Семінарське заняття 13

Тема 16. Модель сукупного попиту та сукупної пропозиції

Питання для усного опитування та дискусії

1. Сукупний попит та фактори впливу на нього.

2. Сукупна пропозиція та фактори впливу на неї.

3. Рівновага АD-AS та її аналіз.

Методичні вказівки:

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу темі, є: Національний ринок (макроринок), суб’єкти макроринку, модель економічного кругообігу, сукупний попит (АD), крива АD, нецінові фактори сукупного попиту, сукупна пропозиція (АS), крива АS, відрізки кривої АS, нецінові фактори сукупної пропозиції, рівновага АD–AS, рівновага на відрізках кривої АS, вплив зміни сукупного попиту на макроекономічну рівновагу, вплив зміни сукупної пропозиції на макроекономічну рівновагу, ефект храповика, шоки попиту та пропозиції, стабілізаційна політика в моделі АD-AS, економічне зростання, інфляція та стагфляція в моделі АD–AS.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Сутність сукупного попиту, його відмінність від індивідуального попиту. Сукупний попит та його модель. Структура сукупного попиту. Споживчий попит. Інвестиційний попит. Попит держави. Попит закордону. Цінові фактори, які впливають на сукупний попит: зміна процентної ставки, ефект багатства, обсяг та структура імпорту. Крива сукупного попиту (AD). Нецінові фактори, які впливають на сукупний попит. Зміни в споживчих витратах, інвестиційних витратах, державних витратах та у витратах на чистий експорт. Заплановані й фактичні витрати.

Сукупна пропозиція. Короткострокова крива сукупної пропозиції. Зміна цін і реального ВВП на різних ділянках короткострокової кривої сукупної пропозиції. Довгострокова крива сукупної пропозиції. Чинники, які впливають на сукупну пропозицію: цінові фактори - зміна процентної ставки, зміна рівня цін; нецінові фактори - зміни цін на ресурси, продуктивності праці, правових норм. Кейнсіанська крива сукупної пропозиції. Класична крива сукупної пропозиції. Узагальнена крива сукупної пропозиції.

Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції. Рівноважний рівень цін. Рівноважний обсяг виробництва. Три варіанти макроекономічної рівноваги. “Сукупний попит - сукупна пропозиція” як базова модель економічної рівноваги. Довгострокова й короткострокова рівновага. Порушення рівноваги сукупного попиту та сукупної пропозиції. Механізм відновлення рівноваги. Мультиплікатор у моделі AD-AS. Парадокс ощадливості. Сучасні теорії сукупної пропозиції.

Сукупний попит – це агрегований (об’єднаний) попит на елементи реального валового національного продукту (ВНП) при відносному рівні інфляції. Сукупний попит показує різні обсяги товарів і послуг (реальний обсяг ВНП), який споживачі (підприємства і уряд) готові купити за будь-якого можливого рівня цін.

Сукупний попит визначається:

• споживанням населення

• інвестиціями підприємств

• державними витратами

тобто, його пред’являють всі суб’єкти економічної системи, об’єктом їх уваги стає вся сукупність товарів і послуг (ринок продуктів).

На криву сукупного попиту впливають такі фактори:

1. Грошова маса і швидкість обороту грошей. З формули видно, що сукупний попит на національний продукт тим вищий, чим вища швидкість обігу грошей в русі доходів і чим більша грошова маса, що знаходиться в обігу. Конкретна крива АД по своїй конструкції завжди відповідає певному рівню грошового обороту M*V.

2. Ефект процентної ставки. Коли рівень цін підвищується, ростуть і процентні ставки, що, в свою чергу, приводить до скорочення споживчих витрат і скорочення попиту на реальний ВНП.

3. Сукупний попит, швидше всього, скоротиться, якщо реальна вартість касових залишків на рахунках у ринкових контрагентів знизиться під впливом зростаючих процесів інфляції.

4. Ефект багатства. При більш високому рівні цін реальна вартість (або купівельна здатність) нагромаджених фінансових активів, які знаходяться у населення, зменшиться. Воно стане біднішим і може скоротити свої витрати.

5. Ефект імпортних закупок. Скороченню сукупного попиту на вітчизняні товари сприяє відкриття національного ринку для інтервенції іноземних товарів, ліберальний режим імпорту, очікування споживача, існуючий податково-інвестиційний режим.

