Додаткові методи.

Метод питомої витрати електричної енергії на одиницю продукції:

Ряд приймачів електричної енергії характеризуються незмінним чи мало змінними графіками електричних навантажень. До таких електроприймачів відносяться електроприводи генераторів, насосів, перетворювальних агрегатів електричних установок, печі опору та т. ін.

Для приймачів з незмінним чи мало змінним навантаженням розрахункове навантаження співпадає з навантаженням за найбільш завантажену зміну і може бути визначене за питомими витратами електричної енергії на одиницю продукції при заданому випуску продукції за певний періоду часу:

(1)

де – питомі витрати електричної енергії на одиницю продукції, кВт год;

– кількість продукції, що випускається за одну зміну;

– тривалість найбільш завантаженої зміни;

Якщо є дані про питомі витрати електричної енергії по окремих технологічних агрегатах, то розрахункове навантаження визначають за наступними виразами:

для цеху

(2)

для підприємства в цілому

(3)

де , – витрати електричної енергії, кількість годин роботи окремих приймачів;

і – розрахункові навантаження за найбільш завантажену зміну відповідно загально цехових та загальнозаводських електроприймачів, які визначаються в залежності від їх режиму і графіку роботи;

– кількість агрегатів цеху;

– кількість цехів заводу.

Метод питомого навантаження на одиницю виробничої площі

Метод питомого навантаження на одиницю виробничої площі застосовують при проектуванні універсальних мереж машинобудування, що характеризуються великим числом приймачів електричної енергії малої і середньої потужності, що рівномірно розміщені по цеху.

Розрахункове навантаження групи приймачів визначається за формулою:

, (4)

де – питома розрахункова потужність на 1м² виробничої площі;

– площа розміщення приймачів групи, м².

Питоме навантаження визначається за статистичними даними, його значення залежить від виду виробництва, площі цеху, що обслуговується магістральними шинопроводами (змінюється в межах 0,006-0,6 кВт/м²).

Даний метод розрахунку доцільно застосовувати для визначення розрахункових навантажень на стадії проектування при техніко-економічному порівнянні варіантів, а також для інших орієнтувальних розрахунків.

Способи визначення ефективного числа приймачів.

Повний вираз для визначення ефективного числа приймачів наведено в (8) при розгляді методу впорядкованих діаграм.

Даною формулою рекомендують користуватися, якщо кількість приймачів в групі менша 5, а при більшій кількості приймачів в групі користуватися методами спрощеного визначення , допустима похибка яких лежить в межах .

Способи визначення :

1. При 4 фактичних приймачах в групі і більше допускається вважати рівним фактичному при величині відношення:

, (1)

де – номінальні активні потужності відповідно найбільш потужного і найменш потужного приймача в групі.

При визначенні величини можуть бути не враховані ті найменш потужні споживачі в групі, номінальна потужність яких не перевищує 5% сумарної номінальної потужності всієї групи (при цьому число не врахованих приймачів не враховується також у величині ).

2. При і ефективне число приймачів можна визначити за формулою:

(2)

В тих випадках, коли знайдене за цією формулою є більшим, ніж фактичне, необхідно приймати .

3. При неможливості використання методів спрощеного визначення , що розглянуті раніше, його визначення здійснюється за допомогою кривих, що побудовані за наступною формулою:

(3)

де – фактичне число приймачів в групі, що розглядається; – число найбільш потужних приймачів в групі, потужність кожного з яких не менша половини потужності найбільш потужного приймача; – сумарна номінальна потужність приймачів всієї групи; – сумарна номінальна потужність приймачів групи.

4. Ефективне число приймачів однофазного струму спрощено визначається за допомогою формули:

(4)

де – сума номінальних потужностей однофазних приймачів вузла СЕП, що розглядається; – номінальна потужність найпотужнішого приймача однофазного струму.