Семінарське заняття 5

Тема 5. Теоретичні основи ринкової економіки та її основні елементи

Питання для усного опитування та дискусії

1. Об’єктивні передумови виникнення ринку. Основні ознаки ринкової економіки.

2. Суть і функції ринку

3. Структура ринку.

4. Основні суб'єкти ринкової економіки:

5. Попит і пропозиція як елементи ринку. Закон попиту і пропозиції.

6. Ціни та ціноутворення.

7. Конкуренція: суть, форми, методи. Закон конкуренції.

8. Суть, причини та види монополії. Форми монополій. Монопольна влада. Економічні наслідки монополізму. Проблема обмеження конкуренції з боку монополій.

9. Держава як організатор конкурентних відносин. Антимонопольне законодавство. Антимонопольна політика в Україні.

Методичні вказівки:

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу темі, є: ринок, ринкова інфраструктура, попит, пропозиція, ціна, ринкова рівновага, конкуренція, монополія.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Теоретичні засади становлення ринкових відносин. Об’єктивні передумови виникнення ринку. Поняття ринок. Риси, структура та функції ринку. Види ринків. Критерії класифікації ринків та їх структура. Характерні ознаки сучасного ринку.

Об’єктивна зумовленість та сутність ринкової інфраструктури. Основні суб’єкти ринкової економіки. Держава як суб’єкт ринкового господарства. Соціально-економічна характеристика елементів ринку та умови їх формування в Україні.

Сутність попиту і фактори, що його визначають. Закон попиту. Винятки дії закону попиту. Крива попиту. Зв’язок між попитом і ціною Зміщення кривої попиту під впливом дії нецінових факторів.

Пропозиція: зміст і фактори, що на неї впливають. Закон пропозиції. Крива пропозиції та її властивості. Зв’язок між пропозицією і ціною. Нецінові фактори зміни пропозиції. Зміщення кривої пропозиції під впливом дії нецінових факторів. Особливості формування і зміни кривих пропозицій в перехідних економічних системах.

Ринкова рівновага. Утворення рівноважної ціни та рівноважного обсягу виробництва. Фактори, які впливають на зміну ринкової рівноваги.

Сутність ціни. Механізм формування і функції ціни. Види цін. Концепція ціноутворення по Маршалу.

Сутність конкуренції. Місце конкуренції в ринковій економіці. Форми конкуренції. Типи конкурентної поведінки. Функції конкуренції. Методи конкурентної боротьби. Позитивні й негативні наслідки конкуренції.

Монополія та типи монополізації. Види монополій. Монопольна влада. Критерії та межі монополізації економіки. Недоліки надмірної монополізації економіки. Економічні наслідки монополій. Ринок монополістичної конкуренції. Особливості монополістичної конкуренції. Олігополістичний ринок. Суть олігополії. Олігополія і конкуренція. Олігополія та економічна ефективність.

Антимонопольна політика і антимонопольне законодавство. Світовий досвід створення антимонопольного законодавства. Проведення антимонопольної практики. Антимонопольна політика в Україні.

Сучасний ринок – це сукупність економічних відносин між домашніми господарствами, різними типами фірм, перш за все великими корпораціями, і державою, з приводу купівлі-продажу товарів та послуг в сфері обігу.

Ринок виконує такі основні функції:

1). Ціноутворюючу – визначення кінцевої вартості товарів та послуг;

2). Відтворювальну – забезпечення безперервного процесу суспільного виробництва;

3). Стимулюючу – спонукання товаровиробників до зниження індивідуальних витрат порівняно з суспільно-необхідними;

4). Контрольну – контроль споживачів за виробництвом та якістю продукції.

5). Регулятивну – вплив на пропозиції різних сфер виробництва та галузей економіки;

6). Сануючу – звільнення економічної системи від нерентабельних підприємств через механізм конкуренції;

7). Інформативну – наявність ринкових сигналів про ціни товарів на ринку, собівартість товарів, процент за кредит і т.д., за допомогою яких можна оперативно вносити зміни в плани господарської діяльності фірми.

Для ефективного функціонування ринку необхідні певні умови:

1) наявність різноманітних форм власності та форм господарювання;

2) рівень розвитку підприємницької діяльності;

3) рівень розвитку антимонопольного законодавства;

4) розвиток важелів державного впливу на економіку;

5) наявність чіткої інформації про ринок;

6) рівень розвитку маркетингової діяльності;

7) наявність конкурентної боротьби між суб'єктами ринку;

8) рівень розвитку ринкової інфраструктури;

9) наявність кола об’єктів купівлі-продажу.