Нецінові фактори сукупного попиту

Вони зміщують криву сукупного попиту і включають:

1. Зміни в споживацьких витратах:

• очікування споживача

• добробут споживача

• заборгованість споживача

• податки

2. Зміни у інвестиційних витратах:

• % ставки

• очікувані прибутки від інвестицій

• податки з підприємств

• технологія

• надлишкові потужності

3. Зміни у державних витратах

4. Зміни у витратах на чистий обсяг експорту:

• національний доход в зарубіжних країнах

• валютні курси

Сукупна пропозиція відображає розміри створеного національного продукту і породжену даними масштабами відтворення зміну цін. Крива сукупної пропозиції показує рівень наявного реального обсягу виробництва при кожному можливому рівні цін.

Форма кривої сукупної пропозиції залежить від того, що відбувається з витратами на одиницю продукції, а тому і з цінами, які повинні дозволити підприємствам покрити витрати і отримати прибутки при збільшенні реального обсягу національного виробництва.

Форма кривої сукупної пропозиції фіксує зміни рівня питомих витрат на виробництво тієї чи іншої величини ВНП і залежить від пріоритетів і “кризових точок” економічного зростання, від рівня виробництва, нижче якого настає стрімкий розпад господарської системи

Крива сукупної пропозиції ділиться на три частини:

1. Кейнсіанський відрізок – горизонтальний, тому що при значному безробітті можна розширити виробництво без збільшення витрат на одиницю продукції і підвищення рівня цін. Обсяг виробництва Y, на горизонтальному відрізку значно менший від рівня національного виробництва при повній зайнятості (точка F). Отже, це означає, що економіка знаходиться у стані глибокого спаду чи рецесії, і що не використовується більша частина засобів виробництва і робочої сили. Ці невикористовувані ресурси можна привести в дію, не підвищуючи ціни ні на матеріальні ресурси (їх в умовах кризи віддають задешево, аби купили), ні зарплату робітникам (безробітний згоден на будь-яку оплату). Отже, це означає, що розширення виробництва не супроводжується ростом витрат.

2. Проміжний відрізок – коли у виробництві з’являються вузькі місця і використовується менш ефективне обладнання і менш кваліфіковані робітники, витрати на одиницю продукції збільшуються. Тому на цьому відрізку при розширенні реального обсягу національного виробництва повинні зростати ціни.

Вся економіка складається з безлічі ринків товарів і ресурсів, повна зайнятість виникає нерівномірно і неодночасно у всіх секторах чи галузях промисловості. Тому, коли реальний обсяг національного виробництва досягає відрізка Y₁F (напр. комп’ютерна промисловість з високими технологіями може відчути дефіцит кваліфікованих робітників), в деяких традиційних галузях –(напр., легка промисловість)– може зберігатися значне безробіття. В деяких галузях промисловості може з’явитися дефіцит і інші вузькі місця у виробництві. Розширення виробництва означає, що при роботі підприємства на повну потужність деякі фірми змушені використовувати старе і менш ефективне обладнання і найняти менш кваліфікованих робітників. З цих причин витрати на одиницю продукції зростають і фірми змушені призначати більш високі ціни на товари, щоб виробництво було рентабельним. Саме тому на проміжному відрізку збільшення реального обсягу національного продукту супроводжується ростом цін.

3. Класичний відрізок – відповідає стану повної зайнятості, реальний обсяг національного виробництва знаходиться на максимальному рівні, його вже не можна збільшити, але у відповідь на збільшення сукупного попиту рівень цін підніметься.

Коли економіка досягла рівня повної зайнятості (точка F) і є лише природне безробіття, то економіка знаходиться в такій точці кривої своїх виробничих можливостей, коли за короткий строк неможливо досягти дальшого збільшення обсягів виробництва. Це означає, що дальше підвищення цін не приведе до збільшення реального обсягу виробництва, оскільки економіка вже працює на повну потужність. При повній зайнятості окремі фірми можуть спробувати розширити виробництво, запропонувавши вищу ціну на ресурси, ніж інші фірми.

Нецінові фактори впливу на сукупну пропозицію

1. Зміни цін на ресурси:

   1. Наявність внутрішніх ресурсів

• земля

• трудові ресурси

• капітал

• підприємницькі здібності

1. Ціни на імпортні ресурси

1. Зміни в продуктивності праці

2. Зміни правових норм

   1. податки з підприємств і субсидії

   2. державне регулювання.