Деякі математичні методи в техніко-економічних розрахунках.

В зв’язку з тим, що сучасне проектування систем електропостачання пов’язане багаточисленими різноманітними розрахунками значна увага приділяється використанню різних математичних методів (в залежності від конкретних задач) при техніко-економічних розрахунках. При цьому одна частина економічних розрахунків не потребує складного математичного апарату (наприклад, перевірка січень деяких ділянок ліній, розрахунок втрат електричної енергії в окремих трансформаторах і т. ін.). Друга частина економічних розрахунків (вибір раціональних напруг для систем електропостачання промислових підприємств, економічно доцільних перерізів ліній) пов’язана з використанням методів класичного аналізу (апроксимація, інтерполяція).

Техніко-економічні розрахунки з оптимізації об’єктів, що проектуються потребують більш складних математичних методів лінійного, нелінійного і динамічного програмування та т. ін.

Електробаланс підприємства. Загальні положення.

Для того щоб зекономити електричну енергію, перш за все необхідно знати, на які цілі вона витрачається і в якій кількості. Визначення статей прибутку і дослідження питань пов’язаних з прикладом розрахунку витрат електричної енергії є основним завданням складання електробалансу.

Основним методом планування електропостачання промислових підприємств є розробка його електробалансу, який визначає потреби підприємства в електроенергії і джерела покриття цієї потреби. Електробаланс містить в собі витратну частину і частину приходу електричної енергії (активної і реактивної). В прихід включається електроенергія як отримана від енергосистеми так і вироблена електричними установками підприємства (генератори промислових ТЕЦ і ГЕС, синхронні компенсатори і конденсатори). Витратна частина електробалансу містить в собі: планування потреб основного і допоміжного виробництва, розрахунок втрат енергії в лініях і трансформаторах. Прихідна і витратна частина електробалансу складається за показами лічильників активної і реактивної електричної енергії.

Прихідна частина електробалансу складається:

а) для активної енергії:

1. для промислового підприємства;

2. для цехів підприємства;

3. для окремих енергоємних агрегатів;

б) для реактивної енергії:

1. для промислового підприємства;

2. для окремих енергоємних цехів підприємства;

Витратна частина електробалансу активної енергії повинна складатись з наступних статей витрат:

1. прямих затрат електричної енергії на основний технологічний процес з виділенням корисних витрат електричної енергії на випуск продукції без врахування втрат на різних ділянках енергоємного технологічного обладнання (електричні печі, компресорні і насосні установки, прокатні стани та інші споживачі електричної енергії);

2. непрямі затрати електричної енергії на основний технологічний процес внаслідок його недосконалості чи порушення технологічних норм;

3. затрати електричної енергії на допоміжні потреби (вентиляція приміщень цехів, цеховий транспорт, освітлення і т. ін.);

4. втрати електричної енергії в елементах системи електропостачання (лініях, трансформаторах, реакторах, компенсуючих пристроях і двигунах);

5. відпуск електричної енергії субабонентам (магазинам, селам, міському електрифікованому транспорту та т. ін.).

Наявність всіх п’яти статей витрат електричної енергії при складанні електробалансу не є обов’язковим. Наприклад, в електробалансі промислових підприємств можуть бути відсутні статті 2 і 5, а стаття 3 може бути виділена не повністю.

При складані електробалансу рекомендується виділяти енергетичні цехи (насосні, компресорні і котельні), а також вентиляційні і електропічні установки.