Особлива частина

Тема 9. Нормотворче провадження

1. Поняття та правові ознаки нормотворчого провадження.

2. Стадії нормотворчого провадження:

   0. Підготовка нормативного акту.

   1. Прийняття нормативного акту.

   2. Реєстрація нормативного акту.

   3. Вступ нормативного акту в дію.

   4. Оскарження та опротестування.

Література:

1. Управленческие процедуры / Б. М. Лазарєв, И. Ш. Муксітов, А. Ф. Ноздрачев и др.- М., 1988.- 271 с.

2. Сорокин В. Д. Административный процесс и административно-процессуальное право.- СПб., 2002.- 474 с.

3. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та прак­тики / За заг. ред. В. Б. Авер'янова.- К., 2003. - 384 с.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. «Про за­твердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових ак­тів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер»

Поняття та правові ознаки нормотворчого провадження.

Правотворчість дає життя праву, породжує, формує та оформлює його як одну з провідних категорій суспільного буття.

Викладене зумовлює наявність у структурі адміністративного процесу нормотворчого провадження.

По суті, такий вид адміністративного провадження регламен­тує порядок підготовки і прийняття підзаконних нормативно-пра­вових актів різного рівня.

Залежно від цього рівня, а точніше - від сфери організуючого впливу розроблюваних нормативних актів, прийнято виділяти такі нормотворчі провадження:

• провадження з прийняття постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України;

• провадження з видання наказів, інструкцій та інших актів мі­ністерств, державних комітетів та інших центральних органів спе­ціальної компетенції;

• провадження з видання рішень місцевих державних адмініст­рацій; провадження з видання локальних актів (наказів, положень, правил) керівниками державних підприємств, установ та органі­зацій;

• провадження з видання нормативних актів органами місцево­го самоврядування.

Усередині стадій нормотворчого провадження виокремлюють такі процесуальні етапи:

I - а) правова ініціатива; б) аналіз ситуації й варіантів правово­го впливу (на даному етапі з'ясовується фактичний стан справ та можливі варіанти розв'язання питань, що виникли); в) підготовка проекту акта управління (включає обговорення, узгодження та на­ лежне оформлення проекту);

II - а) обговорення та голосування (факультативний етап, харак­терний для прийняття рішень колегіальними органами); б) доопра­цювання проекту; в) оформлення рішення (остаточне редагування проекту акта управління, його підписання та присвоєння акту по­ рядкового номера);

III - оприлюднення нормативного акта в засобах масової інфор­мації або доведення його змісту до відома виконавців і зацікавлених осіб в інший спосіб.

Зазна­чимо, що у представленій класифікації сукупність відповідних процесуальних дій не згадується ні у ролі стадії провадження, ані у якості окремого етапу такої стадії.

Відповідно до вимог Положення «Про дер­жавну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших ор­ганів виконавчої влади, органів господарського управління та кон­тролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер» (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731), реєструвальний орган за наявності належних підстав може повернути нор­мативно-правовий акт для доопрацювання органу, що його прийняв, або ж взагалі відмовити у державній реєстрації такого акта (в остан­ньому випадку нормативно-правовий акт підлягає скасуванню органом, що його видав, у 5-денний термін з дня отримання відпо­відного рішення органу юстиції або висновку про відхилення скар­ги на це рішення).

Отже, комплекс відповідних процесуальних дій характеризу­ється усіма ознаками, іманентними самостійній стадії адміністра­тивного провадження.

Проте законодавче передбачення такої можливості недвозначно вказує на наявність у нормотворчому провадженні відповідної процесуальної стадії - стадії оскар­ження.

Применшення та недооцінювання ролі зазначеної стадії у нормотворчому процесі, що спостерігається на тлі вітчизняної адміні­стративно-правової науки, є невиправданим.

Таким чином, з урахуванням зазначених недоліків представлених точок зору щодо структури нормотворчого провадження, конструк­ція зазначеного провадження складається з п'яти стадій, а саме: