Теоретичні відомості.

Усі економічні наслідки непрацездатності поділяються на дві групи :

-загальнодержавні витрати і збори K;

-втрати і збитки виробничих підприємств Св. Загальнодержавні витрати K у випадку втрати працездатності визначаються за формулою: Втрати, які несе суспільство, включають: втрати профспілкових організацій на надання допомоги та оплату путівок у розмірі затрат по соціальному страхуванню; суму виплат державного страхового товариства особам у порядку індивідуального страхування; суму додаткових асигнувань вищих організацій на вжиття заходів щодо усунення наслідків масових нещасних випадків; суму збитків суспільства у вигляді податків з неоподаткованої частини доходів потерпілих, з виплат за лікарняними листами (лише в державних підприємствах); суму потенційних збитків, заподіяних суспільству у зв’язку з виходом робітника на пенсію по інвалідності за розрахунковий період. У кожному випадку втрати працездатності сума еквівалентна неодержаної робітником заробітної плати В розраховується за формулою: де а — коефіцієнт, який враховує поправку до кількості виробленої продукції внаслідок різниці в кваліфікації потерпілого усередненого розряду і середньооблікового працівника та розраховується відношенням тарифного коефіцієнта розряду потерпілого Kф до тарифного коефіцієнта розряду середньооблікового працівника Kс; Р_о — середньоденний виробіток продукції, що припадає на один відпрацьований людино-день у розрахунковому періоді; Т_і — тривалість хвороби; С_і — втрати і збитки, які несе безпосередньо організація при втраті працівником працездатності; ПВ — допомога по тимчасовій непрацездатності з Фонду соціального страхування. Більш спрощена методика врахування матеріальних втрат унаслідок травматизму і захворювань дається А. Н. Гржегоржевським. Загальні матеріальні втрати внаслідок травматизму і захворювання можна обчислити за формулою: Пз=Пт+Тб де П_т — матеріальні наслідки травматизму; Т_б — матеріальні наслідки захворювань, пов’язаних з несприятливими умовами праці. До основних елементів, які складають матеріальні наслідки травматизму (П_т), належать: - вартість за листками непрацездатності в результаті травматизму (П₁); - вартість недоданої продукції в результаті травматизму (П₂); - інші матеріальні витрати (П₃), в які включаються витрати на отримання стаціонарних і лікування амбулаторних хворих, доплати при тимчасовому переводі потерпілих на легшу роботу, допомога членам сімей потерпілих, витрати на підготовку кадрів замість вибулих з причини травм. П₁=О_б·Пр.д. де О_б — середня оплата листка непрацездатності за день або середня заробітна плата потерпілого за день; Пр.д — кількість робочих днів, втрачених унаслідок нещасних випадків. Вартість недоданої продукції в результаті нещасних випадків (П2) розраховується за формулою: П₂=Вд·П.р.д. де В_д — середньоденний виробіток одного робітника, грн; Пр.д — кількість робочих днів, втрачених у результаті травм. Розмір інших втрат унаслідок травматизму (ПЗ) можна встановити за формулою: ПЗ = С₁ + С₂ + Д + З_к + Пс, де С₁ — кошти, витрачені на утримання стаціонарних хворих; С₂ — кошти на лікування амбулаторних хворих; Д — доплата потерпілим при їх переводі на легшу роботу; Зк — витрати на підготовку кадрів, викликані вибуванням працівників з причини травм; Пс — розміри допомоги, призначені потерпілим та їх сім’ям. Таким чином, Пт = П1 + П2 + ПЗ. Матеріальні витрати в результаті захворювань визначаються за формулою: Тб = (Об · Пр.д + Вд) • 0,25, де Об — середня оплата листків непрацездатності за день; Пр.д — число робочих днів, втрачених у результаті захворювання; Вд — середньоденний виробіток одного працюючого; 0,25 — коефіцієнт, який враховує питому вагу трудозатрат, пов’язаних з несприятливими умовами праці в загальному числі втрат через захворювання.

Завдання 3.1. Підрахувати втрати підприємства від усіх випадків травматизму.

таблиця 3.1

	1999 р.	2000 р.
Кількість нещасних випадків	4	3
Тривалість непрацездатності, днів по першому випадку по другому випадку по третьому випадку по четвертому випадку	12+п 6 +п 11 +п 31+п	23 13 4
Середня заробітна плата працівника, грн. першого травмованого другого і третього травмованого четвертого травмованого	200 240 300	230 250

Примітка : п – порядковий номер по журналу

Завдання 3.2. Яку суму витратив власник на одноразову допомогу?

На підприємстві у звітному році сталося 2 нещасні випадки. В першому випадку потерпілий втратив 25% працездатності. У другому — настала смерть. У потерпілого залишилася мати віком 80 років, неповнолітня дитина, а за місяць повинна народитись ще дитина. В обох потерпілих середньомісячна заробітна плата була (1200 +10·п) грн.

Завдання 3.3. Визначити узагальнений показник втрат підприємства від травматизму та захворюваності за 1996—2000 роки.

Вихідні дані: таблиця 3.2

Показники*	2008	2009	2010	2011	2012
Дт, днів	150	90	150	140	110
А, грн.	110	70	120	80	60
Бт, грн.	60	40	84	75	35
Дз, днів	350	340	365	355	335
Бз, грн.	130	85	145	133	74
Р, тис. грн.	1240+п	1355+п	1340+п	1400+п	1430+п
Дт — загальна кількість днів непрацездатності, внаслідок травматизму та профзахворювання. А — середньоденна втрата прибутку від невиробленої продукції в розрахунку на один день. Бт — середній розмір виплат за листками непрацездатності за один день усім потерпілим від травм. Дз — загальна кількість робочих днів, що втратили за звітний період усі працівники, які хворіли. Р — обсяг виробленої продукції за рік.

Завдання 3.4. Визначити суму компенсацій, яку підприємству належить виплатити потерпілому внаслідок травм, а також його можливий заробіток без втрати компенсації. Нещасний випадок стався з вини підприємства.

таблиця 3.3

Номер варіанта задачі	Вихідні дані
	Заробіток потерпілого до травми, грн.	Втрата працездатності в %	Пенсія з коштів соціального забезпечення, грн.
Варіант 1	200	40	30
Варіант 2	190	45	25
Варіант 3	185	35	40
Варіант 4	210	60	50
Варіант 5	220	65	50
Варіант 6	230	70	60
Варіант 7	235	30	40
Варіант 8	220	65	50
Варіант 9	195	50	65
Варіант 10	200	55	35
Варіант 11	180	30	35
Варіант 12	225	40	70
Варіант 13	245	55	30
Варіант 14	195	60	80
Варіант 15	170	20	40

Завдання 3.5. Визначити розмір відшкодування потерпілим внаслідок втрати працездатності.

Вихідні дані: таблиця 3.4

Цех	Кількість нещасних випадків		Кількість днів непрацездатності	Ступінь втрати працездатності
	всього	зі смертельним наслідком
№ 1	3	1*6	150+п	75%
№ 2	2	—	50+п	30%
№ 3	1	—	45+п	25%
№ 4	2	—	20+п	10%

*6: {На утриманні потерпілого жінка та неповнолітня дитина.}

Середня заробітна плата тих, які працюють у цеху № 1 — 1200 грн., в цеху №2 — 1180 грн., в цеху № 3 — 1170 грн., в цеху № 4 — 1190 грн.

Контрольні запитання.

1. Як поділяють економічні наслідки втрати працездатності працівником?

2. Перелічіть , які величини входять до суми втрат та збитків при втраті працездатності?

3. В чому полягає спрощена методика розрахунку матеріальних втрат при травмах?

4. Як розраховують економічні втрати підприємства в залежності від кількості нещасних випадків?

5. Визначити річний економічний ефект і строк окупності виробничих витрат на виконання оздоровчих заходів на дослідному підприємстві.

Витрати на здійснення оздоровчих заходів – 15 тис. грн. Собівартість одиниці продукції до проведення заходів – 9 грн.; після проведення заходів – 5 грн. Випуск продукції за 1 рік – 13 тис. шт.

Література:

[1] – В. Кучерявий «Охорона працi»; Львів .Видавництво «Оріяна-Нова» -2007; стр.59-63 .

[3] – І.П.Піскун «Охорона праці. Практикум». Університетська книга. Суми -2000, стр.121-128.

Практична робота 4.

Тема: Дослідження виробничого травматизму.

Мета: навчитись досліджувати рівень травматизму на підприємстві, розра-хувати розмір відшкодувань пов´язаних із втратою працездатності внаслідок нещасного випадку, професійного захворювання або смерті на виробництві.

Ключові терміни: нещасний випадок; професійне захворювання; травма; виробничий травматизм; методи досліджень виробничого травматизму.

Студенти повинні знати :

• методи аналізу виробничого травматизму;

• відшкодування витрат, пов´язаних із втратою працездатності працівником або його смертю;

• обов´язкове страхування від нещасного випадку;

• підстави для оплати потерпілому витрат.

Студенти повинні вміти:

• оцінити рівень травматизму на підприємстві;

• визначити ступень втрати працездатності потерпілим;

• розрахувати втрати підприємства у зв´язку з нещасним випадком нга виробництві.

План роботи

1.Ознайомлення студентів із завданням.

2. Самостійне виконання завдань

3. Оформлення звіту і захист його у викладача.

Хід роботи.

1.Користуючись вихідними даними завдання за варіантами визначити початкові дані для його виконання .

2.Дослідити рівень травматизму на підприємстві .

3.При розрахунках використовувати статті законодавства України.

4. Проаналізувати отриманий результат.

5. Зробити висновки.

Теоретичні відомості

Для дослідження виробничого травматизму і професійної захворюваності застосовують кілька методів.

1. Топографічний . Його використовують на великих підприємствах. Суть полягає в тому, що територію підприємства поділяють на структурні одиниці (цехи, господарські підрозділи, адміністративні та виробничі ділянки) і в них відмічаються місця нещасних випадків, їх тяжкість і за звітний період формується візуальна інформація.

2. Монографічний. Цей спосіб використовується в невиробничий сфері (у навчальних закладах, науково-дослідних лабораторіях), де кожний нещасний випадок піддають ретельному розбору і обговоренню.

3. Статистичний. Даний спосіб використовується на підприємствах з наявністю структурних одиниць. Для кожної структурної одиниці визначаються статистичні показники і аналізуються в порівнянні: інтенсивність травм – Іт, тяжкість травм – Тт, показник травматизму –Пт.

4. Економічний . Полягає у визначенні економічних втрат від виробничого травматизму з метою визначення економічної доцільності розробки та впровадження заходів з ОП.

5. Ергономічний. Базується на комплексному вивченні системи «людина-машина(техніка)-середовище» (ЛМС).

6. Прогностичний . Базується на прогнозуванні нещасних випадків на основі вивчення та виявлення потенційної небезпеки.

Завдання 1. Оцінити рівень травматизму на підприємстві харчової промисловості, розрахувавши коефіцієнт частоти (к_ч) та тяжкості травматизму (к_т). вихідні дані наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Вихідні дані до завдання 1.

№ п/п	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
N	5100	2212	2300	384	227	450	584	102	201	90
Т	30	12	24	4	1	5	6	1	2	2
Д	140	460	400	33	17	140	143	16	30	28

Методичні вказівки до виконання до завдання 1.

• коефіцієнт частоти травматизму – Кч=Т·10³/ N, (1.1)

де Т – кількість травмованих за проаналізований період;

N – середньоспискова кількість працюючих;

• коефіцієнт тяжкості травматизму – Кт=Д/Т, (1.2)

де Д – загальне число днів непрацездатності за проаналізований період;

Завдання 2. В результаті нещасного випадку на виробництві працівник втратив працездатність (за висновком МСЕК (медико-соціальна експертна комісія)). Йому призначена пенсія 900грн.

Розрахувати розмір щомісячної страхової виплати і розмір допомоги потерпілому за наступними вихідними даними׃ середньомісячний заробіток до нещасного випадку Зср., грн., ступінь втрати професійної працездатності ŋ, % (таблиця 2.1)

Таблиця 2.1

Вихідні дані до завдання 2.

№ п/п	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Зср., грн.,	1700	1750	1600	1650	1800	1850	1900	1950	2000	2050
ŋ, %	20	25	30	35	40	45	50	55	60	65

Методичні вказівки до виконання до завдання 2.

У разі стійкої втрати професійної працездатності , встановленої МСЕК, ФССНВ (фонд соціального страхування від нещасних випадків) проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду׃

Д=Зср·ŋ, (1.3)

де ŋ - ступінь втрати професійної працездатності, %.

ФССНВ фінансує втрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК.

Якщо внаслідок нещасного випадку випадку або профес ійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, ФССНВ фінансує всі витрати на його лікування.

Допомога у зв´язку із тимчасовою непрацездатністю виплачується у розмірі 100% середнього заробітку (оподаткованого доходу). При цьому перші 5днів тимчасової непрацездатності оплачується роботодавцем за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

Завдання 3. В результаті нещасного випадку на виробництві працівник помер. Сім´я померлого годувальника складалася з 4-х осіб׃ самого годувальника, дружини, яка не працювала у зв´язку з доглядом за неповнолітніми дітьми, і двох дітей׃ 3-х і 7-ми років і племінника 30 років.

Розрахувати розмір відшкодування на кожного утриманця померлого і розмір одноразової допомоги. Середньомісячний заробіток померлого Зср. Взяти із таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Вихідні дані до завдання 3.

№ п/п	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Зср., грн.,	1700	1750	1600	1650	1800	1850	1900	1950	2000	2050

Методичні вказівки до виконання до завдання 3.

У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім´ї повинен бути не меншим за 5ти-річну заробітну плату потерпілого і, крім того не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.

Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв´язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат та загальнообов´язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується КМУ.

Під час обчислення середньомісячного заробітку враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески. Середньомісячний заробіток, обчислений у такому порядку, береться для визначення розміру одноразової допомоги потерпілому або членам його сім´ї та особам , які перебували на його утриманні, у разі смерті потерпілого.

Завдання 4. На підприємстві стався нещасний випадок: а) з тимчасовою втратою працівником працездатності; б)  зі стійкою втратою потерпілим працездатності.

Розрахувати втрати підприємства у зв’язку з нещасним випадком для всіх двох випадків за наступними вихідними даними: кількість днів непрацездатності Прд, днів; середня оплата листа непрацездатності за день Об, грн.; середньоденний виробіток працівника Вд, грн.; строк виплати штрафу за нещасний випадок, місяців (таблиця 4.1).

Таблиця 4.1

Вихідні дані до завдання 4

Вихідні дані	Варіанти
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Прд, днів	10	15	20	25	30	35	40	10	12	15
Об, грн.	71	73	67	68	63	64	75	77	79	81
Вд, грн.	118	122	111	115	38	39	125	128	131	135
Зср., грн.	1700	1750	1600	1650	1500	1550	1800	1850	1900	1950
η, %	20	25	30	35	40	45	50	55	60	65
Строк виплатів штра-фу, місяців потому	1	2	3	1,5	2,5	3	2	3	1,5	2,5

Методичні вказівки до виконання до завдання 4.

Розрахунок втрати підприємства у зв’язку з нещасним випадком на виробництві проводяться із урахуванням основних елементів (Пт), які складають матеріальні наслідки травматизму, до них, відносяться:

– вартість за листами непрацездатності в результаті травматизму, грн. (П1);

– вартість недоданої продукції в результаті нещасних випадків, грн. (П₂);

– інші матеріальні витрати, грн. (П₃), в які включаються затрати на утримання стаціонарних і лікування амбулаторних хворих, доплати при тимчасовому переводі потерпілих на більш легку роботу, допомога членам сімей потерпілих, затрати на підготовку кадрів замість вибулих із-за травм і т.д.

       Таким чином,

.                                (1.4)

       Розмір виплати по листах непрацездатності в результаті отриманих травм (П1) визначаємо за формулою׃

,                                        (1.5)

де Об – середня оплата листа непрацездатності за день, грн.;

Прд – кількість робочих днів, втрачених внаслідок нещасного випадку.

       Вартість недоданої продукції в результаті нещасних випадків (П₂) визначається за формулою׃

,                                        (1.6)

де Вд – середньоденний виробіток одного робітника, грн.

       Розмір інших втрат в результаті травматизму (П₃) потребує багато даних, що створює певні труднощі. Дослідження А.Н. Грегоржевського дозволили спростити ці розрахунки. Встановлено, що інші матеріальні втрати можна врахувати, ввівши коефіцієнт 1,5, тобто

,                                (1.7)

       Крім цих втрат підприємство несе збитки від застосування штрафних санкцій. Підприємство сплачує штраф за кожний нещасний випадок та випадок професійного захворювання з його вини:

а) штраф за нещасний випадок (професійне захворювання) з тимчасовою непрацездатністю сплачується протягом місяця після завершення тимчасової непрацездатності потерпілого у розмірі, визначеному з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за період його тимчасової непрацездатності;

б) штраф за нещасний випадок (професійне захворювання), які призвели до стійкої втрати потерпілим працездатності, сплачується протягом місяця з дня видачі МСЕК висновку про встановлення у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності у розмірі, визначеному з розрахунку половини середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності;

в) штраф за нещасний випадок (професійне захворювання) із смертельним наслідком сплачується протягом місяця від дня видачі свідоцтва про смерть потерпілого або від дня закінчення визначеного законодавством строку розслідування цього випадку у розмірі дворічного заробітку потерпілого, який визначається шляхом множення його середньомісячного заробітку на 24.

Несплата штрафу за нещасний випадок або професійне захворювання у визначений термін тягне за собою нарахування на суму штрафу пені в розмірі 2% за кожний день прострочення.

В результаті втрати підприємства розраховуються за формулою׃

,                                        (1.8)

де ШНВ – сума штрафу на нещасний випадок, враховуючи пеню за прострочення сплати штрафу.

Контрольні запитання.

1. Назвіть основні причини виробничого травматизму.

2. За допомогою яких методів проводять аналіз виробничого травматизму?

3. Назвіть основні показники статистичного методу оцінки виробничого травматизму.

4. Відповідно до якого закону проводяться виплати в разі втрати працездатності через нещасний випадок на виробництві та професійне захворювання?

5. В якому вигляді і з якого фонду проводиться відшкодування витрат, пов’язаних із втратою працездатності працівником або його смертю?

6. З яких грошових сум складаються страхові виплати потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві?

7. Як визначається сума одноразової страхової виплати у разі стійкої втрати працівником професійної працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві?

8. На скільки зменшується розмір одноразової допомоги потерпілому від нещасного випадку, якщо комісією з розслідування встановлено, що ушкодження здоров’я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці?

9. Яким чином і в якому розмірі виплачується допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю ?

10. Які виплати та кому передбачені в разі смерті потерпілого на виробництві внаслідок нещасного випадку?

11. Яким повинен бути розмір одноразової допомоги сім’ї потерпілого у разі його смерті внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання?

12. Які витрати несе підприємство через виробничий травматизм та професійні захворювання?

Література:

[1] – В. Кучерявий «Охорона працi»; Львів .Видавництво «Оріяна-Нова» -2007; стр.54-59 .

[2] – В.А.Батлук, Г.Г.Гогіташвілі «Охорона працi убудівельній галузі» . Навчальний посібник - К. Знання, 2006; стр.514-523.

[3] – І.П.Піскун «Охорона праці. Практикум». Університетська книга. Суми -2000, стр.121-129.

Практична робота 5.

Тема: Розробити план розміщення технологічного обладнання дільниці механічного цеху.

Мета: вивчити вимоги до планувальних рішень агрегатних, моторних та слюсарно-механічних дільниць підприємств автомобільного транспорту, навчитись їх застосовувати при аналізі наявних планувальних рішень і розробленні нових та вдосконаленні існуючих планувальних рішень.

Ключові терміни: технологічне устаткування, виробний інвентарь, підйомно-транспортне обладнання , слюсарно-механічна, агрегатна та моторна дільниці, площа дільниці.

Студенти повинні знати :

• розрахунок площі приміщення;

• порядок взаємного розташування верстатів та обладнання, ;

• спеціальні вимоги до дільниці;

• основні та допоміжні приміщення.

Студенти повинні вміти:

• виконати підбір технологічного обладнання з врахуванням діючих рекомендацій;

• визначити розрахункову площу виробничої дільниці;

• на основі діючих вимог проектування розробити схему планувального рішення дільниці, виконати розстановку технологічного устаткування та робочих місць.

План роботи

1.Ознайомлення студентів із завданням.

2. Самостійне виконання завдань

3. Оформлення звіту і захист його у викладача.

Хід роботи.

1. Згідно з заданим варіантом визначити перелік робіт, які виконуються на дільниці. Визначити спеціальні вимоги до даної дільниці.

2. Визначити площу дільниці на основі розробленого планувального рішення і порівняти її з розрахунковою. Якщо площа планувального рішення відрізняється від розрахункової більше допустимої величини, необхідно оптимізувати розроблене планувальне рішення.

3. Розробити загальний технологічний процес роботи дільниці.

4. Схему планувального рішення виробничої дільниці виконують на форматі А4 або А3. До схеми додається експлікація обладнання (додаток 5.1).

Теоретичні відомості

Технологічне планування дільниць являє собою план розташування технологічного устаткування, виробничого інвентарю, робочих та допоміжних постів (якщо передбачається встановлення автомобіля або кузова), підйомно-транспортного і іншого обладнання, на основі чого розробляється технічна документація розташування та монтажу обладнання.

Вибираючи технологічне устаткування, перевагу віддають високопродуктивному спеціалізованому діагностичному і ремонтному устаткуванню.

Площі дільниць розраховують за сумарною площею горизонтальної проекції обладнання, яке розташоване на даній дільниці і коефіцієнтом щільності його розташування. Площа дільниці визначається за формулою:

, (1.1)

де f_об – сумарна площа горизонтальної проекції за габаритними розмірами обладнання, м²;

К_Щ – коефіцієнт щільності розстановки обладнання.

Для розрахунку F_Д приймаємо згідно заданим завданням, складається відомість обладнання і визначається його сумарна площа f_об по дільниці.

Якщо в приміщеннях передбачаються місця для автомобілів або кузовів, то до площі, яку займає обладнання даної дільниці, необхідно додати площу горизонтальної проекції автомобіля або кузова.

Значення коефіцієнта К_Щ для відповідних виробничих дільниць (приміщень), наведено в таблиці 1.1

Площі виробничих приміщень при плануванні можуть відхилятись від розрахункових у межах ± 20 % (для приміщень, площа яких менша від 100 м²) і ± 10 % (для приміщень, площа яких більша від 100 м²).

Приміщення, які повинні мати природне освітлення, розташовують по зовнішньому периметру будівлі. Внутрішні площі будівлі відводять під другорядні приміщення, зону зберігання автомобілів, склади, побутові кімнати, коридори і т. д.

Планування цеху, відділення, дільниці полягає в розставленні вибраного устаткування відповідно до технології та наукової організації праці, умов охорони праці і техніки безпеки. Вимоги щодо взаємного розташування обладнання наведено в табл.1.2.

Слюсарно-механічна, агрегатна та моторна дільниці можуть розташовуватись окремо або в одному приміщенні. В ряді випадків в складі агрегатної дільниці виділяють приміщення для миття агрегатів, вузлів та деталей. На великих АТП, при організації окремої дільниці для ремонту двигунів в ньому виділяють приміщення для обкатки та перевірки двигунів після ремонту.

Дана група дільниць може мати стіни або перегородки не на всю висоту приміщення і, завдяки цьому, з’єднуватись між собою і постами ПР за допомогою тельферів чи кран-балок, що скорочує потребу в підйомно-транспортних засобах.

Агрегатна дільниця призначена для ремонту двигунів, коробок передач, зчеплень, рульових керувань, ведених та ведучих мостів, гальмівних систем, карданних передач та інших механізмів і вузлів, що зняті з автомобіля у зоні ТО-2 і ПР.

Після контролю технічного стану агрегати транспортуються у відділення візками або кран-балками, де підлягають зовнішньому миттю. Попередньо із картерів видаляють масло, із гальмової і охолоджуючої систем – експлуатаційні рідини. Після зовнішнього миття агрегати установлюються на стенди, де виконується їх попереднє розбирання. Вузли і деталі після попереднього розбирання підлягають миттю у спеціальних ваннах або установках.

Деталі підлягають дефектуванню із використанням вимірювального інструменту та спеціальних приладів з метою визначення відхилень розмірів і форм поверхонь. Ознаками непридатності деталей до подальшого їх використання без відновлення є задирки, тріщини, вм’ятини, сліди корозії тощо.

Після відновлення і заміни непридатних деталей виконують збирання окремих вузлів і самих агрегатів на відповідних стендах та контроль якості ремонту.

В середньому орієнтовний розподіл загальних трудовитрат агрегатних робіт становить: ремонт двигунів та їх систем – 57%; керованих та ведучих мостів – по 11%; коробок передач – 8%; рульових керувань – 4%; карданних механізмів і зчеплень – по 3%; гальм та інших систем і механізмів – 3%.

Оскільки у загальних трудовитратах агрегатних робіт значна частка (більше 50%) припадає на ремонт двигунів та їх систем, ці роботи можна виконувати у окремому приміщенні (моторному відділенні). Тому можливі два варіанти компонування агрегатних відділень – з виконанням та без виконання робіт по двигуну.

Моторна дільниця призначена для поточного ремонту автомобільних двигунів.

Характерними роботами при поточному ремонті двигунів є: заміна поршневих кілець, поршнів, поршневих пальців, штовхачів і їх втулок, вкладишів шатунних і корінних підшипників, ущільнювальних прокладок, деталей привода газорозподільних механізмів, клапанів, клапанних гнізд, пружин різного призначення, а також притирні, ремонтні і контрольні роботи.

Крім того у моторному відділенні можна виконувати розточування, шліфування та хонінгування циліндрів двигунів, шліфування колінчастих валів, шліфування клапанів і клапанних гнізд, відновлення різьбових отворів.

При розробленні планувань моторних відділень особливу увагу необхідно приділити переліку основних робіт, які виконуються у цих відділеннях. Це пов'язано із тим, що технологія ремонту вузлів та деталей різних (за методами підготовки і згоряння робочої суміші) двигунів суттєво відрізняється між собою.

Завершальним етапом технологічного процесу ремонту автомобільних двигунів є їх обкатка (холодна або гаряча) та контроль основних показників роботи після виконання ремонтних операцій. З цією метою поруч із моторним відділенням необхідно передбачити ізольоване приміщення для обкатки і випробовування двигунів після ремонту.

Слюсарно-механічна дільниця призначена для виконання робіт із слюсарної та механічної обробки деталей в процесі їх виготовлення або реставрації.

До основних робіт, що виконуються на дільниці належать токарні, фрезерні і стругальні, шліфувальні та слюсарні.

Токарні роботи виконуються при обточуванні зовнішніх циліндричних, конусних і фасонних поверхонь деталей (валів, осей, пальців тощо); розточуванні отворів, прорізання канавок, свердлінні отворів, нарізанні різьб, виготовленні кріпильних виробів (болтів, гвинтів, шайб, шпильок тощо).

