або (в областях з потужними осадовими товщами) – до максимально можливої глибини. При неможливості розкриття всіх нафтогазоперспективних горизонтів розріз вивчається на глибину, що визначається технічними характеристиками верстатів, якими забезпечено бурове підприємство. В подальшому із вдосконаленням техніки буріння буде пошуковуватись глибша частина розрізу. Проте навіть і при наявності обладнання для буріння свердловин до фундаменту або на велику глибину пошук покладів в різних частинах розрізу може проводитись окремо свердловинами різної глибини, тобто пошуковими поверхами. Така система поверхового проведення пошуку доцільна в таких випадках:

– коли верхня частина розрізу містить дуже великі за запасами поклади й доцільно швидше підготувати їх до розробки;

– коли дуже великий діапазон нафтогазоносності розрізу ;

– при значній розбіжності структурних планів глибоких частин розрізу із структурними планами відкладів, що залягають вище;

– при значних відмінностях в глибинах залягання нафтогазоперспективних комплексів.

Глибини буріння розвідувальних свердловин регламентуються фактичним положенням покладу в розрізі та повинні забезпечити встановлення меж поширення відкритого покладу та визначення фільтраційно-ємнісної характеристики продуктивних горизонтів і властивостей пластових флюїдів. При визначенні проектних глибин розвідувальних свердловин використовуються фактичні дані, одержані пошуковими свердловинами про глибини залягання продуктивних горизонтів. Оскільки закладання розвідувальних свердловин проводиться на більш достовірному матеріалі, то проектні глибини їх, як правило, будуть меншими глибин буріння пошукових свердловин. Якщо в процесі розвідки передбачається одночасне вивчення декількох покладів нафти і газу або продуктивних горизонтів, то розвідувальні свердловини проектують до найглибшого горизонту з подальшим послідовним випробуванням всіх об'єктів знизу догори.

Вихідними матеріалами для розрахунку проектної глибини пошукових і розвідувальних свердловин зазвичай є профільний сейсмогеологічний (геологічний) розріз або структурна карта. На цих графічних документах необхідно нанести очікувані межі об'єкта пошуку чи розвідки, а також просторове положення зафіксованих маркувальних, відбивних і опорних горизонтів. Після вибору місцеположення проектної пошукової чи розвідувальної свердловини на структурній карті та на профільному сейсмогеологічному (геологічному) розрізі визначають її проектну глибину буріння, яка забезпечить виконання поставлених перед свердловиною завдань.

При визначенні конкретної проектної глибини пошукової чи розвідувальної свердловини слід ще враховувати такі обставини. По-перше, проектна глибина цих свердловин має мати величину, що не менш ніж на 50 м перевищує глибину залягання підошви перспективної товщі. Цей запас метражу необхідний як для створення на вибої свердловини технологічної «кишені» — зумпфа, який використовується для нагромадження різного шламу та безпечного проведення промислово-геофізичних досліджень, так і для компенсації подовження стовбура свердловини внаслідок її природного викривлення. По-друге, проектна глибина пошукових і розвідувальних свердловин має бути кратна 50 м. З цього випливає, що розрахункову глибину таких свердловин слід заокруглити до величини, яка задовольнить цю умову. І ще один нюанс. Будь-який сумнів щодо визначення проектних глибин пошукових і розвідувальних свердловин треба вирішувати на користь більших величин, оскільки буріння свердловини до глибини, більшої від проектної, зазвичай пов'язано із значними фінансовими та технічними труднощами. У той же час при помилці в інший бік, коли перспективні горизонти будуть залягати вище, ніж передбачалось, таких труднощів не виникне.

Залежно від наявних геолого-геофізичних матеріалів та інших даних визначення проектних глибин вертикальних свердловини може проводитись двома способами: а) графічним; б) розрахунковим.

Графічний спосіб визначення проектної глибини вертикальної свердловини полягає в безпосередньому вимірі довжини її стовбура на профільному сейсмогеологічному або геологічному розрізі. Якщо проектна свердловина не попала на профільний розріз, оскільки знаходиться далеко від нього та зносити її на профіль некоректно, то глибину такої свердловини можна розрахувати, використовуючи її положення на структурній карті. Формулу розрахунку виводять для кожного конкретного випадку залежно від наявних даних: положення в розрізі поверхонь, по яких побудована структурна карта, гіпсометрія свердловини на структурній карті, товщини нафтогазоперспективних і різних проміжних товщ і горизонтів, абсолютні позначки рельєфу місцевості (альтитуди свердловин) тощо.