Структура ринку – це сукупність окремих ринків в межах національної економіки, а також в межах світового господарства та його окремих регіонів, їх взаємозв’язок і взаємодія між ними.

Розрізняють такі ринки:

1) ринок засобів праці;

2) ринок природних ресурсів;

3) ринок предметів праці;

4) ринок землі;

5) ринок робочої сили;

6) ринок технологій та інформацій;

7) ринок нерухомості;

8) ринок інтелектуальної власності та послуг;

9) фінансовий ринок і т.д.

Як економічна категорія, конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за найбільш сприятливіші умови виробництва та збуту товарів, за привласнення найбільшого прибутку.

Конкуренція – це об’єктивний економічний закон, який виражає внутрішньо-необхідні, стійкі та істотні зв’язки між відокремленими товаровиробниками, з одного боку, і споживачами їх продукції – з іншого.

Цей закон діє у всіх сферах суспільного виробництва:

1) в сфері безпосереднього виробництва:

а) боротьба між суб’єктами підприємницької діяльності за найбільш сприятливі умови виробництва;

б) боротьба між підприємцями та найманими робітниками за продовження робочого дня;

в) боротьба між робітниками за робочі місця.

2) в сфері обігу:

а) боротьба за збут товару;

б) боротьба за умови продажу робочої сили;

в) боротьба за величину заробітної плати.

3) в сфері розподілу:

а) боротьба між виробниками та споживачами;

б) боротьба між споживачами за якість товарів.

Позитивні сторони конкуренції:

1) сприяє розвитку НТП;

2) примушує виробників економити всі види ресурсів;

3) сприяє зниженню цін;

4) веде до підвищення якості товарів;

5) вирівнює прибутковість та рівень заробітної плати у

всіх сферах економіки.

Негативні сторони конкуренції:

1) створює умови для безробіття, інфляції та

банкрутства окремих підприємців;

2) веде до збільшення диференціації доходів;

3) сприяє виникненню економічних криз;

4) виступає важливим фактором монополізації

економіки.

Види конкуренції:

а) внутрігалузева конкуренція – це боротьба між товаровиробниками, які функціонують в одній галузі народного господарства;

б) міжгалузева конкуренція – це конкуренція між товаровиробниками, які функціонують в різних галузях народного господарства.

Форми конкуренції:

1) вільна конкуренція ( досконала ), яка характеризується:

а) великою кількістю конкурентів-виробників та конкурентів-споживачів;

б) вільним доступом товаровиробників до будь-якої виробничої діяльності;

в) стихійною взаємодією попиту та пропозиції;

г) правилом – споживач завжди правий;

д) жодна фірма не може вплинути на ринкову ціну.

2) монополістична конкуренція;

3) олігополістична конкуренція.

Методи конкуренції:

а) цінова конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зниження затрат в процесі виробництва, зниження цін на товари;

б) не цінова конкуренція – це боротьба між

товаровиробниками за споживача шляхом своєчасного впровадження в процес виробництва НТР.

В залежності від видів і форм конкуренції формуються відповідні ціни:

а) монопольно високу ціну встановлює той товаровиробник, який є монополістом у процесі виробництва і на ринку;

б) монопольно низьку ціну встановлює товаровиробник під тиском монополістів.

Закон конкуренції і його функції

Сутність закону конкуренції. Ринковою силою, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції, урівноважує ринкові ціни є закон конкуренції. Він виражає суттєвий (внутрішній) причинно-наслідковий, необхідний, стійкий (постійно повторюваний) зв'язок між виробництвом і реалізацією продукту.

Прагнення товаровиробників до підвищення продуктивності праці, розширення масштабів виробництва на своїх підприємствах, прискорення НТП, впровадження новітніх технологій, нових форм організації виробництва, систем заробітної плати тощо є наслідком ДІЇ зовнішньої примусової сили, якою постає закон конкуренції.

Закон конкуренції — об'єктивний економічний закон розвинутого товарного виробництва, який виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв'язки між відокремленими товаровиробниками в їх боротьбі за одержання найбільшого прибутку, внаслідок чого вони змушені знижувати витрати виробництва, поліпшувати якість товарів і послуг.

Закон конкуренції і кожна з форм його вияву (конкуренція між товаровиробниками і конкуренція між споживачами), мають внутрішні суперечності, які, у свою чергу, є джерелом економічного прогресу. На сучасному етапі найвідчутнішими є суперечності між: пропозицією виробників і попитом споживачів; підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами; підприємствами-споживачами; дрібними і середніми підприємствами за найвигідніші умови виробництва і збуту продукції; великими компаніями, що ставлять перед собою аналогічні цілі; підприємствами монополізованого і немонополізованого секторів економіки з властивими їм потребами та інтересами; підприємствами монополізованого і державного секторів; різними категоріями і верствами населення і всередині них за можливість придбати товари і послуги високої якості за мінімальними цінами тощо.

