Висновки

Епоха iмперiй, колонiй, прямих брутальних загарбань доходить кiнця. Це не означає, що не буде бiльше грабунку, визиску, паразитизму. Навпаки, християнська цивiлiзацiя досягла таки того рубежу, коли дармоїдiв стало бiльше, нiж виробникiв, i комусь треба буде їх годувати, бо працювати вони не хочуть, не вмiють i не будуть. Вони прекрасно засвоюють принципи демократiї, а тому не вимруть нi від голоду, нi вiд сорому. Зупинити їх розмноження неможливо, а вбивати негуманно.

Це означає, що свiт мусить переходити до воєн безкровного типу. Починається така собі гуманна епоха глобального соцiалiзму, коли народи пiдiгрiватимуть i пiдсмажуватимуть однi одних на повiльному вогнi – щоб, не дай Боже, не проливати кров людську…

Якi шанси України у цьому грядущому всесвiтньому соцзмаганнi?

Дуже високi шанси:

1. Ми ще й досi не втратили того розуму й таланту, який формувався протягом кількох тисяч рокiв напруженої й рiзноманiтної працi, що її вимагала наша земля.

2. Ми одержали грандiозний досвiд виживання – лицемiрства, тихої наполегливостi, пристосування до нестерпних умов.

3. Нас перестали вiдстрiлювати, механiчно й масово знищувати. І, схоже, це вже не повернеться.

4. Ми маємо – юридично – територiю й державу.

Як реалiзувати цi шанси?

Передовсiм – здихатися найтяжчої масової психiчної хвороби – яничарства. Тобто, усвiдомити й вирiшити проблему національної освiти. Тобто, розiрвати зачароване коло – а iнакше не буває. Лише пiсля цього можна буде всерйоз говорити про феномен українства i свiтову мiсiю української культури. Говорити можна й тепер, та немає кому слухати.