Лабораторна робота №4 вибір пунктів розмІщення пошукових свердловин на антикліналях з різними типами пасток

1 Мета та завдання роботи

Метою роботи є набуття студентами практичних вмінь вибору пунктів закладання пошукових свердловин на нафтогазо­перспективних структурах антиклінального типу із склепінними та літологічно екранованими пастками.

Для досягнення поставленої мети перед студентом ставиться завдання: створити графічну модель заданого нафтогазо­перспективного об'єкта, намітити на ньому точки закладання пошукових свердловин і визначити їхні проектні глибини буріння.

2 Основні теоретичні положення

Метою буріння пошукових свердловин є встановлення в розрізі промислових покладів нафти і газу (на нових площах) або виявлення нових покладів (в межах раніше відкритих родовищ).

Для реалізації цієї мети перед пошуковим бурінням ставляться такі основні завдання:

– виділення в розрізі нафтогазонасичених пластів і їхнє випробування;

– отримання першого промислового припливу нафти або газу та початкове визначення властивостей флюїдів і характеристик нафтогазонасичених пластів;

– встановлення в розрізі скупчень ВВ.

За результатами буріння та випробування пошукових свердловин проводяться узагальнення одержаних результатів шляхом оцінки попередньо розвіданих запасів вуглеводнів і попередньої геолого-економічної оцінки відкритого покладу (ГЕО-2).

Підставою для постановки на площі пошукового буріння є наявність в надрах нафтогазоперспективного об’єкта (НГПО) у вигляді структури (пастки), позитивні висновки локального прогнозу нафтогазоносності, кількісно оцінені перспективні ресурси вуглеводневої сировини та обґрунтування доцільності його проведення на основі початкової геолого-економічної оцінки (ГЕО–3).

Пошукове буріння проектується на основі створеної попередніми дослідниками гіпотетичної робочої схеми-моделі майбутнього родовища, складеною з тим чи іншим ступенем достовірності. Намічені до буріння пошукові свердловини мають забезпечити підтвердження робочої гіпотези та її уточнення, а також можливість створення нової, більш обґрунтованої моделі у випадку не підтвердження старої. В результаті успішного проведення пошукового буріння створюється така робоча модель родовища, яка передбачає раціональний варіант подальших робіт, тобто розвідки.

Вибір точок закладання пошукових свердловин є дуже відповідальним моментом в геологорозвідувальному процесі, оскільки тільки пошукове буріння дає однозначну і остаточну відповідь на принципове питання: існують в надрах даної площі промислові поклади нафти (газу) чи ні. А це в свою чергу визначає подальший розвиток робіт.

Визначальною умовою для обґрунтування місця закладання пошукових свердловин є вибір пріоритетної точки, тобто такої точки пастки, в якій буріння свердловини дозволить однозначно довести або наявність скупчення вуглеводнів або встановити безперспективність площі щодо її нафтогазоносності. Пріоритетними точками закладання пошукових свердловин для різних типів пасток є: а) склепінні частини; б) ділянки найменш вираженого замикання пастки, що визначають можливість збереження покладу та його можливу висоту; в) ділянки, прилеглі до зон екранування; г) ділянки глибинного зміщення склепіння складки;

Отже, пошукову свердловину слід закладати в найоптимальніших структурних умовах, тобто в межах гіпсометрично найвищої частини пастки. При неможливості закладання свердловини в такому місці через наземні або інші умови допускається зміщення її таким чином, щоб вона не опинилась за межами очікуваного контуру покладу.

Якщо проведення пошукового буріння проектують на площі, в розрізі якої передбачається потужний поверх нафтогазоносності, то в цьому випадку шляхом техніко-економічних розрахунків вирішують питання щодо доцільності виділення пошукових поверхів. При цьому можливі варіанти пошуку покладів за допомогою або однієї свердловини (при об’єднанні перспективного розрізу в один пошуковий поверх), або декількох різноглибинних свердловин (при розділенні його на два чи більше пошукових поверхи) .

При обґрунтуванні доцільності ведення пошуку окремо для різних частин розрізу, тобто поверхами, слід враховувати, що поверх пошуку виділяють на основі схожості або несуттєвої відмінності перспективних товщ за низкою ознак: глибини залягання, особливостей геологічної будови, умов буріння свердловин і розробки покладів тощо.

Методику проведення пошукового буріння різними поверхами зазвичай застосовують в таких випадках:

– при значній незбіжності структурних планів глибинних та верхніх частин розрізу;

– при значному діапазоні нафтогазоносності, коли глибини залягання перспективних горизонтів різко відрізняються;

– у випадку, коли верхня частина розрізу вміщує унікальні поклади нафти або газу, що мають велике економічне значення й потребують швидшого введення в розробку.

Вивчення окремих пошукових поверхів може вестись одночасно різними мережами свердловин або почергово однією чи кількома мережами свердловин.

Вибір точок закладання свердловин базується на об’ємному уявленні про будову очікуваного в надрах покладу вуглеводнів, що передбачає знання його морфології (верхньої межі) і приблизних розмірів (нижньої межі) ще до початку пошукового буріння.

Верхня межа покладу визначається формою поверхні покрівлі перспективного горизонту. Уявлення про морфологію верхньої поверхні прогнозованого покладу дає структурна карта, одержана на стадії підготовки пастки до пошукового буріння. Зараз структурні карти пасток, що підготовляються до пошукового буріння, складаються здебільшого за результатами сейсморозвідки в масштабі 1:50 000, рідше 1:25 000.

Нижня межа покладу контролюється гіпсометричним положенням можливих контурів нафтогазоносності і перед початком пошукового буріння визначається із використанням регіонального коефіцієнта заповнення пастки.

Практика проведення нафтогазопошукових робіт в різних регіонах країни та світу показує, що найчастіше об'єктами пошуку скупчень вуглеводнів в надрах є склепінні пастки, пов'язані з антиклінальними складками. На крилах і перикліналях таких складок можуть формуватися літологічні або стратиграфічні пастки, пов'язані з ділянками виклинювання пластів-колекторів, з ділянками фаціального заміщення порід-колекторів непроникними породами чи з ділянками стратиграфічного зрізання проникних пластів породами-флюїдоупорами.