Будь-який вид конкурентної боротьби розгортається навколо трьох економічних складових: вартості (ціни) товару, витрат його виробництва і прибутку. їх взаємозв'язок полягає у тому, що величина прибутку (основна мета господарюючих суб'єктів) залежить як від рівня ціни товару, так і від величини витрат його виробництва: вона зростає за підвищення цін і зменшення витрат виробництва за незмінних цін і, навпаки, зменшується за зниження цін і зростання витрат виробництва. Сама конкурентна боротьба впливає на витрати виробництва товарів, їх ціни, а отже, й на величину прибутку. Цей внутрішній (суттєвий) зв'язок між величиною прибутку, вартістю (ціною) товару і витратами його виробництва утворює зміст закону конкуренції і визначає всі його функції в ринковій економіці.

Функції закону конкуренції.

Основними напрямами дії (функціями) закону конкуренції є: функція врівноваження попиту і пропозиції, встановлення рівноважної ціни; функція формування суспільно нормальних умов виробництва і реалізації товарів; функція стимулювання НТП і підвищення ефективності виробництва; функція диференціації суб'єктів ринкового господарства і функція породження монополії.

Функція врівноваження попиту і пропозиції, встановлення рівноважної ціни. Якщо ринкова ціна встановлюється вище точки рівноваги, то пропозиція товарів значно перевищує попит на них. Унаслідок цього утворюється зона надлишку товарів (D_l— Р—S₂), загострюється протистояння продавців, у якому перемагає (більше реалізує товарів) той, хто продає їх дешевше, стимулюючи попит. Так виникає ланцюгова реакція зниження цін, що спричиняє розкуповування товарів і зникнення зони їх надлишку (рис.) Відповідно попит і пропозиція збалансовуються на рівні рівноважної ціни.

Коли ціна опускається нижче точки рівноваги, виникає дефіцит товарів (зона S1—Р—D₂), тобто попит перевищує пропозицію, що загострює боротьбу серед покупців. Вони завжди намагаються купити речі дешевше, однак перемагає той, хто пропонує вищу ціну. Тому внаслідок ланцюговоїреакції поступово всі купують товари за вищою ціною. За такої ситуації ціна рухається до точки рівноваги з іншого боку: внаслідок подорожчання товарів зменшуються обсяги їх купівлі,вони з'являються на прилавках магазинів, а зона дефіциту зникає. Попит і пропозиція зновустають збалансованими. Врівноваження попиту і пропозиції та встановлення рівноважноїціни закон конкуренції здійснює через його взаємозв'язок із законом попиту і законом пропозиції.

Рівноважна ціна

Функція формування суспільно нормальних умов виробництва і реалізації товарів. Завдяки конкуренції на ринку встановлюється загальна (рівна) ціна на однорідні продукти однакової якості. Вона відображає вимоги суспільно нормального господарювання, які змушують товаровиробників керуватись об'єктивними економічними законами. Отже, ринкова ціна є для них нормативом раціонального господарювання.

Функція стимулювання НТП і підвищення ефективності виробництва. Об'єктивний процес перетворення індивідуальної вартості товару на ринкову вартість (ціну) як вияв внутрігалузевої конкуренції зумовлює те, що більший прибуток можуть отримати товаровиробники, які створюють товари з меншою індивідуальною вартістю, а реалізують їх за ринковою вартістю (ціною). Прагнення більшого прибутку змушує товаровиробників застосовувати нову техніку і технології, впроваджувати ефективніші форми організації праці і виробництва, способи економнішого використання ресурсів, прокладаючи шлях науково-технічному й економічному прогресу. Як стверджував відомий австрійський економіст Фрідріх-Август Хайєк (1899—1992), суспільства, які спираються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своїх цілей, оскільки конкуренція показує, як ефективніше можна виробляти речі.

Стимулювання НТП і підвищення ефективності виробництва закон конкуренції здійснює через його взаємозв'язок із законом вартості, законом додаткової вартості, законом зростання органічної будови капіталу тощо.

Функція диференціації суб'єктів ринкового господарства. Суб'єктами конкурентних відносин є товаровиробники, що мають Неоднакову економічну силу: кількість грошей, сучасних засобів виробництва, високий рівень кваліфікації тощо. Недостатньо економічно забезпечені виробники не витримують конкурентної боротьби із сильними суперниками. Конкуренція спочатку поглиблює нерівність, а потім утворює провалля між дрібними і великими товаровиробниками. Тому багато суб'єктів дрібного бізнесу часто не витримують конкуренції з великим капіталом. Крім того, постійно зростає мінімум грошових засобів, який дає змогу бути конкурентоспроможним. Диференціювання суб'єктів ринкового господарства закон конкуренції здійснює у взаємозв'язку з дією закону вартості.

Функція породження монополії. Цей процес зумовлений диференціацією суб'єктів ринкового господарства, утворенням підприємств із великим капіталом. Конкуренція виробників і споживачів поступово змінює всю структуру ринкового господарства. Внутрішня логіка розвитку ринку, дії закону конкуренції у взаємозв'язку з діями інших економічних законів ринкового господарства призводять до того, що вільна конкуренція породжує свою протилежність — монополію.

Загалом конкуренція породжує як позитивні, так і негативні наслідки для суспільства. Позитивні наслідки виявляються в необхідності учасників конкурентної боротьби, дбаючи про свої власні інтереси, сприяти суспільному прогресу. Вона стимулює розвиток НТП, економію ресурсів, зниження цін, поліпшення якості продукції та обслуговування споживачів, вирівнювання норми прибутковості й рівня заробітної плати, розвиток підприємницьких здібностей. Негативними наслідками конкуренції часто є безробіття, інфляція, банкрутство, диференціація доходів і несправедливий їх розподіл, економічні кризи, монополізація економіки. Оскільки негативні наслідки конкуренції органічно властиві ринковому механізму, необхідно в конкурентній стратегії передбачати їх локалізацію.

Монополії – це окремі могутні підприємства або об'єднання декількох підприємств, які виробляють найбільшу кількість певної продукції і завдяки цьому впливають на процес ціноутворення, привласнюючи монопольно високі прибутки.

Але не слід ототожнювати з монополіями всі великі підприємства, оскільки не кожне велике підприємство:

а) виробляє найбільшу кількість продукції певного виду;

б) монополізує передові уречевлені та особисті фактори виробництва;

в) диктує свої ціни на ринку;

г) привласнює монопольно високі прибутки.

Основні форми монополій:

1) картель – це об’єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва:

а) учасники зберігають власність на засоби виробництва;

б) зберігають власність на виготовлений продукт;

в) зберігають виробничу та комерційну самостійність;

г) домовляються про ціни, ринки збуту.

2) синдикат – це об’єднання декількох підприємств однієї галузі промисловості:

а) учасники зберігають власність на засоби виробництва;

б) зберігають виробничу самостійність;

в) втрачають власність на виготовлений продукт;

г) втрачають комерційну самостійність.

В синдикатах збут товарів здійснює загально збутова контора.

3) трест – це об'єднання декількох підприємств однієї або ряду галузей промисловості :

а) учасники втрачають власність на засоби виробництва;

б) втрачають власність на виготовлений продукт;

в) втрачають виробничу самостійність;

г) втрачають комерційну самостійність.

4) концерн – це об’єднання десятків і навіть сотень

підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, а головна фірма здійснює за іншими учасниками об'єднання контроль.

5) конгломерати – це монополістичні об’єднання, які

створилися внаслідок поглинання прибуткових підприємств в різних галузях, котрі не мали виробничої та технологічної самостійності.

Антимонопольна діяльність – це комплекс заходів, направлених на обмеження господарської діяльності монополій.

Вперше антимонопольні закони були прийняті в кінці 19 – початку 20 століття в США, Канаді, Австралії, оскільки монополізація в цих країнах відбувалася найбільш інтенсивно.

Україна, формуючи ринкові відносини, теж зробила перші кроки до цивілізації конкурентних процесів. В 1992 році було прийнято Закон “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”.

В ньому, зокрема:

1) дано визначення монопольного становища

підприємства (монополістом вважається підприємство, питома вага якого на ринку певного товару перевищує 35%);

2) визначено, що кваліфікується як зловживання

монопольним становищем:

а) нав’язування таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище;

б) обмеження чи припинення виробництва з метою створення дефіциту на ринку і встановлення монопольних цін;

в) відмова від реалізації чи закупівлі товару, при відсутності альтернативних джерел постачання, з метою створення дефіциту і встановлення мінімальних цін.

г) інші дії з метою створення перешкод для доступу на ринок і виходу з ринку інших підприємств.

3) дається визначення поняття “недобросовісна конкуренція”;

4) визначено санкції у випадку зловживань монопольним становищем.

Закон дає право антимонопольному комітету приймати

рішення про примусовий поділ монопольних об’єднань, накладати штрафні грошові санкції на порушників, вилучати до бюджету незаконно отриманий прибуток.