2.Формування пізнавального інтересу учнів до біології на прикладі конкретної теми

Методи формування пізнавальних інтересів учнів сприяють позитивному настрою в процесі навчання й прагненню до здобуття знань. Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу передбачає забезпечення атмосфери морального задоволення від інтелектуальної праці, прагнення до збагачення знаннями, що спонукає учнів до самовдосконалення. Метод опори на життєвий досвід учнів (факти, явища, які вони спостерігали в побуті, довкіллі або в яких, самі брали участь) викликає у них інтерес, бажання пізнати сутність природних явищ. Метод створення відчуття успіху в навчанні сприяє зміцненню впевненості учнів у своїх силах, пробуджує почуття власної гідності, бажання вчитися. Усвідомлення у особистих досягнень, що оцінюється вчителем як удача, перемога над собою, стимулює його до подальшого розвитку. Передбачається використання спеціальних прийомів індивідуально-особистісної підтримки, найпоширенішими з яких є: «відкриття», або «еврика», «навмисна помилка», «допоможи мені», «спробуй спростувати» або «спростуй». Метод пізнавальних ігор базується на поєднати ігрової та пізнавальної діяльності й сприяє створенню атмосфери емоційного піднесення, засвоєнню матеріалу за допомогою емоційно насиченої форми його відтворення. Пізнавальні ігри (ділові, рольові, ситуативні) моделюють різні життєві ситуації, стосунки та ставлення людей, взаємодію речей, явищ. Виховне значення ігор полягає в тому, що вони допомагають подолати невпевненість, сприяють самоствердженню, найповнішому виявленню своїх сил і можливостей. На заняттях із біології доцільно використ. такі ігри, для організації яких не потрібні тривале підготування обладнання, запам'ятовування громіздких правил: передбачається швидка відповідь, зосередження мимовільної уваги більшості учнів класу. У процесі навчання біології набули поширення рольові ігри. Метод повчальної дискусії базуються на обміні думками між учителями й учнями або між самими учнями, які аргументовано розкривають свою позицію з певного питання. Це вчить їх мислити, аналізувати, виважено аргументувати й поважати думки інших. Виокремлюють такі види дискусій: 1) яка виникає в процесі розв'язання певної проблеми класом або групою учнів; 2) спрямована на формування моральних та ідейних переконань; метою якої є обгрунтування наукових положень, що вимагають попередньої підготовки учнів за першоджерелами. Найпоширенішими є такі форми дискусій -.зустріч за круглим столом - бесіда, в якій беруть участь 5—6 учнів, котрі обмінюються думками між собою та з аудиторією - рештою класу; засідання експертної групи («панельна дискусія»), в якому беруть участь 4-6 учнів, котрі спочатку разом з обраним головою обговорюють певну проблему, а потім пропонують свою спільну позицію у формі доповіді; форум - обговорення, в якому експертна група обмінюється думками з аудиторією; симпозіум - обговорення, в процесі якого учасники виступають із повідомленнями, представляючи власну позицію, відповідають на запитання; дебати - обговорення, побудоване на зіткненні двох полярних позицій - ствердження й заперечення, тобто заздалегідь запланованих виступів учасників, які представляють дві команди-суперниці; після регламентованих виступів команди відповідають на запитання, вислуховують спростування своїх аргументів тощо; судове засідання - обговорення, що імітує судовий розгляд справи. Теми, які найчастіше піднімаються за круглим столом, пов'язані із сучасним станом певної проблеми або розвитком біології загалом. На засіданні експертної групи можуть обговорювась, наприклад, причини парникового ефекту й шляхи запобігання йому. На форум можна винести проблему СНІДу. Симпозіум можна присвятити проблемі шкідливих звичок учнів та їх впливу на стан здоров'я. Дебати: «Які науки важливіші - гуманітарні чи природничі?» або «Чи виправдані експерименти над тваринами?» Суд можна провести, приміром, на тему «Хижаки» або «Захворювання органів дихання».

