33

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет технології виробництва і переробки продукції тваринництва, стандартизації та біотехнолгії

Кафедра технології переробки, стандартизації і сертифікації

продукції тваринництва

Технологія виробництва

продукції бджільництва

Методичні рекомендації

для лабораторно-практичних занять з дисципліни

«Технологія виробництва продукції бджільництва»

для студентів денної форми навчання

за напрямом підготовки 6.090102 – ТВППТ

МИКОЛАЇВ

2013

УДК 638.124.25

ББК 46.91-3

Т 38

Рекомендовано науково-методичною комісією факультету ТВППТСБ Миколаївського національного аграрного університету, протокол №_2_ від «_16_»__жовтня___2013 р.

Укладачі:

С. І. Таран – кандидат сільськогосподарських наук, старший викладач кафедри технології переробки, стандартизації і сертифікації продукції тваринництва, Миколаївський національний аграрний університет.

Рецензенти:

Г. І. Калиниченко – доцент кафедри технології виробництва продукції тваринництва, кандидат сільськогосподарських наук, доцент, Миколаївський національний аграрний університет;

В.А. Кириченко – доцент кафедри зоогігієни та ветеринарії, кандидат сільськогосподарських наук, доцент, Миколаївський національний аграрний університет;

В. П. Семенов – голова Миколаївського міського товариства бджолярів.

© Миколаївський національний

аграрний університет, 2013

ЗМІСТ

ВСТУП	4
Модуль 1………………………………………………………….....	5
Тема 1. Організація пасіки………………………………….……….	5
Тема 2. Біологія бджолиної сім’ї…………………………………...	9
Тема 3. Пасічницький інвентар і обладнання на пасіці…………..	32
Тема 4. Визначення якості стільників і вощини…………………..	36
Тема 5. Технологія виробництва воску на пасіці. Восковий баланс пасіки…………………………………………………………	40
Модуль 2……………………………………………………………..	44
Тема 6. Розмноження і розвиток бджолиних маток, бджіл, трутнів………………………………………………………………..	44
Тема 7. Технологія отримання плідних бджолиних маток……….	49
Тема 8. Весняні роботи на пасіці……………………………………	54
Тема 9. Технологія організації нових бджолиних сімей………….	55
Модуль 3…………………………………………………………….	60
Тема 10. Облік та планування на пасіці…………………………...	60
Тема 11. Способи комплектування бджолиних гнізд взимку……	64
Тема 12. Складання кормового балансу пасіки……………………	67
Модуль 4……………………………………………………………..	73
Тема 13. Технологія виробництва та зберігання меду……………	73
Тема 14. Визначення якості воску………………………………….	76
Тема 15. Технологія отримання квіткового пилку………………..	78
Тема 16. Технологія виробництва і визначення якості прополісу……………………………………………………………..	80
Тема 17. Хвороби бджіл……………………………………………..	82
ДОДАТКИ…………………………………………………………...	85
ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………….	93

ВСТУП

Бджільництво – одна із галузей, яка дає цінні продукти харчування, сировину для виготовлення лікарських препаратів, віск використовується більш ніж у 40 галузях промисловості, а бджоли є кращими запилювачами сільськогосподарських культур.

Україна вміщує найбагатший генофонд аборигенних порід – українська, карпатська, поліська.

В умовах розвиненого землеробства, бджільництво України розвивається все більш в фермерських господарствах і приватному секторі.

Збільшення посівів ентомофільних сільськогосподарських культур вимагає збільшення кількості бджолиних сімей для запилення. До 80% запилення сільськогосподарських культур належить бджолам, врожайність при цьому збільшується на 20-60%. В Україні, у зоні інтенсивного землеробства, бджільництво є «пилковим цехом рослинництва», але бджоли використовуються далеко нераціонально. Медозбори хитливі, продуктивність праці низька, в окремі роки спостерігається велика загибель сімей в зимовий період. Керівництво в господарствах галузі покладено на спеціалістів тваринництва, а правильне використання бджіл на запиленні – на агрономів, щоб забезпечити високу продуктивність бджолиних сімей і ефективне запилення сільськогосподарських культур.

Мед, квітковий пилок не тільки дієтичні, але і лікувальні продукти, тому особливу увагу слід уділяти їх якості. У продажу багато фальсифікованої продукції, тому кожний спеціаліст повинен знати методи визначення якості продукції. Для одержання продукції бджільництва потрібні сильні сім’ї протягом весняно-літнього сезону і повного зберігання взимку. Студент повинен володіти знанням з нарощування сильних сімей і способами комплектування гнізд для успішної зимівлі.

Вивчення бджільництва у вузах дає можливість спеціалістам надавати допомогу бджолярам по догляду, поліпшенню якості, розмноження бджолиних сімей. Тим самим підвищується продуктивність сімей, рентабельність пасік і забезпечується зниження собівартості продукції бджільництва.

Модуль 1

Тема 1. Організація пасіки

Вид занять: Практична робота

Мета заняття: Вивчити правила організації пасіки, ознайомитись з основними пасічницькими будівлями та знати яку функцію вони виконують. Замалювати пасіку та пяснити правильність місця її розташування.

Обладнання і матеріали: навчальні посібники, плакати, малюнки і схеми з підручника, проекти типових пасічницьких будівель, пасічницьких садиб.

Теоретичні підстави

Пасіка – це земельна ділянка на якій розміщені вулики з бджолиними сім’ями, пасічні будівлі і необхідне обладнання. Відстань між пасіками повинна бути не менше 3–5 км з метою ефективного використання медоносів, і попередження захворювань. У сільськогосподарських підприємствах пасіка є первинним виробничим підрозділом бджільництва. Якщо в господарстві кілька пасік, то на одній із них влаштовують центральну базу (садибу), де зосереджують основні технологічні процеси – переробку воскової сировини, зберігання продукції й матеріалів для виготовлення та ремону вуликів тощо.

З усієї пісічної території відокремлюють майданчик для вуликів, які розміщують рядами, в шаховому порядку, або групами, рис. 1, 2, 3.

Рис. 1. Лінійний спосіб розташування бджолиних сімей

Між рядами має бути проїзд для транспортних засобів шириною 4-6 м. Під вуликами та навколо них готують місце (близько 1 м²) без трави та посипають його піском. Інтервал між вуликами в рядах 2-4 м. Вулики розміщують на площі з рахунку 20-40 м² на одну бджолину сім’ю, і обовязково фарбують.

Бажаними є синій, жовтий та білий кольори, які бджоли розрізняють у кольорі, решту бачать лише у відтінках сірого, червоний клір бджоли сприймають як чорний.

З боку панівних вітрів (на території України – це північний та північно-східний вітри) вирощують високі дерева, а на всій пасіці – плодові та ягідні культури, які створюють затінок для вуликів опівдні, а також використовуються бджолами як орієнтири, щоб не було зльотів та нальотів. Вулики розміщують задньою чи боковою стінкою до пануючого вітру, щоб мінімізувати його вплив на мікроклімат бджолиного гнізда. Напрям льотків вуликів південний, південно-східний, південно-західний, а на кочовому точку влітку може бути й північний.

Рис. 2. Шаховий спосіб розташування бджолиних сімей

Рис. 3. Груповий спосіб розташування бджолиних сімей

Вулики також бажано розміщувати з невеликим нахилом – 2-3⁰ на передню стінку, з метою зменшення потрапляння в середину вулика дощу та снігу, та кращого видалення з нього талого снігу, та трупиків бджіл самими бджолами. Вулик розміщують на підставці (металеві рами, деревяні стовбці та ін.), висота якої повинна бути в межах 30-40 см.

Найкраще місце для пасіки в лісах, гаях де бджолам затишно, гнізда не охолоджуються вітром, а навколо ростуть різні медоноси.

Але на цілий сезон створити конвєєрне цвітіння рослин із добрими запасами нектару в радіусі льоту бджіл (2 км, що складає 1255 га площі) вдається рідко. Тому бджолині сім’ї вивозять на медозбір ближче до посівів медоносних рослин, розподіляючи велику пасіку на так звані «точки» по 45-50 бджолиних сімей.

На території центральної бази (садиби) також можуть розміщувати і вулики з бджолиними сім’ями, але переважно на центральну садибу бджолині сім’ї звозять з точків в кінці сезону. Пасіки можуть бути стаціонарними (100-120 б/с) і кочовими, тобто такі, які протягом сезону перевозять на медозбір декілька разів.

Для пасічного точка не можна обирати місце на трасі льоту бджіл з інших пасік і не створювати такої перешкоди для сусідніх.

На присадибній ділянці місце для вуликів має відповідати умовам утримання бджіл і не створювати незручностей та небезпеки ужалень людей і тварин. Бджіл драує ходіння перед вуликами, стукання поблизу, запахи та рухи тварин. Не рекомендується розміщувати вулики в дуже затінених, вогких і понижених місцях (низини балок та річок), де бувають довго тумани. Вранішня тінь затримує початок льотної роботи сімей, тому вибирають місце, яке вже з досвітку обігрівається сонцем, а вдень затінюється кроною дерев. Теріторія пасіки також повинна бути огородженою (висота огорожі 2 м), мати невеликий нахил, з метою усунення застоювання опадів. Розміщення пасік в низинах балок та поблизу річок в зимовий спокій бджолиних сімей (на зимівлю), в наслідок надмірного рівня вологи, може призвести до псування кормових запасів бджолиних сімей, а від того і їх загибелі.

Окрім вищезазначених приміщень (приміщення для переробки воскової сировини, зберігання продукції, тари й матеріалів, для виготовлення та ремону вуликів – майстерня), на території центральної садиби або пасіки можлива наявність будинку пасічника або будиночку для кочівлі, зимівника для бджіл, приміщення для відкачування меду, приміщення для зберігання стільників та контрольний вулик.

Контрольний вулик – вулик, який розміщують на вагах під навісом. Контрольний вулик організовують лише на період активного льоту бджіл, для контролю принесення кількості нектару бджолиною сім’єю за добу. Одночасно заводять журнал контрольного вулику, в якому щоденно з початку винесення бджіл із зимівника, вказують дату, масу вулика вранці та ввечорі, їх різницю, погодні умови, додаток 1.

Приміщення для зберігання стільників (стільникосховище) – приміщення з температурою повітря в ньому не вище +10 ⁰С, така температура згубно діє на розвиток личинок та розмноження воскової молі. Як що споруда наземна, і підтримання температури на рівні не вище +10 ⁰С ускладнене, то використовують заповнення приміщення газами – бромистий метил, двобромистий етилен та окис етилену. Не бажано розміщувати пасіку біля високовольтних ліній електропередач (100 м), житлових приміщень, дітячих садків та шкіл (100 м), корівників та стаєнь (300 м), свинарників (500-800 м).

Також центральна садиба (пасіка) повинна мати під’їздні дороги, джерела питної води, бути захищеною від вітру та сирості.