2 Основні теоретичні положення

Нагальна потреба країни у збільшенні видобутку вуглеводневого газу зумовлює необхідність скорочення термінів розвідки нових відкритих газових родовищ та прискорення підготовки їх до промислового освоєння. Проблема ця є комплексною, багатоплановою і має вирішуватись із врахуванням економічних аспектів і фактору часу. В цьому зв'язку важливе значення набуває використання раціональної (прискореної) методики розвідки газових родовищ. Застосування такої методики має значно здешевити та прискорити підготовку родовищ до розробки та забезпечити в стислі терміни значний економічний ефект від використання газу нового відкритого родовища. Для прискореної розвідки газових родовищ застосовують три методи:

1) розріджена мережа розвідувальних свердловин – дрібні, невеликі й середні родовища розвідують 4–5 свердловинами; великі й величезні – розбурюються із розрахунку одна свердловина на 10–30 км продуктивної площі, унікальні — із розрахунку одна свердловина на 30 – 50 км площі;

2) дослідно-промислова розробка (ДПР) використовується для розвідки переважно дрібних, невеликих і середніх родовищ газу; введення в ДПР здійснюють при наявності 2–3 свердловин, що дали газ; установлена тривалість ДПР терміном 3 роки; рівень відбору газу за цей час має складати приблизно 10% від загальних запасів покладу; завершують ДПР підрахунком запасів газу за методом падіння пластового тиску; для забезпечення заданого рівня відбору газу при необхідності бурять випереджувальні експлуатаційні свердловини (ВЕС);

3) випереджувальне експлуатаційне буріння — високопродуктивні зони величезних і унікальних родовищ дорозвідують ВЕС; згущення за їхній рахунок мережі розвідувальних свердловин проводять залежно від характеру мінливості параметрів неоднорідності й продуктивності.

ВЕС на газовому родовищі — це першочергові добувні свердловини, які бурять для прискореної розвідки виявлених покладів за рахунок обсягу експлуатаційного буріння. Вони, окрім свого прямого призначення добувної свердловини, виконують ще функцію розвідувальних. Закладання ВЕС проводять за прийнятою в районі для аналогічних родовищ мережею експлуатаційних свердловин. Першочерговими та найоптимальнішими ділянками розміщення ВЕС на газових покладах пластового склепінного типу здебільшого є присклепінні частини покладу, де буде забезпечена довгострокова безводна експлуатація розташованих тут свердловин..

Найчастіше прискорена розвідка газових родовищ полягає в суміщенні етапів розвідки та розробки на основі використання ДПР як методу розвідки, оперативної оцінки запасів газу та визначення параметрів, необхідних для складання проектів розробки.

Загальні принципи прискореної розвідки газових родовищ (покладів) полягають в такому. Спочатку за результатами буріння пошукових та перших розвідувальних свердловин виявляють основні газоносні горизонти в розрізі родовища, попередньо вирішують питання про число й розміри покладів, запаси й компонентний склад газу, наявність нафтової облямівки, продуктивну характеристику свердловин. Потім здійснюють детальне вивчення виявлених покладів за допомогою буріння ВЕС і проведення ДПР зазвичай протягом трьох років. Необхідна умова ефективного проведення ДПР — відбір приблизно 10 % загальних запасів газу. Розвідані запаси цих покладів оцінюють за результатами ДПР методом падіння тиску. Таким чином, ДПР передбачає промисловий видобуток газу з продуктивних пошукових, розвідувальних та випереджувальних експлуатаційних свердловин, на які головним чином і покладається розвідка виявлених покладів. Як результат мають бути одержані вихідні дані для підрахунку запасів газу та проекту розробки родовища. Таким чином, ДПР як метод розвідки забезпечує зменшення обсягів розвідувального буріння, термінів розвідки та одержання достовірних характеристик покладів газу, необхідних для складання проектів розробки. Разом з тим цей метод розвідки є також і прийомом розробки, який дозволяє використовувати газ виявлених родовищ в стислі терміни після його відкриття, що дає значний економічний ефект.

За особливостями застосування прискорених методів розвідки виділяють три групи газових родовищ:

1) родовища, для яких доцільно застосовувати прискорені методи розвідки. До цієї групи належать родовища (поклади): невеликих розмірів; високої продуктивності; простої геологічної будови; з газовим режимом; низьким вмістом в газі конденсату; відсутністю в газі сірководню; при наявності поблизу споживачів (магістральних або місцевих газопроводів) тощо.

2) родовища, для яких доцільно частково застосовувати прискорені методи розвідки. Це — великі й унікальні родовища (поклади); родовища із складною будовою; наявністю непромислової нафтової облямівки; з різними за продуктивністю ділянками газоносного пласта; з пасивним водонапірним режимом; з газом складного компонентного складу; в районах з обмеженими можливостями споживання газу тощо;

3) родовища, для яких недоцільно застосовувати прискорені методи розвідки. До цієї групи належать родовища (поклади): для яких відсутня достовірна структурна основа перед уведенням родовища в розвідку; великі за запасами поклади складної лінзоподібної будови; з невиясненим промисловим значенням нафтової облямівки; високим (більше 300г/м³) вмістом конденсату в газі; з низькою продуктивністю; активним водонапірним режимом; невеликі за запасами поклади із сірководнем; знаходяться в районі із надлишком газу для споживання тощо.