3. Значення і завдання вивчення теми «Періодичний закон і періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва. Будова атома».Охарактеризувати зміну властивостей елементів в третьому періоді та в другійгрупі періодичної системи Д. І. Менделєєва

У 8 класі продовжують вивчати періодичну систему. Але вже після вивчення цього розділу: «Періодичний закон і періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва. Будова атома» учні зможуть пояснювати зв’язок періодичної системи з будовою атома, обґрунтовувати фізичний зміст періодичного закону, оперувати інформацією, закладеною у ПС для характеристики хімічного елементі та його сполук.

В основу класифікації Менделєєв обрав атомну масу, бо вона є незмінною характеристикою атомів і залишається такою, які б хімічні явища не відбувались. Виявлена Менделєєвим періодична повторюваність властивостей речовин дала йому можливість сформулювати періодичний закон. ПЗ –Властивості елементів та форми і властивості сполук елементів перебувають у залежності від величини ваг атомних мас.

ПС складається з 7 періодів і 8 груп хімічних елементів, що поділяються на підгрупи у короткій формі таблиці.Період – це горизонтальний ряд хімічних елементів, розміщених у порядку зростання їх атомних мас, що розпочинається лужним металічним елементом, а закінчується інертним елементом. Періоди, що складаються з одного ряду називаються, малими, а періоди, що складаються з двох рядів – великими.Група – це вертикальний стовпчик хімічних елементів, схожих за властивостями та формою їх сполук. Головна підгрупа – елементи малого і великого періоду. Побічна підгрупа – елементи великих періодів.У нижній частині ПС є 4 горизонтальні рядки:

Вищі оксиди – для кожної групи є загальна формула оксиду з максимальною валентністю елемента (Але Купрум з 1 групи має формулу СиО, а не Си2О, як показано в таблиці);

Леткі водневі сполуки – газуваті сполуки неметалів з Гідрогеном, записані під IV, V, VI, VII групами;

Лантаноїди – елементи з порядковими номерами 58-71

Актиноїди – елементи з порядковими номерами 90-103

З відкриттям явища радіоактивності вдалося встановити складну будову атома. Атом складається з позитивно зарядженого ядра та негативно заряджених електронів (е-) і в цілому є незарядженою (електронейтральною) частинкою. До складу ядра, крім протонів (11р) входять нейтрони (11n) – це незаряджена частинка з масою, що приблизно дорівнює масі протона. Число протонів у ядрі, яку збігається з порядковим номером елемента у ПС, називають протонним числом. Загальна кількість протонів і нейтронів в атомі – нуклонне число. Вчення про будову атома розкрило фізичний зміст періодичного закону і пояснило розташування елементів у ПС.

У елементів третього періоду відбувається послідовне заповнення s-і р-орбіталей. Для елементів малих періодів характерне досить швидке збільшення електронегативності зі збільшенням зарядів ядер, ослаблення металічних властивостей і посилення неметалічних. Починає період лужний метал На, а закінчує інертний газ Аг (аргон). Металічні властивості обумовлюються здатністю віддавати електрони (1 електрон на зовнішньому рівні), а неметалічні — здатністю їх приєднувати (7 електронів). Металічні властивості тим більші та неметалічні властивості тим менші, чим легше віддається електрон із зовнішнього енергетичного рівня. Віддати електрон із зовнішнього енергетичного рівня тим легше, чим більший атомний радіус, завдяки тому, що сила притягання ядра та електронів зменшується зі зростанням відстані між ними. Отже, зміна металічних властивостей хімічних елементів буде аналогічна зміні їх атомних радіусів.

2 група – це елементи головної підгрупи другої групи періодичної системи (Лужноземельні метали: берилій, магній, кальцій, стронцій, барій та радій) та елементи побічної підгрупи 2 групи ПС (цинк, кадмій, меркурій).Тому в головних підгрупах металічні властивості зі збільшенням порядкового номера збільшуються, а в періодах зі збільшенням порядкового номера металічні властивості зменшуються. Неметалічні властивості, навпаки, в головних підгрупах зі збільшенням порядкового номера зменшуються, а в періодах зі збільшенням порядкового номера збільшуються.