Практична робота 7.
Тема: Розробка вимог пожежної безпеки для промислових підприємств.
Мета: Закріпити теоретичні знання з правил пожежної безпеки вУкраїні, введених в дію наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.06.1995р. №400.
Сформувати вміння і набути навички розробки вимог пожежної безпеки для промислових підприємств.
Вміти розрахувати первинні засоби пожежогасіння відповідних об´єктів.
Ключові терміни: пожежа; первинні засоби пожежогасіння; вибухо-небезпечні речовини і матеріали; інструктаж та перевірка знань працівників з питань пожежної безпеки; журнал реєстрації інструктажів з пожежної безпеки; протипожежний режим об´єкта.
Студенти повинні знати׃
основні вимоги щодо пожежовибуховонебезпеки пожежовибухонебезпечниих об´єктів;
причини виникнення пожеж;
заходи щодо передбачення пожеж;
первинні засоби пожежогасіння.
Студенти повинні вміти׃
розрізняти пожежі за класами;
аналізувати заходи щодо проведення ліквідації пожежі;
вимоги пожежної безпеки при експлуатації виробничого устаткування.
План роботи
1.Ознайомлення студентів із завданням.
2. Самостійне виконання завдань
3. Оформлення звіту і захист його у викладача.
Хід роботи.
1.Користуючись вихідними даними завдання за варіантами визначити початкові дані для його виконання .
2. Скласти порядок вимог пожежної безпеки для промислових підприємств .
4. Підібрати рекомендації щодо оснащення об´єктів первинними засобами пожежогасіння (згідно з правилами пожежної безпеки в Україні).
5. Проаналізувати отриманий результат.
6. Зробити висновки.
Теоретичні відомості.
З врахуванням пожежної безпеки генеральні плани промислових підприємств повинні задовольняти вимогам: дотримання необхідних безпечних відстаней від меж підприємства до сусіднього об'єкта, населеного пункту, смуг доріг і водних шляхів; правильне зонування будинків і промислових споруд з урахуванням їх значення; дотримання необхідних протипожежних розривів між ними. При зонуванні промислові підприємства повинні бути відділені від житлової зони, споруд основного і допоміжного призначення, складів, будинків адміністративного та господарсько-побутового призначення.
Пожежна безпека на виробництві.
Виробничі об'єкти відрізняються підвищеною пожежною небезпекою, тому що характеризується складністю виробничих процесів, наявністю значних кількостей зріджених горючих газів, твердих горючих матеріалів, великий оснащеністю електричних установок та інше. Основними причинами пожеж найчастіше бувають: 1) Порушення технологічного режиму - 33%. 2) Несправність електрообладнання - 16%. 3) Погана підготовка до ремонту обладнання - 13%. 4) Самозаймання промасленого ганчір'я та інших матеріалів - 10% Джерелами займання можуть бути також відкритий вогонь технологічних установок, розпечені або нагріті стінки апаратів та обладнання, іскри електрообладнання, статична електрика, іскри удару і тертя деталей машин та обладнання тощо Крім того, джерелом запалення можуть служити порушення норм і правил зберігання пожежонебезпечних матеріалів, необережне поводження з вогнем, використання відкритого вогню факелів, паяльних ламп, куріння у заборонених місця, невиконання протипожежних заходів щодо обладнання пожежного водопостачання, пожежної сигналізації, забезпечення первинними засобами пожежогасіння та ін Як показує практика, аварія навіть одного великого агрегату, що супроводжується пожежею і вибухом, наприклад, у хімічній промисловості вони часто супроводжують один одному, може призвести до дуже тяжких наслідків не тільки для самого виробництва і людей його обслуговують, а й для навколишнього середовища. У зв'язку з цим надзвичайно важливо правильно оцінити вже на стадії проектування пожежо-і вибухонебезпечність технологічного процесу, виявити можливі причини аварій, визначити небезпечні фактори та науково обгрунтувати вибір способів і засобів пожежо-і взривопредупрежденія і захисту. Важливим чинником у проведенні цих робіт є знання процесів і умов горіння і вибуху, властивостей речовин і матеріалів, які застосовуються в технологічному процесі, способів і засобів захисту від пожежі і вибуху. Заходи з пожежної профілактики поділяються на організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні. Організаційні заходи: передбачають правильну експлуатацію машин і внутрішньозаводського транспорту, правильне утримання будівель, території, протипожежний інструктаж. Технічні заходи: дотримання протипожежних правил і норм при проектуванні будівель, при пристрої електропроводів і устаткування, опалення, вентиляції, освітлення, правильне розміщення обладнання. Режимні заходи - заборона куріння у невстановлених місцях, заборона зварювальних та інших вогневих робіт у пожежонебезпечних приміщеннях тощо. Експлуатаційні заходи - своєчасна профілактика, огляди, ремонти і випробування технологічного обладнання. Права та обов'язки підприємств. Законом "Про пожежну безпеку" підприємствам надані такі права; - Створювати, реорганізовувати і ліквідовувати в установленому порядку підрозділи пожежної охорони, які вони утримують за рахунок власних коштів, у тому числі на основі договорів з Державною протипожежної службою; - Вносити до органів державної влади та органи місцевого самоврядування пропозиції щодо забезпечення пожежної безпеки; - Проводити роботи з встановлення причин та обставин пожеж, які сталися на підприємствах; - Запроваджувати заходи соціального і економічного стимулювання забезпечення пожежної безпеки; - Отримувати інформацію з питань пожежної безпеки, у тому числі в установленому порядку від органів управління та підрозділів пожежної охорони. На підприємства законом також покладаються такі обов'язки: - Дотримуватися вимог пожежної безпеки, а також виконувати приписи, постанови та інші законні вимоги посадових осіб пожежної охорони; - Розробляти та здійснювати заходи щодо забезпечення пожежної безпеки; - Проводити протипожежну пропаганду, а також навчати своїх працівників заходи пожежної безпеки; - Включати в колективний договір (угода) питання пожежної безпеки; - Утримувати в справному стані системи та засоби протипожежного захисту, включаючи первинні засоби гасіння пожеж, не допускати їх використання не за призначенням; - Створювати та утримувати відповідно до встановлених норм органи управління та підрозділи пожежної охорони, у тому числі на основі договорів з Державною протипожежної службою; - Сприяти пожежної охорони при гасінні пожеж, встановлення причин і умов їх виникнення та розвитку, а також при виявленні осіб, винних у порушенні вимог пожежної безпеки та виникнення пожеж; - Надавати в установленому порядку при гасінні пожеж на територіях підприємств необхідні сили і засоби, паливно-мастильні матеріали, а також продукти харчування та місця відпочинку для особового складу пожежної охорони, що бере участь у виконанні бойових дій по гасінню пожеж, і залучених до гасіння пожеж сил; - Забезпечувати доступ посадових осіб пожежної охорони, при здійсненні ними службових обов'язків на території, в будівлі, споруди і на інші об'єкти підприємств; - Надавати на вимогу посадових осіб Державної протипожежної служби відомості та документи про стан пожежної безпеки на підприємствах, в тому числі про пожежну небезпеку виробленої ними продукції, а також про що відбулися на їхній території пожежах та їх наслідки; - Негайно повідомляти в пожежну охорону про виниклі пожежах, несправності наявних систем і засобів протипожежного захисту, про зміну стану доріг та проїздів. Згідно з Правилами пожежної безпеки на кожному підприємстві наказом (інструкцією) повинен бути встановлений відповідний їх пожежної небезпеки протипожежний режим у тому числі: 1. Визначено та обладнані місця для куріння. 2. Визначено місця і допустима кількість одноразово перебувають у приміщеннях сировини, напівфабрикатів та готової продукції 3. Встановлено порядок збирання горючих відходів і пилу, зберігання промасленого спецодягу; 4. Визначено порядок знеструмлення електрообладнання у разі пожежі і після закінчення робочого дня; Повинні бути регламентовані: 1. Порядок проведення тимчасових вогневих та інших пожежонебезпечних робіт; 2. Порядок огляду і закриття приміщень після закінчення роботи; 3. Дії працівників при виявленні пожежі; 4. Визначено порядок і терміни проходження протипожежного інструктажу та занять з пожежно-технічного мінімуму, а також призначені відповідальні за їх проведення. У будинках і спорудах (крім житлових будинків) при одноразовому знаходженні на поверсі більше 10 осіб мають бути розроблені і на видних місцях вивішені плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі, а також передбачена система (установка) оповіщення людей про пожежу. Керівник об'єкта з масовим перебуванням людей (50 чоловік і більше) на додаток до схематичного плану евакуації людей при пожежі зобов'язаний розробити інструкцію, визначальну дії персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей, за якою не рідше одного разу на півріччя повинні проводитися практичні тренування всіх задіяних для евакуації працівників. Для об'єктів з нічним перебуванням людей (дитячі сади, школи-інтернати, лікарні тощо) в інструкції повинні передбачатися два варіанти дій: у денний і в нічний час. Керівники підприємств, на яких застосовуються, переробляються і зберігаються небезпечні (вибухонебезпечні) сильнодіючі отруйні речовини, зобов'язані повідомляти підрозділам пожежної охорони дані про них, необхідні для забезпечення безпеки особового, складу, який залучається для гасіння пожежі та проведення першочергових аварійно-рятувальних робіт на цих підприємствах. Територія підприємств у межах протипожежних розривів між будівлями, спорудами та відкритими складами, повинна своєчасно очищатися від горючих відходів, сміття, тари, опалого листя, сухої трави і т.п. Горючі відходи, сміття і т.п. слід збирати на спеціально виділених майданчиках у контейнери або ящики, а потім вивозити. Протипожежні розриви між будівлями і спорудами, штабелями лісу, пиломатеріалів, інших матеріалів та обладнання не дозволяється використовувати під складування матеріалів, обладнання і тари, для стоянки транспорту і будівництва (установки) будівель і споруд. Дороги, проїзди, під'їзди і проходи до будівель, споруд, відкритих складів і вододжерел, використовувані для пожежогасіння, підступи до стаціонарних пожежних драбин і пожежного інвентаря повинні бути завжди вільними, утримуватися в справному стані, а взимку бути очищеними від снігу і льоду. Для всіх виробничих та складських приміщень повинні бути визначені категорії вибухопожежної та пожежної небезпеки, а також клас зони за Правилами улаштування електроустановок, які слід позначати на дверях приміщень. Близько обладнання, що має підвищену пожежну небезпеку, слід вивішувати стандартні знаки (аншлаги, таблички) безпеки. Одна з умов забезпечення пожежо-і вибухобезпеки будь-якого виробничого процесу - ліквідація можливих джерел займання.
Первинні засоби пожежогасіння
1. Будівлі, споруди, приміщення повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії.
2. Ця вимога стосується також будівель, споруд та приміщень, обладнаних будь-якими типами установок пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кранами.
Уперше збудовані, після реконструкції, розширення, капітального ремонту об’єкти (будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки) мають бути забезпечені необхідною кількістю первинних засобів пожежогасіння до початку їх експлуатації.
3. Норми кількості первинних засобів пожежогасіння для конкретних об’єктів встановлюються нормами технологічного проектування та галузевими правилами пожежної безпеки.
4. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння слід встановлювати вказівні знаки, які повинні бути розміщені на видних місцях на висоті 2–2,5 м від рівня підлоги як усередині, так і поза приміщеннями (за потреби).
5. Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у складських, допоміжних приміщеннях, будівлях, спорудах, а також на території ВССУ, як правило, повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди).
На пожежних щитах (стендах) повинні розміщуватися ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися у цьому приміщенні, споруді.
Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори згідно з ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности».
6. На пожежних щитах (стендах) необхідно вказувати їх порядкові номери та номер телефону для виклику пожежної охорони.
Порядковий номер пожежного щита вказують після літерного індексу «ПЩ».
7. Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати:
– захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних променів, а також захист знімних комплектуючих виробів від використання сторонніми особами не за призначенням (для щитів та стендів, установлюваних поза приміщеннями);
– зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів.
8. Немеханізований пожежний ручний інструмент, розміщений на об’єкті у складі комплектації пожежних щитів (стендів), підлягає періодичному обслуговуванню, зокрема:
– очищенню від пилу, бруду та слідів корозії;
– відновленню фарбування з урахуванням вимог стандартів;
– випрямленню ломів та суцільнометалевих гаків для виключення залишкових деформацій після використання;
– відновленню потрібних кутів загострювання інструмента з дотриманням вимог стандартів.
9. Вогнегасники слід встановлювати у легкодоступних та помітних місцях (коридорах, біля входів або виходів із приміщень тощо), а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від потрапляння прямих сонячних променів та безпосередньої (без загороджувальних щитків) дії опалювальних та нагрівальних приладів.
Тип та необхідна кількість вогнегасників визначається відповідно до Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 151.
10. Пожежні щити (стенди), інвентар, інструмент, вогнегасники в місцях установлення не повинні перешкоджати евакуації.
11. Переносні вогнегасники:
– навішуються на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги і на відстані від дверей, достатній для їх повного відчинення;
– встановлюються в пожежні шафи поруч із пожежними кранами, у спеціальні тумби або на пожежні щити (стенди).
12. Вогнегасники навішуються на кронштейни, розміщуються у тумбах або пожежних шафах таким чином, щоб забезпечити можливість прочитання маркувальних написів на корпусі.
13. Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників здійснюються відповідно до Правил експлуатації вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 152, а також ДСТУ 4297-2004 «Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги».
14. Вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію, повинні мати:
– облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об’єкті системою нумерації;
– пломби на пристроях ручного пуску;
– бирки та маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування згідно з державними стандартами.
15. Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно направляти на технічне обслуговування.
16. На перезарядження (технічне обслуговування) з об’єкта дозволяється відправити не більше 50 % вогнегасників від їх загальної кількості.
17. Вогнегасники, встановлені за межами приміщень або в неопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації за мінусових температур, слід знімати на холодний період. У такому разі на пожежних щитах та стендах розміщують інформацію про найближче місце розташування вогнегасника.
18. Особами, відповідальними за своєчасне і повне оснащення об’єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання працівників правилам користування вогнегасниками, є адміністрація ВССУ.
Використання пожежного обладнання, інвентарю та інструменту, для господарських, виробничих та інших потреб, не пов’язаних із пожежогасінням, не дозволяється.
Індивідуальне завдання.
Скласти послідовність проведення дій на випадок пожежі та забезпечити первинними засобами пожежогасіння об´єкт заданого призначення. Використати теоретичні відомості та закон України про «Пожежну безпеку».
Варіанти завдань прийняти відповідно вказаних викладачем.
Варіант 1.
Варіант 2.
Варіант 3.
Варіант 4.
Варіант 5.
Варіант 6.
Варіант 7.
Варіант 8.
Варіант 9.
Варіант 10.
Варіант 11.
Варіант 12.
Контрольні запитання.
Наведіть основні вимоги щодо пожежовибухонебезпеки пожежовибухонебезпечних об´єктів.
Які основні причини пожеж вам відомі?
Що відносять до первинних засобів пожежогасіння?
Як поділяють пожежі за класами?
Від яких причин залежить вибір первинних засобів пожежогасіння?
Які є види вогнегасників?
Література:
[1] – В. Кучерявий «Охорона працi»; Львів .Видавництво «Оріяна-Нова» -2007; стр.316-345 .
[2] – В.А.Батлук, Г.Г.Гогіташвілі «Охорона працi убудівельній галузі» . Навчальний посібник - К. Знання, 2006; стр.352-395.
[3] – І.П.Піскун «Охорона праці. Практикум». Університетська книга. Суми -2000, стр.155-181.
Критерії оцінювання знань знавчальної дисципліни «Основи хорони
праці на підприємствах машинобудування»
Початковий рівень (2 бали)
Оцінка «незадовільно» виставляється в разі, коли студент виявив неспроможність висвітлити питання чи питання висвітлені неправильно, безсистемно, з грубими помилками, відсутні розуміння основної суті питань, висновки, узагальнення, виявлене невміння розв’язувати навчальні задачі. Студент може назвати 1-2 фактори середовища, що впливають на здоров'я людини. Дає правильні відповіді на 30% тестових завдань.
Середній рівень (3 бали)
Оцінка «задовільно» виставляється в тому разі, коли студент у цілому оволодів суттю питань з даної теми, виявляє знання лекційного матеріалу, законодавства та навчальної літератури, намагається аналізувати факти й події, робити висновки й розв’язувати задачі. Студент може репродуктивно відтворити частину матеріалу теми, основні поняття з охорони праці, подані в тексті підручника або викладачем; вміти описувати основні фактори, що формують умови праці. За допомогою викладача послідовно викласти частину фактичного матеріалу теми. Виконує 65% від загальної кількості тестів.
Достатній рівень (4 бали)
Оцінка «добре» виставляється за умови дотримання таких вимог: студент активно працює протягом заняття, питання висвітлює повно, викладення матеріалу логічне, обґрунтоване фактами, з посиланнями на відповідні нормативні документи та літературні джерела, висвітлення питань завершене висновками, студент виявив уміння аналізувати факти й події, а також виконувати навчальні завдання. Але у відповідях допущені неточності, деякі незначні помилки, має місце недостатня аргументованість при викладенні матеріалу, нечітко виражене ставлення студента до фактів і подій або допущені 1—2 арифметичні і 1—2 логічні помилки при розв’язанні задач.Студент може самостійно викласти матеріал теми, завершуючи його висновками; правильно застосовувати поняття та термінологію, самостійно користуватись додатковими джерелами інформації за допомогою викладача. Вірно виконує 85% тестових завдань.
Високий рівень (5 балів)
Оцінка «відмінно» виставляється, якщо студент активно працює протягом усього заняття, дає повні відповіді на запитання викладача і показує при цьому глибоке оволодіння лекційним матеріалом, знання відповідної літератури та законодавства з питань оподаткування, здатний висловити власне ставлення до альтернативних міркувань з даної проблеми, проявляє вміння самостійно та аргументовано викладати матеріал, аналізувати явища й факти, робити самостійні узагальнення й висновки, правильно виконує навчальні завдання, допускаючи не більше 1—2 арифметичних помилок або описок. Студент вміє порівнювати зміст та характер подій, визначити окремі тенденції, робити аргументовані висновки, сприймати супротивну позицію як альтернативну. Вільно висловлює власні судження і переконливо їх аргументує, самостійно знаходить інформацію в додаткових джерелах (довідниках, нормативній літературі), вільно орієнтується в термінології; використовує набуті знання і вміння в практичній діяльності та при розв'язку задач підвищеної складності. Самостійно виконує 100% від загальної кількості тестових завдань. Здатен самостійно під керівництвом викладача виконувати пошуково-дослідницьку роботу.