Списки розсилки
Списки розсилки (mail-list) – простий, і в той же час досить корисний сервіс Internet. Це практично єдиний сервіс, який не має власного протоколу та програми-клієнта і працює виключно через електронну пошту.
Ідея роботи списку розсилки полягає в тому, що існує деяка адреса електронної пошти, яка насправді є загальною адресою багатьох людей-передплатників цього списку розсилки. Користувач посилає лист за цією адресою і його отримують люди, які передплатили цей список розсилки.
Такий сервіс за задачами, які він повинен вирішувати, схожий на новини мережі Usenet, але має суттєві відмінності. По-перше, повідомлення, які розповсюджуються по електронній пошті, завжди будуть прочитані передплатником, дочекавшись його у поштовій скриньці, в той же час, як статті у новинах мережі знищуються з плином часу і стають недоступними. По-друге, списки розсилки більш керовані та конфіденційні: адміністратор списку повністю контролює набір передплатників та може слідкувати за вмістом повідомлень. Кожен список розсилок ведеться якоюсь організацією і вона повністю контролює список, на відміну від новин Usenet, які не належать нікому і менш керовані. По-третє, для роботи із списком розсилки досить доступу до електронної пошти, і передплатниками можуть бути люди, які не мають доступу до новин Usenet або яких-небудь груп цих новин. В-четвертих, такий спосіб передачі повідомлень може бути просто швидшим, оскільки повідомлення передаються напряму абонентам, а не по ланцюжку між серверами Usenet. Проте, порівнюючи списки розсилки та новини Usenet, потрібно відмітити, що часто групи Usenet можуть також бути доступними через списки розсилки і іншими способами, наприклад, через WWW. Це означає, що користувач може обрати спосіб роботи, який найбільш для нього зручний.
Ситуації, коли застосовують списки розсилки як адекватний засіб вирішення поставлених задач, досить характерні. По-перше, організації часто створюють списки розсилки для оповіщення своїх клієнтів, користувачів своїх продуктів чи просто зацікавлених осіб про випуск нових продуктів, комерційних пропозиціях, різних новинах компанії і т.д. Наприклад, видавництво O`Reilly & Associates має список розсилки, з якого можна дізнатися про вихід нових книг видавництва. Такі списки стають все більш популярні. Друга ситуація, коли потребуються створення списку розсилок – коли обговорюється якесь питання, яке дуже специфічне і цікавить надто малу кількість людей для того, щоб заводити для нього відповідну групу в новинах Usenet. По-третє, списки розсилки часто заводяться віртуальними робочими групами – людьми, які живуть у різних точках планети, але працюють над однією проблемою. Зокрема, деякі книги вищезгаданого видавництва були написані групою авторів, які ніколи не зустрічалися у реальному житті і спілкувалися виключно через список розсилок.
Списки розсилки мають і певні недоліки та складнощі. Якщо користувач передплатив декілька доволі активних списків, то настане такий момент, коли поштова скринька буде заповнена листами із списків розсилки, в результаті чого особисті листи, які цікавлять користувача в першу чергу загубляться. Для того, щоб не виникало такої проблеми, потрібно скористатися програмою, яка розсортовує листи із списків розсилки в окремі папки в момент отримання пошти – як правило, такі листи можна впізнати за їх заголовками.
Для роботи з списками розсилки потрібно використовувати поштові програми.
FTP – передача файлів
Ще один з найрозповсюдженіших сервісів Internet – FTP. Слов'яномовного перекладу цього слова власне не існує, – при спілкуванні його так називають ефтіпі. Розшифровка цієї абревіатури – протокол передачі даних, але при розгляді FTP як сервісу Internet мають на увазі не просто протокол, а саме сервіс – доступ до файлів, які знаходяться у файлових архівах.
FTP – стандартна програма, яка працює по протоколу TCP, яка завжди поставляється з операційною системою. Її початкове призначення – передача файлів між різними комп'ютерами, які працюють у мережах ТCP/IP: на одному з комп'ютерів працює програма-сервер, на іншому – програма-клієнт, запущена користувачем, яка з'єднується з сервером і передає або отримує по протоколу FTP файли. Все це розглядається з припущенням, що користувач зареєстрований на обох комп'ютерах під своїм ім'ям та із своїм паролем на цьому комп'ютері.
Дана риса і послужила причиною того, що програми FTP стали частиною окремого сервісу Internet. Справа в тому, що доволі часто сервер FTP настроюється таким чином, що з'єднатися з ним можна не тільки під своїм ім'ям, але й під умовним іменем anonymous – анонім. У такому випадку для користувача стає доступною не вся файлова система комп'ютера, а лише деякий набір файлів на сервері, які складають вміст серверу anonymous FTP – публічного файлового архіву. Отже, якщо користувач хоче надати у вільне користування файли з інформацією, програмами і т. і., то йому достатньо організувати на власному комп'ютері, включеному в Internet, сервер anonymous FTP. Створення такого серверу – процес доволі простий, програми-клієнти FTP доволі розповсюджені, – тому сьогодні публічні файлові архіви організовані в основному як сервери anonymous FTP. Перелік інформації, яка міститься на таких серверах включає всі аспекти життя: від звичайних текстів до мультимедіа.
Не дивлячись на розповсюдженість, у FTP є дуже багато недоліків. Програми-клієнти FTP не завжди зручні і прості у користуванні. Користувач не завжди може зрозуміти який файл перед ним, чи той що необхідно, чи ні. Окрім того, не існує простого і універсального засобу для пошуку на серверахanonymous FTP, – хоча для цього і існує спеціальний сервіс archie, але це незалежна програма, вона не універсальна і не завжди її можна ефективно застосовувати. Програми FTP доволі старі і деякі з їх особливостей, які були необхідними їх при створенні, не зовсім зрозумілі і потрібні сьогодні. Наприклад, для передачі файлів існує два режими – бінарний та текстовий, і, якщо користувач неправильно обрав режим передачі, то файл, який необхідно передати, може мати пошкодження. Опис файлів на сервері видається у форматі операційної системи серверу, а список файлів операційної системи UNIX не завжди з розумінням сприймається користувачами DOS. Сервери FTP нецентралізовані, – звідси випливають ще деякі проблеми. Але не дивлячись на все це, сервери anonymous FTP сьогодні – це стандартний шлях організації публічних файлових архівів в Internet.
FTP – сервіс прямого доступу, який вимагає повноцінного підключення до Internet, але є можливість доступу і через електронну пошту – існують сервери, які пересилають за допомогою електронної пошти файли з будь-яких серверів anonymous FTP. Проте цей шлях отримання інформації досить незручний, оскільки такі сервери можуть бути сильно завантажені і запит доволі довго чекатиме своєї черги. Крім того, великі файли при пересилці діляться сервером на частини обмеженого об'єму і, якщо одна з частин загубиться і перешлеться із пошкодженнями, то всі інші стануть непридатними.
Розглянемо порядок роботи з anonymous FTP серверами.
Для доступу до anonymous FTP-серверу достатньо ввести anonymous і натиснути <Enter>. Після цього на екрані виведеться значна кількість довідникової інформації по "anonymous FTP". Це значить, що адресований вузол-ресурс не потребує від користувача назвати себе – для того, щоб користувач мав доступ до його загальнодоступних файлів (але не до файлів, які належать зареєстрованим на ньому користувачам).
Після цього з'явиться запит ведення паролю – замість нього можна ввести e-mail адресу.
Далі з'являться запити для набору команд.
230 Guest connection accepted. Restriction apply.
Remote system type is UNIX.
