2. Організація самостійної роботи учнів з біології

Методи самостійної роботи: робота з книгою, підготовка повідомлення або реферату, виконання творчих завдань, (підручник пристосований до самостійного вивчення матеріалу) Самостійна робо та учнів (теоретична або експериментальна) як засіб реалізації частково пошукового методу має захоплювати учнів не лише можливістю зробити дослід чи виконати іншу дію, а й внутрішню суть, логікою думки. Наприклад, розглянемо виконання учнями самостійної роботи з теми: «Визначення частоти пульсу за різних станів організму» за короткою інструкцією-планом. 1. Знайти місця, де добре промацується пульс (на променевій артерії). 2. Зважаючи на зв'язок між пульсом і частотою серцевих скорочень (ЧСС), визначити ЧСС у стані спокою. 3. Визначити ЧСС після навантаження. 4. Визначити ЧСС після одно- й п'яти хвилинного відпочинку. Результати звести в таблицю. Таблиця Пульс за різних станів організму Стан організму Пульс, уд./хв Спокій Після навантаження Після відпочинку: однохвилинного п'ятихвилинного 5. Зробити висновки (за варіантами): як залежить ЧСС від фізичного навантаження; корисне чи шкідливе фізичне навантаження, оскільки внаслідок нього змінюється ЧСС; як і чому відрізняється ЧСС після фізичного навантаження в тренованих і нетренованих людей? Дослідницький метод, що є основним методом здобуття досвіду творчої діяльності, характеризується найвищим рівнем самостійної пізнавальної активності учнів. Сутність цього методу зумовлена його функціям й: 1 формування рис творчої діяльності; 2 організація творчого засвоєння знань (навчає застосовувати відомі знання для розв'язання проблемних завдань); 3. забезпечення оволодіння методами наукового пізнання в процесі діяльності; 4 формування інтересу, потреби в творчій діяльності. Дослідницькі завдання можуть бути текстовими, графічними, практичними, складеними на наочно-образному матеріалі: за обсягом - невеликі (розв'язуються протягом кількох хвилин) і великі (розв'язуються протягом кількох уроків). Іноді дослідницьким завданням вважають дослідження за інструкцією. Це неправильно, бо інструкція виключає творчий пошук. Дослідницьке завдання передбачає певний цикл самостійних навчально- пізнавальних дій учнів: збирання інформації, її аналіз, самостійна постановка проблеми, її розв'язання, перевірка результату й застосування нового знання на практиці. Наприклад, розглянемо розв'язання такого проблемного завдання: «Пояснити легкість трубчастих кісток за одночасної міцності».

3. Основні дидактичні принципи навчання хімії

Принципи навчання хімії –це категорії дидактики, які в найзагальніших рисах визначають зміст, методи, організацію навчання і спрямовують практичну діяльність вчителя. Є кілька принципів:

Принцип науковості і доступності. Науковість- це вивчення реальних теорій, а ґрунтовність наукової інтерпретації явищ і процесів обмежується доступністю( не легкість, а посилену трудність). Порушення рівноваги зводиться до того, що навчальний матеріал буде дуже легким, або дуже важким і незрозумілим для учнів.

Принцип звязку навчання з життям (політехнізм). Висвітлення ролі хімії в житті людини, екології, вивчення найважливіших хімічних виробництв.

Принцип свідомого та активного навчання. Означає навчити учнів орієнтуватися у факторах та явищах, проникати у суть теорій і законів, вивчити взаємозв’язки у хімії, потребу школярів у самовираженні міцних знань, які роблять їх активними до навчання. Свідоме навчання – розуміння мети навчання, практичного значення знань, свідомість сприяє самостійності у нвчанні, яка активізує пізнавальну діяльність учнів. У процесі вивчення хімії виділяють такі види активності учнів:

• Сенси моторна( спостереження, мануальна діяльність-своїми руками

• Інтелектуальна (мислення)

• Вербальна( самостійне висловлювання власних міркувань)

• Емоційна ( мотивація і переживання)

Принцип наочності. Наочність активізує і полегшує навчальний матеріал. Це засіб, які сприймаються органами чуття. Надмірне використання наочності не сприяє засвоєнню знань. Використовуючи наочність потрібно керуватися психологічними законами сприйняття. Наочність не повинна бути вихідним пунктом (посібники, моделі, колекції речовин, мінералів)

Принцип систематичності та системності. Враховує закономірність пізнання, розвиток наукових понять, запобігає безладному перескакуванню матеріалу і систематичне ускладнення змісту сприяє послідовності тем, рух від простого до складного. Наприклад, вивчення властивостей речовин опирається на знання складу речовин та їх будови, а застосування – на знанні властивостей.

Принцип розвитку та виховного навчання. Сприятливі умови для розвитку пізнавальних здібностей учнів, оскільки виховання і навчання є взаємопов’язаними. Провідна роль належить навчанню, яке формує особистість, розумові здібності учнів, моральні засади. Розвитку логічного мислення сприяє оволодіння ними системою хімічних знань і хімічних вмінь (вони міцні, коли учень хоче добровільно їх засвоїти); взаємозв’язок між знаннями і уміннями; засвоєння та використання основних прийомів розумових дій ( порівнювати, абстрагувати, узагальнювати)