Величина ресурсів пенсійного забезпечення визначається такими причинами:

1. Демографічними:

- середня тривалість життя і її динаміка;

- кількість осіб пенсійного віку;

- чисельність працездатного населення.

2. Економічними:

- економічний стан країни в цілому;

- співвідношення рівнів заробітної плати і пенсій;

- надбавки за стаж, умови роботи тощо;

- наявність і частка осіб, що мають право на пільги при визначенні рівня пенсійного забезпечення.

Пенсійний фонд України формується з таких джерел:

1. Обов'язкові внески на пенсійне страхування підприємств та громадян.

2. Інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах.

3. Кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду.

4. Суми від фінансових санкцій за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень.

5. Благодійні внески підприємств, організацій, установ, населення.

6. Інші надходження.

Найбільшу частину в бюджеті Пенсійного фонду України посідають обов'язкові платежі на державне пенсійне страхування (таблиця 10.1).

Кошти Пенсійного фонду України використовуються на:

1. Виплату пенсій:

- за віком;

- за інвалідністю;

- за вислугу років;

- інших випадків.

2. Надання соціальних послуг відповідно до чинного законодавства.

3. Фінансування адміністративних виплат, пов'язаних із виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду.

4. Оплата послуг з виплати та доставки пенсій.

5. Формування резерву коштів Пенсійного фонду.

6. Реалізація державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, дітей та інших категорій громадян, що потребують допомоги.

Отже, незважаючи на докорінну реформу, проведену у сфері пенсійного страхування, залишається безліч проблем, які вимагають негайного вирішення. Пенсійна система почала втрачати притаманну їй функцію пенсійного страхування, перетворюючись поступово на систему забезпечення. Філософією нової пенсійної системи був перехід від пенсійного забезпечення до системи пенсійного страхування, що базується на залежності розміру пенсії від заробітку та здійснених внесків до системи пенсійного страхування. Але на жаль, при визначенні розміру пенсії перевага надається страховому стажу, натомість розмір заробітку та сплачених внесків перестав відігравати ключову роль. Тобто замість зміцнення зв'язку між внесками, сплаченими учасниками системи, і отримуваними пенсіями відбулося послаблення цього зв'язку, що свідчить про відхід від задекларованих пенсійною реформою принципів.

• Методика обчислення податку на додану вартість

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Податкове зобов’язання – це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником у звітному періоді.

Податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Він складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до складу витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Дата виникнення податкового зобов’язання і податкового кредиту залежать від виду здійснюваних операцій. Розглянемо деякі з них.

1. Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку (дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої) дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів (дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг (дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

2. Датою виникнення податкових зобов’язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об’єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

3. Датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом. 

4. Датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. 

5. Датою виникнення податкових зобов’язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

6. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

а) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на  оплату товарів/послуг;

б) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

7. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями.

8. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізингу таким орендарем.

9. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Платник податку зобов’язаний подати покупцеві податкову накладну, що є звітним і одночасно розрахунковим документом. Вона складається в двох примірниках на момент виникнення податкового зобов’язання продавця, тобто з моменту відвантаження товарів, або з моменту оплати, залежно від того, яка операція була перша.

При ввезенні товарів на митну територію України документом, який посвідчує право на отримання податкового кредиту і підтверджує сплату ПДВ є митна декларація.

Якщо податкове зобов’язання має від’ємне значення, то воно відшкодовується з Держбюджету протягом місяця після подання декларації за третій звітний період, а протягом трьох періодів дозволяється зараховувати від’ємну суму в рахунок податкових зобов’язань, або в рахунок минулої податкової заборгованості по ПДВ. 

ІІ. Практична частина

Завдання для розрахунків

Задача 1. Визначити величину фінансових ресурсів підприємства у вигляді чистого прибутку за звітний період та суму централізованих фінансових ресурсів, які повинні спрямовуватись підприємством у бюджет у вигляді податку на прибуток.

Таблиця 1

Вихідні дані для розрахунку, тис.грн.

№	Показники	Варіант
		6
1	Доход від реалізації продукції	5,7
2	Інші операційні доходи	2,1
3	Отримано безповоротну фінансову допомогу	1,4
4	Виробничі витрати	1,1
5	Сплачено штрафів за порушення умов угоди	0,9
6	Сплачено дивіденди акціонерам	-
7	Витрати, пов”язані з реалізацією продукції	2,1
8	Доходи від участі в спільних підприємствах	5,6
9	Витрати на соціальний розвиток	1,3