1. Екскурсії з біології. Їх значення та методика проведення.

Біологія як навчальний предмет покликана озброїти учнів систематичними знаннями ,

про різноманітні прояви живої природи. Розв'язати ці завдання неможливо без ознайомлення учнів із живими об'єктами безпосередньо в умовах їхнього природного оточення. Для цього використовується екскурсія.

Практичне й методичне обгрунтування біологічних екскурсій розробив О. Я. Герд. Він указував на необхідність взаємозв'язку уроку з екскурсією. Ідеї О. Я. Герда розвивали вчені-методисти В. В. По-ловцов.. Б. Є. Райков. М. М. Верзілін, В. М. Корсунська, Ю. І. По-лянський, І. М. Пономарьова, І. Т. Суравегіна. На початкових етапах запровадження екскурсій у шкільну практику вони усвідомлювались як метод навчання. Згодом екскурсія набула статусу самостійної форми навчання.

Шкільна екскурсія — форма навчально-вгаовної роботи з класом або групою учнів в умовах природного ландшафту, виробництва, музею, виставки, мета якої— спостереження й вивчення учнями різноманітних об 'сктів та явищ дійсності. Характерна ознака екскурсій полягає в тому, що вивчення об'єктів пов'язане з пересуванням учнів. Екскурсії входять до системи уроків із тем навчальних курсів з 6 по 11 клас. Току вчитель заздалегідь у перспективному плані визначає терміни проведення екскурсій, на уроках, що передують екскурсіям, знайомить учнів із певними природними явищами, які вивчатимуться безпосередньо в природі. Вчитель передбачає також і зворотний зв'язок — використання матеріалів екскурсій на наступних уроках. Екскурсії дають змогу розширювати й поглиблювати знання учнів, здобуті на уроках, формувати вміння орієнтуватися на місцевості, виявляти складні взаємозв'язки в природі, проводити фенологічні спо­стереження. Крім пізнавального значення, екскурсії мають виховний потенціал. На екскурсіях учні вчаться бачити й відчувати прекрасне в природі, в них формується відповідальне ставлення й любов до неї. В процесі екскурсійної роботи формуються почуття колективізму, дружби, взаємодопомоги, розвивається пізнавальний інтерес учнів.

За обсягом навчальні екскурсії поділяють на одно- й багатотемні (споріднені теми одного предмета), комплексні та інтегральні (багатотемні з різних предметів). Одно- й багатотемні іноді об'єднують у групу тематичних екскурсій, які проводяться по ходу вивчення однієї або кількох взаємопов'язаних тем того чи іншого предмета' За методом проведення розрізняють дослідницькі, ілюстративні й комбіновані екскурсії, аза часом проведення відносно тем, які вивчаються на уроках. — вступні, супровідні й підсумкові.

Вступні екскурсії передують вивченню нового матеріалу, їхня мета здебільшого полягає в попередньому ознайомленні учнів зі змістом нового предмета чи розділу курсу, великої теми. На таких екскурсіях учні дізнаються про основні поняття, дістають наочні уявлення, необхідні їм для свідомого засвоєння навчального матеріалу. Супровідні екскурсії організовуються паралельно з вивченням теоретичного матеріалу й покликані забезпечити глибше його розуміння учнями, доповнити їхні знання новими фактами, наочними уявленнями. Підсумкові екскурсії проводяться після вивчення нового матеріалу (теми) програми для узагальнення й систематизації теоретичних знань, удосконалення й закріплення вмінь і навичок. На цих екскурсіях роз­криваються зв'язки вивченого на уроках матеріалу з реальними процесами та явищами.

Серед біологічних екскурсій виокремлюють осінні, зимові, весняні та літні. Підготовка до екскурсії розпочинається зі складання перспективного плану й вибору об'єкта екскурсії. Об'єкт попередньо вивчається вчителем, що дає змогу правильно визначити обсяг і зміст інформації, яку треба донести до учнів під час екскурсії, опрацювати .методику її організації й проведення. Під час попереднього ознайомлення з об'єктом учитель визначає маршрут екскурсії, виявляє джерела можливої небезпеки (залізничні переїзди, будівель ні майданчики тощо). Якщо екскурсія проводитиметься спеціалістом, то заздалегідь обмежуються обсяг і рівень пояснень, щоб запобігти перенавантаженню свідомості учнів спеціальною термінологією, деталями, другорядним матеріалом.

Підготовчий етап передбачає конкретизацію мети й складання розширеного плану екскурсії, в якому визначаються завдання для спостереження під час екскурсії, відбираються завдання для учнів, основні й додаткові джерела інформації, готуються наочні посібники (схеми, таблиці, фотографії)-та необхідне обладнання (вимірювальні інструменти, гербарні теки, олівці, блокноти, фотоапарат, компас тощо). Складаючи апан екскурсії, вчитель передбачає види роботи учнів (індивідуальна чи групова), об'єкти спостереження, способи й форми подальшого опрацювання зібраного матеріалу, розраховує час. При цьому слід зважати на вікові та індивідуальні можливості учнів, їхній попередній досвід екску рсійної роботи.

Перед екскурсією вчитель проводить бесіду з учнями: повідомляє їм дату, час, місце, мету, завдання, маршрут екскурсії, пояснює правила безпеки й поведінки, коротко характеризує об'єкт, дає поради щодо спостережень і фіксації їхніх результатів. У разі потреби вчитель розподіляє учнів на ланки, призначає ланкових і доводить завдання для кожної ланки. Вчитель інформує учнів про завдання, запитання, відповіді на які вони мають дістати в ході екскурсії, й рекомендує їм спеціальну додаткову літературу. План екскурсії за етапами її проведення, вказівки щодо спостережень за об'єктами, запитання, які треба з'ясувати, учні записують у робочий зошит, залишаючи під кожним пунктом місце для фіксації вражень. Перед початком екскурсії необхідно також проінструктувати учнів щодо способу опрацювання добутої на цих заняттях інформації, складання письмових звітів, підбиття підсумків.

Екскурсія розпочинається встутгною бесідою, в якій звертається увага учнів на особливості спостережуваних природних явищ, їх взаємозв'язок, зміни в довкіллі, що спричиняються природними процеса­ми та господарською діяльністю людини. В разі екскурсії на сільськогосподарське виробництво у вступній

бесіді повідомляються загальні дані про не господарство, організацію праці в ньому (оренда, сімейний підряд), а також деякі виробничі показники й історична інформація, що збагачує уявлення учнів про розвиток галузі.

Під час екскурсії слід звертати увагу учнів на основне, уникаючи тривалих стомливих пояснень. У разі проведення екскурсії спеціалістом або екскурсоводом учитель має заздалегідь обумовити з ним послідовність демонстрування, особливості пояснення спостережуваних об'єктів, процесів.

Наприкінці екскурсії вчитель проводить підсумкову бесіду-: відповідає на запитання учнів, з'ясовує їхні враження від екскурсії і дає поради щодо оформлення звітів про неї (у вигляді реферату, альбому, стенда, творчих робіт тощо). За матеріалами екскурсії може бути проведена учнівська конференція.

Програмою з біології екскурсії передбачені у 6,7,9 та 11 класах. Наприклад, у б класі екскурсії проводяться для узагальнення знань про природу рідного краю, ознайомлення з весняними явищами в житті рослин вивчення пристосування рослин до жіиля в екосистемі (на прикладі будь-якого біогеоценозу). У 7 класі програмою передбачено екскурсії на прісну водойму, в ліс, на луку або в степ, до агроценозу для вивчення різноманітності тварин — гідробіонтів, комах, хребетних, ознайомлення з голосами птахів, слідами ссавців, з комахами — шкідниками сільського господарства. У 9 класі планується екскурсія до природничого музею. В 11 класі тематика екскурсій така: способи розмноження рослин (оранжерея, теплиця, ботанічний сад, дослідна станція тощо); методи розведення птахів — інкубація, розвиток курчат (птахофабрика); різноманітність видів у природі (природничий музей); історія розвитку життя на Землі (музей природознавства).

Отже, екскурсія — це форма навчання, яка враховує специфічні особливості предмета біології і вдало доповнює інші види навчальних занять.

2.У практиці сучасної школи дедалі частіше застосовують тестування. Тестування нерідко виявляється ефективнішим за традиційні форми контролю знань, такі, як перевірні й контрольні роботи, іспити.

Тестовий контроль знань учнів має такі п ер е в аги над іншими способами перевірки знань: . за невеликий час можна перевірити якість знань багатьох учнів;

• можливий контроль знань, умінь, навичок на необхідному, заздалегідь запланованому рівні;

• на підготовчому етапі впровадження тестового контролю реальним є самоконтроль;

• знання оцінюються достатньо об'єктивно;

- вага учнів фіксується на формулюванні відповіді, а на осмисленні її змісту.

Проте тестовий контроль знань має й істотні недол іки, які можна поділити на три групи:

- ймовірність випадкового вибору правильної відповіді або здогадка про неї;

- можливість у разі застосування тестів закритого типу оцінити лише кінцевий результат (правильно— неправильно).

- Недоліки психологічного характеру — стандартизація мислення без урахування рівня розвитку особистості.

- необхідність високої кваліфікації вчителів та експертів, які розробляють тестові завдання.

У процесі навчання застосовують різноманітні тести, що становлять сукупність завдань, орієнтованих на визначення рівня засвоєння певних аспектів змісту навчання. Всі тести можна поділити на три групи: тест-альтернатива, тест-відповідність, тест множинного вибору.

Тест-альтернатива полягає у виборі однієї з двох відповідей, найчастіше — «так — ні» або «правильно — неправильно».

Тест-відповідність будується по-різному. Він може мати вигляд двох стовпчиків, у першому з яких наведено запитання (слова цифри, символи чи фрази), а в друтому — варіанти відповідей, серед яких треба вибрати правильну.

Тест множинного вибору відповіді дає змогу проконтролювати не лише здатність до відтворення знань, а й більш комплексні вміння. Він складається із завдання та відповідей до нього. Учень має вибрати той варіант відповіді, який, на його думку, є найправильнішим або єдиним.

Для забезпечення загального контролю в усіх без винятку навчальних закладах запроваджено державну підсумкову атестацію учнів.