Порядок створення моделі складної геометрії
1. Вибір базового елемента
Розглянемо побудову ще однієї моделі. Її прообразом є деталь, називана кронштейном і призначена для закріплення вала (рис. 2.46).
Деталь виготовлена із сірого чавуну й подумки може бути розділена на чотири базових тіла: 1 - підстава у вигляді паралелепіпеда; 2 - напрямна, що представляє собою циліндр зі співвісним отвором; 3 - сполучна частина, у вигляді призми; 4 - ребро жорсткості, що також представляє собою призму.
Почнемо побудову моделі з вибору базового елемента. За базовий елемент деталі виберемо - 1 призму, підставу якої будемо будувати в горизонтальній площині. У дереві побудов виділяємо Площину 2Х и натискаємо кнопку <Ескіз>. Створюємо Ескіз 1 -прямокутник, проставляємо розміри (рис. 2.47).
Потім
вибираємо на панелі Редагування
деталі кнопку
<Выдавитъ>
і в рядку, що відкрився,
параметрів об'єктів
задаємо товщину призми, вибираємо опцію
Прямий
напрямок і
вводимо кнопку <Створити>
(рис. 2.48).
Рис. 2.46 Рис.2.47. Рис.2.48.
2. Створення вторинних елементів
На другому етапі одночасно формуємо опорну призму 3 і ребро жорсткості 4. Для цього знову вводимо Площину XX і виконуємо Ескіз 2, задаємо його розміри (рис. 2.49).
Рис.
2.49
На
панелі Редагування
деталі вибираємо
кнопку <Приклеїти
видавлюванням>
і в рядку параметрів
об'єктів задаємо
необхідні величини, вибираємо опцію
Прямий
напрямок і
вводимо кнопку <Створити>.
Одержуємо
модель у вигляді, показаному на рис.
2.50
Далі виконаємо зрізи. У КОМПАС-3D можна видалити частина тіла по границі, що представляє собою площина або поверхня, утворену довільним ескізом.
У
дереві побудов виберемо Площину
ZХ
і створимо
Ескіз 3 (рис.
2.51), при цьому деталь розташуємо відповідно
до осей координат плоского малюнка.
Потім виберемо на панелі Редагування
деталі кнопку
<Розтин по
ескізі>
і виконаємо
зріз. Напрямок зрізу буде показано
стрілкою - фантомом, якщо воно обрано
неправильно, можна змінити його на
протилежне (рис. 2.52).
Рис. 2.50
Рис. 2.51
Рис. 2.52
Другий зріз виконуємо аналогічно першому, тобто створюємо Ескіз 4 (рис. 2.53) і повторюємо операцію за допомогою кнопки <Розтин по ескізі».
У результаті одержуємо модель, показану на рис. 2.54.
Рис.
2.53
Рис.
2.54
Виконуємо зріз на ребрі жорсткості. Для цього вибираємо в дереві побудов Площина ХУ й створюємо Ескіз 5 (рис. 2.55).
По ескізі виконуємо зріз, і наша модель придбає вид, показаний на рис. 2.56.
Рис.
2.55
Рис.
2.56
На третьому етапі будемо створювати елемент деталі, напрямну яка складається з циліндричної поверхні й двох отворів у ньому, один з яких співосний.
У дереві побудов виберемо Площину 2У и створимо Ескіз 6 (рис. 2.57).
Рис.2.57.
На
панелі Редагування
деталі вибираємо
кнопку <Приклеїти
видавлюванням>
і задаємо параметри видавлювання (рис.
2 58). Операція видавлювання буде
виконуватися у двох напрямках. У
результаті одержуємо модель, зображену
на рис. 2.59.
Рис.2.58.
Далі
на Площині
2У формуємо
Ескіз 7 у
вигляді окружності, діаметр якої дорівнює
діаметру отвору. На панелі Редагування
деталі вибираємо кнопку <Вирізати
видавлюванням>
і задаємо
параметри. Одержуємо модель, зображену
на рис. 2.60.
Рис.
2.59.
Рис.
2.60.
Для
того щоб виконати отвір у верхній частині
напрямної, створимо зміщену площину.
На панелі Допоміжної
геометрії
натискаємо кнопку <Зміщена
площина>
і в якості базової вибираємо Площину
ХУ, а потім
величину зсуву, що повинна рівнятися
висоті всієї деталі. На створеної в
такий спосіб додаткової площини виконуємо
Ескіз 8 (рис.
2.61) і операцію Вирізати
видавлюванням.
Далі виконаємо отвору в підставі кронштейна. У дереві побудов вводимо Площину ХУ й створюємо Ескіз 9 (рис. 2.62).
Рис.
2.61
Рис.
2.62.
Застосуємо операцію Вирізати видавлюванням й одержимо отвори для кріплення кронштейна (рис. 2.63).
На закінчення формуємо в підставі проріз. У дереві побудов уводимо Площину 2У и виконуємо Ескіз 10 (рис. 2.64), а потім повторюємо операцію Розтин по ескізі. У результаті одержуємо модель, зображену на рис. 2.65.
Рис. 2.63 Рис.2.64. Рис. 2.65
Для того щоб модель придбала закінчений вид, виконуємо сполучення й фаски, а потім відкриваємо діалогове вікно, у якому встановлюємо назву деталі й матеріал, з якого згодом вона буде виготовлена (рис. 2.66).
Рис.
2.66.
У кінцевому варіанті модель здобуває вид, зображений на рис. 2.67.
Рис.
2.67