Using binary mode to transfer files.
ftp>
Після того як користувач скористується командою ls для отримання інформації про вміст каталогу на екрані з'явиться інформації подібного роду
220 PORT command successful.
150 Opening ASCII mode data connection for /bin/ls.
total 2636
-rw-rw-r-- 1 0 31 4444 Mar 3 11:34 README.POSTING
dr-xrw-r-- 2 0 1 512 Nov 8 11:06 bin
-rw-r--r-- 1 0 0 11030960 Apr 2 14:06 core
dr--r--r-- 2 0 1 512 Nov 8 11:06 etc
drwxrwxr-x 5 13 22 512 Mar 19 12:27 imap
drwxr-xr-x 25 1016 31 512 Apr 4 02:15 info-mac
drwxr-x--- 2 0 31 1024 Apr 5 15:38 pid
drwxrwxr-x 13 0 20 1024 Mar 27 14:03 pub
drwxr-xr-x 2 1077 20 512 Feb 6 19:09 tmycin
226 Transfer complete.
ftp>
Якщо перед першою буквою рядка стоять "d" або "l", то це каталог, перед іменами файлів стоїть "-".
Решта з набору символів – це так звані "ознаки", які позначають права доступу користувачі (перегляд, редагування. видалення) – їх можна ігнорувати, як і решту чисел в рядку. Потрібно звернути увагу на число перед датою, яке вказує на розмір файла (в байтах). Якщо рядок відноситься до каталогу, то це число показує приблизну кількість файлів, які містяться у ньому.
Дата показує, коли останній раз файл був записаний (оновлений). Після неї йде власне саме ім'я файлу.
Слід звернути увагу на файл README.POSTING, який знаходиться на початку списку. На більшості вузлів-ресурсів існує так званий "read me" – документація для першого знайомства з ними.
У відповідь на FTP-підказку необхідно набрати get README і натиснути <Enter>. Потрібно відмітити, що FTP вузли схожі на UNIX вузли тим, що на них великі і малі букви розрізняються.
Як результат введення команди на екрані з'явиться відповідь FTP-серверу
220 PORT command successful.
150 Opening BINARY mode data connection for README (4444 bytes).
226 Transfer complete. 4444 bytes received in 1.177 seconds (3.8 Kbytes/s)
Це значить що користувач отримав необхідний йому файл – він знаходиться у робочому каталозі користувача на вузловій машині, звідки його можна скопіювати на комп'ютер користувача.
Якщо необхідно отримати декілька файлів, необхідно скористатися командою mget. Наприклад: mget *.txt. У цьому випадку перед копіюванням чергового файла користувач повинен підтвердити його необхідність. Не дивлячись на таку незручність команда mget економить час, оскільки не потрібно набирати імена файлів окремо. Якщо ж користувач впевнений, що йому потрібні всі файли даного типу, то достатньо перед запуском команди mget виконати команду Prompt, – це відключить появу запиту і всі файли скопіюються у робочий каталог користувача.
Існує ще одна програма, про яка не слід забувати, – bin. Вона призначена для отримання будь-яких програм з FTP-серверів. Основне її завдання – проінформувати сервер та робочий комп'ютер про те, що користувач пересилає двійковий файл, тобто програму. Нині більшість FTP-серверів використовують двійковий формат автоматично, але все ж таки краще знати це точно.
Щоб перейти у іншу директорію, користувачу достатньо скористатися командою cd "ім'я директорії". Для того щоб піднятися на рівень вище слід скористатися командою cd .. або cdup.
Якщо ж користувач знає шлях до директорії, де знаходиться необхідний файл (хоча б від програмиarchie), то після з'єднання йому достатньо виконати команду get директорія/піддиректорія/файл для отримання відповідного файлу.
На багатьох серверах файли, які загальнодоступні, знаходяться у каталогах pub або public, іноді на сервері також міститься директорія info.
Деякі розповсюджені програми для роботи з FTP:
для UNIX: tp;
для Windows: Internet Explorer, Netscape Navigator, CuteFTP, WS-FTP.