Фрезерні і стругальні роботи виконують при обробленні площин кронштейнів, лап, опор головок блоків циліндрів і інших деталей, прорізанні шпоночних пазів і канавок у осях, валах, пальцях.

Шліфувальні роботи виконують при чистовому обробленні зовнішніх і внутрішніх циліндричних і плоских поверхонь, заточуванні та доведенні різального інструменту.

Слюсарні роботи включають в себе свердління, зенкерування, розгортання та цекування отворів; розмічення деталей перед механічною обробкою та притиранні після механічної обробки; підготовку деталей для зварювання та їх оброблення після зварювання; нарізання та прогонку різі і інші роботи.

Деталі, що надходять у слюсарно-механічне відділення повинні бути попередньо очищенні від забруднень. Відповідно до технічних умов у відділенні виконують дефектування деталей та призначають метод відновлення під номінальний або ремонтний розміри, послідовність оброблення.

Оброблення деталей у процесі виготовлення або реставрації виконують згідно із розробленою для кожної деталі технологією.

Після завершення оброблення у відділенні деталі направляють у інші відділення для подальшого оброблення (зварювальне, ковальсько-ресорне, мідницьке) або у агрегатне відділення для встановлення на певний агрегат.

  Таблиця 1.1

Вихідні дані до практичної роботи 5.

№п/п	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Вид дільниці	Слюс-механ.	Мото-рна	Агре-гатна	Слюс-механ	Мото-рна	Агре-гатна	Слюс-механ	Мото-рна	Агре-гатна	Слюс-механ
Пло-ща, м2	120	80	110	86	90	160	186	144	260	230

 

Розрахунок площі та розробка планування дільниці

В склад виробничої площі включається площа, зайнята обладнанням, проходами, проїздами, конвеєрами тощо. Металоріжучі верстати дільниці або відділень механічного цеху мо­жуть бути розташовані за ходом послідовного виконання технологічних операцій (предметна спеціалізація дільниці) або за подібними моделями (гру­пами) верстатів (технологічна спеціалізація). На практиці частіше зустрічається змішаний спосіб утворення дільниці. На вибір варіантів розташування дільниць впливають умови роботи та технологічні особливості використовуючих верстатів. Виходячи з цього недоцільно розміщувати поруч дільниці та лінії виго­товлення деталей високої точності та розта­шування поверхонь у зв'язку з неминучим впливом вібрації цього обладнан­ня на точність виготовлення відповідних деталей.

Недопустиме змішане розміщення дільниці абразивної обробки та складання.

Щоб розрахувати площу дільниці та всіх необхідних складових дільниці

потрібно провести наступні розрахунки:

Визначаємо площу робочого місця , за формулою 1.6

, (1.6)

де - прийнята кількість обладнання, шт;

- довжина робочого місця, м;

- ширина робочого місця, м.

Попередню довжину дільниці , м визначаємо за формулою 1.7

(1.7)

Виробнича довжина дільниці , м визначається за формулою (1.8)

(1.8)

де К – кількість рядів верстатів на дільниці, шт;

Визначаємо максимальну і мінімальну ширину робочого місця та

ширину конвеєра, м

; .

;

Загальна ширина виробничої площі дільниці , м визначається за формулою 1.9

(1.9)

Остаточна виробнича площа дільниці , визначається за формулою 1.10

(1.10)

Площу конвеєра , визначаємо за формулою 1.11

(1.11)

Загальна площа всіх робочих місць , визначається за формулою 1.12

(1.12)

Площа всіх робочих місць разом за конвеєром , визначається за

формулою 1.13

(1.13)

Площа місць для складання заготовок та резервних місць , визначається

за формулою 1.14

(1.14)

Площа складських приміщень , визначається за формулою 1.15

(1.15)

Кількість основних робітників на дільниці за базовим варіантом

Кількість основних робітників на дільниці за проектуємим варіантом

Кількість майстрів на дільниці , чол визначаємо за формулою 1.16

(1.16)

Площа приміщення для майстрів , визначається за формулою 1.17

(1.17)

Кількість допоміжних робітників на дільниці , чол визначаємо за

формулою 1.18

(1.18)

Кількість налагоджувальників на дільниці , чол визначаємо за формулою 1.19

(1.19)

Площа ремонтно – налагоджувального приміщення , визначається

за формулою 1.20

(1.20)

Площа інструментального приміщення , визначається за формулою 1.21

(1.21)

Загальна кількість робітників на дільниці , чол визначається за формулою 1.22

(1.22)

Площа побутових приміщень , визначається за формулою 1.23

(1.23)

Загальна площа допоміжних приміщень , визначається за формулою

1.24

(1.24)

Визначимося з розташуванням допоміжної площі на планованій дільниці,

якщо  75, то допоміжна площа – збоку, якщо більше – знизу.

(1.25)

Ширина допоміжної виробничої площі , м визначається за формулою 1.26

(1.26)

Ширину центрального проїзду , м приймаємо =3м.

Площа центрального проїзду , визначається за формулою 1.27

(1.27)

Довжина складських приміщень , м визначається за формулою 1.28

(1.28)

Довжина побутових приміщень , м визначається за формулою 1.29

(1.29)

Загальна площа дільниці , визначається за формулою 1.30

, (1.30)

де ;

- загальна ширина дільниці, м.

