2. Лабораторні та практичні роботи з біології, методика їх проведення на прикладі конкретної

Лабораторні роботи призначені для самостійного вивчення явищ природи за допомогою спеціального обладнання, їхня мета — забезпечити безпосереднє чуттєве сприймання об'єктів учнями для глибшого осмислення теоретичних знань. Лабораторна робота проводиться за такою схемою: 1) постановка пізнавального завдання; 2) інструктаж; він може бути технічним (із підготовки робочого місця, поводження з об'єктами, інструментами) або організаційним (робота може бути однаковою для всіх або різною, фронталною, груповою чи індивідуальною); 3) виконання роботи учнями (за командою вчителя, за планом робочого зошита, за завданням зі слів учителя або за планом, написаним у таблиці, на картках); 4) звіт за результатами роботи (у вигляді словесної відповіді, опису роботи, показу вчителю малюнка, схеми, монтування матеріалу). Кожна лабораторна робота завершується висновками.

Аналогічною є методика проведення практичних робіт, мета яких, полягає у формуванні практичних умінь та навичок на основі застосування теоретичних знань. Практичні роботи сприяють розвиткові вмінь і навичок учнів лише за умови, що проводяться правильно й планомірно. Школярів слід привчати до них систематично, поступово переходячи від нетривалих, технічно й організаційно легких до триваліших і складнішнх. Розпізнавання, опис, визначення, спостереження — поширені види практичних методів проведення лабораторних робіт на уроках біології. Вони використовуються переважно під час вивчення питань морфології, анатомії, систематики, а також матеріалу еволюційного та екологічного змісту. При цьому зазвичай потрібен певний роздатковий матеріал (гербарії, колекції, вологі препарати, мікропрепарати тощо). Володіння практичними та інтелектуальними вміннями дає змогу учням самостійно виявляти властивості досліджуваного об'єкта. Тому практичні методи вивчення природних об'єктів вважаються найефективнішими, хоча потребують набагато більше часу порівняно з наочними чи словесними методами. За терміном виконання спостереження поділяються на нетривалі й тривалі. Нетривалі спостереження потребують небагато часу й можуть проводитися безпосередньо на уроці чи на екскурсії. Вони завжди виконуються за завданням учителя. До нетривалих належать самоспостереження, що здійснюються на уроках із вивчення організму людини (наприклад, визначення пульсу за зміни фізичного навантаження, визначення постави тощо). Тривалими є спостереження за проростанням насіння, розвитком пагона з бруньки.

3. Урок – основна форма організації навчання хімії. Вимоги до уроку з хімії. Типи уроків з хімії.

Урок – логічно закінчений, цілісний, обмежений певними рамками часу, найважливіший елемент навчально-виховного процесу, одна із форм організації навчальної роботи.

Мета уроку:

1. предметна(навчальна) – визначає які хімічні знання і вміння повинні бути засвоєні учнями на уроці та з якою глибиною.

2. дидактична – визначає, які ланки навчального процесу і за допомогою яких методів, прийомів і форм навчання можна реалізувати на уроці

3. загально педагогічна(виховна) – визначає, які напрями виховання і розвитку учнів можна викладати на уроці.

Вимоги до уроку:

• чітка спрямованість на досягнення конкретної навчальної мети уроку. Вчитель повинен зацікавити учнів предметом, навчити самостійно здобувати знання, творчо їх використовувати.

• науковість змісту, тобто теоретично правильне розкриття вчителем основних понять, законів і фактів.

• навчання з використанням між предметних зв’язків, особливо наголос на екологічних проблемах.

• використання всіх можливостей змісту і методів проблемного навчання як важливої умови розвитку логічного мислення учнів, розвитку їх творчих здібностей, інтересу до навчання.

• урок повинен бути розвиваючим.

• спокійна ділова обстановка на уроці, що ґрунтується на доброзичливості та довірі вчителя до учнів.

Типи уроків: