1. Проблемне навчання хімії, його застосування при вивчення органічної хімії

- В процесі розвитку дидактики на основі принципів організації навчально- пізнавальної діяльності та взаємодії учнів і вчителя склалось 3 основні типи навчання:

--догматичний;

--пояснювальний;

--ілюстративний;

--проблемний.

- У процесі догматичного навчання педагог без логічного пояснення повідомляє певну інформацію, таке навчання розвиває механічну пам'ять .

- При пояснювально-ілюстративному, учні повинні зрозуміти, осмислити пропоновану вчителем інформацію, а тоді її запам’ятати. Навчання розвиває логічну пам'ять, формує аналітико- системні мислення.

- Відмінність проблемного навчання, в тому, що акцент переносять на самостійну діяльність учнів, активне пізнання, розвиток мислення. Вчитель не подає знання в готовому вигляді , а з допомогою певних методичних прийомів, стимулює учнів до навчання змушує їх бути співучасниками

2. Методика проведення порівняльної характеристики підгрупи лужних металів Пояснити, чому літій розпочинає електрохімічний ряд напруг.

Загальна електронна формула s-металів ІА-підгрупи ns¹, де n - номер періоду і, одночасно, номер зовнішнього енергетичного рівня атома. Попередній електронний шар містить 8 електронів за винятком атомів літію, у яких є тільки два електрони на передзовнішньому шарі. Починаючи з четвертого періоду, атоми калію, рубідію, цезію мають вільні d-, f - і g-підрівні, які заповнються лише у наступних періодах. Низькі значення перших потенціалів йонізації і, навпаки, дуже високі - других потенціалів йонізації є причиною того, що лужні метали у складних сполуках виявляють постійний ступінь окиснення +1. Незважаючи на те, що спорідненість до електрона у лужних металів має позитивне значення (тобто приєднання електрона до нейтрального атома супроводжується виділенням енергії), вони практично ніколи не виявляють негативних ступенів окиснення. При переході від Li до Fr послідовно зменшуються такі властивості:

- температури плавлення і теплоти сублімації; - енергії утворення кристалічних решіток усіх солей (за винятком солей з аніонами, що мають дуже невеликі радіуси); - легкість термічного розкладання нітратів і карбонатів (збільшується їх міцність); - ефективні радіуси гідратованих йонів і енергії гідратації; - міцність ковалентних зв’язків у молекулах типу M₂; - теплоти утворення фторидів, гідридів, оксидів і карбідів - внаслідок великих енергій кристалічних решіток сполук, утворених невеликими за розміром аніонами.

Для атомів лужних металів притаманне дуже невелике значення роботи виходу електрона, завдяки чому вони знайшли широке застосування в електроніці як емітери електронів для фотоелементів, фотомножників, перетворювачів світлових сигналів у електричні.

Невеликі заряди ядер і порівняно велики радіуси атомів зумовлюють високу хімічну активність s-металів, показником якої є дуже низькі значення їх потенціалів (енергій) йонізації та електронегативностей. Перший потенціал йонізації зменшуються по групі зверху униз. У літію він найбільший, у натрію - дещо менший. Більш різьке зниження потенціалу йонізації при переході від натрію до калію пояснюється явищем кайносиметрії - виникнення вільного d-підрівня. Найблизкішими за властивостями є повні електронні аналоги K, Rb, Cs, помітно відрюзняється від них Li, а Na займає проміжне місце. Чим вище значення потенціалу йонізації, тим сильнішою є поляризувальна дія катіону і тим вищою є його схільність до утворення ковалентних зв’язків. Тому йон Li⁺ існує лише в кристалічному стані, а у розчинах внаслідок гідратації він переходить у гідратовану форму [Li (H₂O) ₄] ⁺, причому молекули води утримуються досить міцно і для їх видалення недостатньо простого нагрівання.

РЯД НАПРУГ (електрохімічний ряд), перелік, у який включені метали й один газ – водень, що вказує на відносну здатність цих речовин до окислювання  Ряд починається з металлу Li, у якого тенденція до втрати електронів виражена найбільше явно. Окисний потенціал стандартного водневого електрода довільно прийнятий рівним нулю, і з ним порівнюють всі метали. Ті з них, у яких здатність губити електрони вище, ніж у водню, називаються электро-від’ємними, а якщо ця здатність у них нижче, – електропозитивними. Найпоширеніші метали в електрохімічному ряді розташовуються в такому порядку: літій, калій, кальцій, натрій, магній, алюміній, цинк, хром, залізо, кобальт, нікель, олово, свинець, водень, мідь, ртуть, срібло, платина й золото. 

3.Міжпредметні зв'язки реалізуються поетапно. Перший етап передбачає підготовку вчителів до роботи над проблемою, її теоретичне осмислення. На цьому етапі слід визначити ті аспекти, над якими доцільно працювати найближчим часом і в перспективі. Не слід прагнути відразу охопити всі сторони проблеми; треба вводити її в навчальний процес поступово. Успішну реалізацію міжпредметних зв'язків визначають цілеспрямованість і узгодженість дій усіх учителів. Основні питання теорії і практики міжпредметних зв'язків доцільно обговорювати на засіданнях педагогічної ради, нарадах, де виробляється єдиний підхід, окреслюються напрями роботи педагогічного колективу з даної проблеми, аналізується виконане, вносяться відповідні корективи в плани на майбутнє. Наприклад, на загальношкільні вчительські форуми варто виносити такі теми: «Система міжпредметних зв'язків у процесі вивчення навчальної теми», «Міжпредметні зв'язки на уроках сис­тематизації та узагальнення знань», «Методи й прийоми використання міжпредметного матеріалу», «Основні шляхи формування узагальнених умінь і навичок навчальної діяльності учнів», «Міжпредметні зв'язки в позакласній роботі з учнями».

Для успішного здійснення міжпредметних зв'язків учитель у кожному конкретному випадкові має чітко усвідомлювати, з якою метою і в якій формі встановлюється зв'язок. Виходячи із суті й класифікації міжпредметних зв'язків, виокремлюють такі напрями їх реалізації в навчальному процесі:

1) розширення, поглиблення відомостей про певний факт, поняття,

закон, теорію;

2. систематизація, узагальнення знань;

3. формування світоглядних висновків;

4. вироблення вмінь та навичок.

Ефективність роботи з установлення міжпредметних зв'язків досягається плануванням. Доцільно планувати її за навчальними темами предмета. Конкретний зміст зв'язку, його місце в загальній канві уроку вчитель визначає, готуючися до заняття. Проте встановлення міжпредметних зв'язків не має бути самоціллю. Треба, щоб вони органічно випливали зі змісту навчального матеріалу, не порушували його структуру, логіку викладу й сприяли досягненню певних навчально-виховних цілей.

4. Наочні посібники 8 кл є засобом для активізації розумової діяльності та формування чуттєвого образу.

Білет №3