Загальна ширина дільниці , м визначається за формулою 1.31

(1.31)

Наслідки обрахування площі дільниці приводимо в таблицю 1.3

На основі розробленої таблиці 1.3 будуємо планування дільниці на листі креслень формату А-4 або А-3( додаток 5.1).

Таблиця 1.3

Приклад зведених розрахунків

Найменування операції	Варіант	Розміри верстатів lхb	Кількість верстатів	Площа,	Модель верстата
005 Фрезерно - центровальная	Б	2,81х1,16 2,81х1,16	2	6,52 3,26	6P81
010 Токарна 1я	Б	2,81х1,16 2,81х1,16	2	13,04 6,52	1512
015 Токарна 2я	Б	2,81х1,16 3,2х2,02	2	3,26 6,46	1516Ф1
020Сверлильная	Б	2,56х2,26 0,915х0,800	2	5,79 0,73	2Н135
025 Шпоночно -фрезерная	Б	1,85х0,800 0,77х0,37	2	1,48 0,29	6Р83Ш
030Шлифовальная	Б	2,56х2,26 2,56х2,26	2	11,57 5,79	2431
035Контроль ВТК	Б	1,88х2,00 2,56х2,26	3	3,76 5,79	Контро- ль ВТК

Додаток 5.1.

Контрольні запитання

 

1. Які роботи виконують на агрегатній дільниці? Розробити типову схему технологічного процесу.

2. Які роботи виконують на моторній дільниці? Розробити типову схему технологічного процесу.

3. Які роботи виконують на слюсарно-механічній дільниці? Розробити типову схему технологічного процесу.

4. Які вимоги висувають до організації агрегатних, моторних та слюсарно-механічних дільниць?

5. Який порядок визначення площі дільниці?

6. Що таке коефіцієнт щільності розстановки обладнання, як він визначається?

Література:

[1] – В. Кучерявий «Охорона працi»; Львів .Видавництво «Оріяна-Нова» -2007; стр.44-51 .

[2] – В.А.Батлук, Г.Г.Гогіташвілі «Охорона працi убудівельній галузі» . Навчальний посібник - К. Знання, 2006; стр.506-523.

[3] – І.П.Піскун «Охорона праці. Практикум». Університетська книга. Суми -2000, стр.75-121.

Практична робота 6.

Тема: Оцінка небезпек, які виникають при роботі з електричним обладнанням.

Мета: виявити небезпеки, які виникають під час випадкового дотику до електричних провідників та через перевантаження електричної мережі.

Ключові терміни: електрична мережа, струмові перенавантаження, електрична енергія, електропровідник, питомий опір матеріалу, питома теплоємність,.

Студенти повинні знати :

• потужність споживання електричної енергії;

• електричне обладнання ;

• параметри, що визначають опір провідника;

• залежність підвищення температури провідника.

Студенти повинні вміти:

• визначити тепло, яке виділяється у провіднику;

• визначити опір провідника;

• оцінити силу струму, який проходить через тіло людини.

План роботи

1.Ознайомлення студентів із завданням.

2. Самостійне виконання завдань

3. Оформлення звіту і захист його у викладача.

Хід роботи.

1. Користуючись вихідними даними задач за варіантами визначити початкові дані для виконання завдання.

2. На основі вихідних даних та умови задач визначити необхідні показники та здійснити необхідні розрахунки.

3. Проаналізувати отриманий результат.

4. Зробити висновки.

Теоретичні відомості

Електричне обладнання є одним з найбільш небезпечних джерел виник-нення пожеж внаслідок замикань, перегріванняопорних поверхонь, переван-тажень за струмом в різних електричних пристроях та інших причин. Кількість пожеж,викликаних неправильною експлуатацією електричних мереж таобладнання, останнім часом різко зросла. Струмові перевантаження, які найчастіше є їх причиною, виникають тому,що старі електричні мережі не розраховані на сучасну кількість споживачів електричної енергії. Збільшення потужності споживання електричної енергії призводить до надмірного виді-лення тепла і перегрівання електропровідників, який спричиняє деградацію властивостей електричної ізоляції.

Визначимо до якої температури нагрівається провідник при проходженні через нього електричного струму.

Тепло, яке виділяється у провіднику, обчислюють за формулою

(1.1)

де І - сила струму, R - опір провідника, t - час протікання струму.

Опір провідника:

(1.2)

де ρ - питомий опір матеріалу, l - довжина провідника, d – його діаметр,

S - площа поперечного перерізу.

Підставивши формулу (1.2) в (1.1), одержуємо:

(1.3)

Відомо, що кількість теплоти, яка необхідна для нагрівання тіла від темпе-ратури Т₁ до Т₂, рівна:

(1.4)

де: с, т - питома теплоємність матеріалу провідника і відповідно його маса. Маса провідника:

(1.5)

де d - діаметр провідника,l - його довжина і ү - густина матеріалу, з якого зроблено провідник.

Підставивши (1.5) у вираз (1.4), отримаємо формулу для визначення кількості теплоти, яка необхідна для нагрівання тіла до температури Т₂,:

(1.6)

Записавши аналогічний вираз для Q₁ і прирівнявши Q₁ з Q₂,

знаходимо, на скільки градусів максимально може нагрітися

провідник:

, (1.7)

Оскільки величини ρ, ү, с є постійними, то для електричних провідників із конкретних матеріалів виходить, що

• для мідних провідників (1.8)

• для алюмінієвих провідників, (1.9)

де I- сила струму в Амперах; d - діаметр провідників, мм; t – час протікання струму, год; Р - потужність споживача, Вт і U - напруга електричної мере-жі,В.

