Основи техніко-економічних розрахунків. Основні положення.

До найважливіших питань, які повинні бути вирішені в процесі проектування систем електропостачання підприємств, відносяться:

1. вибір найбільш раціональної з точки зору техніко-економічних показників схеми живлення підприємства;

2. правильний, технічно і економічно обгрунтований вибір числа і потужності трансформаторів для головної понижувальної і цехових трансформаторних підстанцій;

3. вибір економічно доцільного режиму роботи трансформаторів;

4. вибір раціональних напруг в схемі, що визначають розмір капіталовкладень, витрати кольорових металів, величину витрат електричної енергії і експлуатаційні витрати;

5. вибір електричних апаратів, ізоляторів і струмоведучих пристроїв у відповідності з вимогами техніко-економічної доцільності;

6. вибір перерізів проводів, кабелів в залежності від ряду технічних і економічних факторів;

7. встановлення необхідності і вибір доцільної потужності власних електростанцій і генераторних установок;

8. вибір трас і методів прокладання електромереж з врахуванням комунікацій енергогосподарства в цілому.

Необхідно відмітити, що вирішення ряду задач промислової електро-енергетики може бути отримане за допомогою декількох технічних способів. Багатоваріантність задач для систем електропостачання підприємств обумовлює проведення техніко-економічних розрахунків, метою яких є економічне обумовлення вибраного технічного рішення.

Тарифи на електричну енергію.

Для фінансових розрахунків між поставниками і споживачами електричної енергії повинні бути встановлені системи ставок – тарифи, згідно яких здійснюється оплата отриманої електричної енергії.

Основні вимоги до тарифів на електричну енергію:

• тарифи повинні відображати всі види затрат, пов’язаних з виробництвом, передачею і розподілом електричної енергії, а також плановані відрахування і накопичення для подальшого розвитку електроенергетики;

• тарифи повинні сприяти зниженню затрат, що пов’язані з виробництвом і використанням електричної енергії;

• тарифи повинні бути диференційовані по годинах доби, дням тижня і сезонам року;

• тарифи повинні стимулювати споживачів знижувати споживання електричної енергії в години пік і підвищувати його в години нічних провалів графіка навантаження;

• тарифи, по можливості, повинні забезпечувати простоту вимірів енергії і розрахунків з споживачами.

Основні види тарифів на електричну енергію:

1. Одноставковий тариф (тариф по лічильнику) передбачає плату П тільки за електричну енергію в кіловат-годинах, враховану лічильниками:

, (1)

де – тарифна ставка за 1кВт год спожитої електроенергії, що врахована лічильниками;

– кількість спожитої електричної енергії, що врахована лічильниками.

Ця система широко використовується при розрахунках з населенням і іншими непромисловими споживачами.

2. Двоставковий тариф з основною ставкою на потужність споживача, яка приймає участь в максимумі енергосистеми. Цей тариф враховує не взагалі максимальну потужність споживача, а заявлену ним потужність, що приймає участь у формуванні максимуму ЕЕС. Крім вказаної основної ставки передбачається додаткова ставка за електричну енергію в кіловат-годинах, що врахована лічильниками.

Загальна плата за електричну енергію при такій системі тарифу буде мати вигляд:

, (2)

де – заявлена потужність, яка приймає участь в максимумі енергосистеми;

– основна ставка за 1кВт, що приймає участь в максимумі енергосистеми.

3. Тарифи, диференційовані по зонах доби:

(3)

а) одноставковий тариф, диференційований по зонам доби;

б) двоставковий тариф, диференційований по зонам доби;

де тарифи за електричну енергію відповідно в пікову, напівпікову та нічні зони.

кількість спожитої електричної енергії, що врахована лічильниками, яка споживається відповідно в пікову, напівпікову та нічну зони.