За формулами (1.7-1.9) визначаємо на скільки градусів максимально може нагрітися провідник. У реальних умовах частина тепла розсіюється, віддає- ться у навколишнє середовище, тому температура, до якої може нагрітися провідник в умовах реального теплообміну з оточенням, є нижчою і приблизно визначається за формулою:

, (1.10)

де Т_р - температура, до якої може нагрітися провідник,

T_к - кімнатна температура; ∆Т=∆Тa чи ∆Тm залежно від матеріалу провід-ників електричної мережі.

Як випливає з формул (1.8-1.9), підвищення температури провідників істотно залежить від їхнього діаметра (d⁴), потужності (Р²), часу експлуатації (t) і природи матеріалу. Для мідних провідників підвищення температури є приблизно в двічі меншим, ніж для алюмінієвих. Важливо додати, що матеріали електроізоляції провідників починають розм'якшуватися і втрачати свої властивості при температурі в межах від 90°С до 110°С. Багатократне розм'якшування і затвердіння матеріалу електроізоляції призводить до її деградації і може спричинити замикання і пожежі.

Завдання 1. Оцінити силу струму, який проходить через тіло людини при однополюсному дотику до електропроводів трифазної мережі із ізольованим нейтральним провідником у нормальному режимі роботи з урахуванням дег-радації властивостей ізоляції (див. рис.1.1). Варіанти завдань наведені в табл.1.1.

Таблиця 1.1

Варіанти індивідуальних задань

№п/п	Опір ізоляції, кОм	№п/п	Опір ізоляції, кОм
1	86	16	40
2	82	17	42
3	80	18	44
4	78	19	46
5	76	20	48
6	74	21	50
7	72	22	52
8	70	23	54
9	68	24	84
10	66	25	38
11	64	26	36
12	62	27	34
13	60	28	32
14	58	29	30
15	56	30	88

Рис.1.1. Можлива схема дотику людини до проводів електричної трифазної мережі з ізольованим нейтральним провідником.

Завдання 2. Визначити температуру, до якої можуть нагрітися електропро- відники діаметром d при з'єднанні із мережею напругою 220 В електро-приладів потужністю Р Вт на t год. Варіанти завдань наведені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Варіанти індивідуальних завдань

№ п/п	Матеріал провідника	Діаметр провідника d, мм	Потужність споживача Р, Вт	Час експлуа-тації t, год.
1	мідь	2	2200	1,5
2	мідь	2	1800	2,4
3	мідь	2	1700	6,3
4	мідь	2	2100	12,0
5	мідь	2	2000	24
6	мідь	2	1600	3,4
7	мідь	2	1500	4,2
8	мідь	2	1400	1,3
9	мідь	2	1300	11
10	мідь	2	1200	18
11	мідь	2	1100	2,6
12	мідь	2	950	1,8
13	мідь	2	1000	2,9
14	мідь	2	1050	3,4
15	мідь	2	1150	4,7
16	алюміній	2,5	1250	5,9
17	алюміній	2,5	1350	11
18	алюміній	2,5	1450	20
19	алюміній	2,5	1550	16
20	алюміній	2,5	1650	13
21	алюміній	2,5	1750	21
22	алюміній	2,5	1850	6,3
23	алюміній	2,5	1900	12,1
24	алюміній	2,5	800	14
25	алюміній	2,5	700	3,5
26	алюміній	2,5	750	1,7
27	алюміній	2,5	850	2,3
28	алюміній	2,5	600	3,8
29	алюміній	2,5	650	4,1
30	алюміній	2,5	750	5,6

Завдання 3. Складіть не менш як 5 безпечних комбінацій одночасного увімкнення побутових електроприладів, перелік яких наведений у табл. 1.3, з максимальним навантаженням у вітку електромережі з напругою 220В та із запобіжником в 16 А.

Вказівка. Комбінація одночасного ввімкнених побутових електроприладів вважається безпечною, якщо струм, який при цьому протікає через запобіжник, не перевищує його номіналу:

Таблиця 1.3

Перелік побутових електричних приладів

№п/п	Електроприлад	Потужність, Вт	Кількість, шт..
1	Пральна машина	2000	1
2	Пилосос	1100	1
3	Праска	1100	1
4	Холодильник	330	1
5	Міксер	520	1
6	Телевізор	100	2
7	Калорифер	1200	1
8	Бойлер у ванні	1700	1
9	Бойлер у кухні	2000	1
10	Електрочайник	800	1
11	Фен	600	1
12	Мікрохвильова піч	1000	1
13	Тостер	1000	1
14	Відеомагнітофон	150	1
15	Комп´ютер	100
16	Лампа розжарювання	100	3
17	Лампа розжарювання	75	5
18	Лампа розжарювання	60	12

Контрольні запитання

1. Що таке електричний струм і як його класифікують?

2. Який має характер ураження електричним струмом?

3. Яку дію зумовлює електричний струм, проходячи через організм людини?

4. Як визначити термічну, електричну та біологічну дію на організм людини?

5. На які види поділяються електротравми?

6. Як поділяються струми на організм людини за наслідками впливу?

7. Перерахуйте характери впливу електричного струму на організм людини.

8. Що називається статичною електрикою?

9. Назвати гранично допустимі сили струму та напруг, що діють на людину, залежно від тривалості дії.

Література:

[1] – В. Кучерявий «Охорона працi»; Львів .Видавництво «Оріяна-Нова» -2007; стр.291-296 .

[2] – В.А.Батлук, Г.Г.Гогіташвілі «Охорона працi убудівельній галузі» . Навчальний посібник - К. Знання, 2006; стр.405-411.