Семінарське заняття 11

Тема 12. Світове господарство і міжнародні економічні відносини

Питання для усного опитування та дискусії

1. Суть світового господарства, етапи його розвитку. Сучасна організаційно-економічна структура світового господарства. Закономірності розвитку світового господарства.

2. Форми міжнародних економічних відносин.

3. Економічна інтеграція. Її суть та стадії.

4. ТНК в системі міжнародних економічних зв’язків.

5. Міжнародний поділ праці та його основні форми. Міжнародна торгівля.

6. Міжнародний рух капіталу. Причини, форми вивозу капіталу.

7. Світові валютно-кредитні відносини.

8. Міжнародна міграція робочої сили.

Методичні вказівки:

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу темі, є: світове господарство, міжнародна економічна інтеграція, міжнародна торгівля, міжнародний поділ праці, міжнародний рух капіталів, вивіз капіталу, МВФ, валютна система, валютні ринки

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Сутність та етапи становлення світового господарства. Структура, основні риси та закономірності його розвитку. Інтернаціоналізація господарського життя. Інтеграційні процеси на сучасному етапі. Основні форми міжнародних економічних відносин та види інтеграційних формувань. Міжнародна економічна інтеграція. Інтеграційні зв’язки й механізм міжнародного співробітництва. Головні інтеграційні угрупування світу. Процеси інтеграції у Європі та її форми. Роль транснаціональних корпорацій в інтернаціоналізації суспільного виробництва. Місце Європейського економічного співтовариства у світовій економіці. Перспективи інтеграції економіки України у світову економічну систему.

Міжнародна торгівля та її економічні основи. Міжнародний поділ праці, його принципи і форми. Міжнародна спеціалізація і кооперація виробництва. Особливості поділу праці в сучасних умовах. Теорії міжнародної торгівлі. Протекціонізм і вільна торгівля. Митні та немитні засоби регулювання зовнішньої торгівлі. Всесвітній ринок товарів та послуг. Структура світового ринку. Основні тенденції розвитку світового ринку. Методи конкурентної боротьби на світовому ринку. Міжнародні торговельні організації.

Міжнародний рух капіталів. Причини, форми вивозу капіталу. Особливості вивозу капіталу на нинішньому етапі розвитку світового господарства. Наслідки вивозу капіталу. Прямі та портфельні інвестиції. Міжнародні кредити.

Міжнародний валютний фонд. Європейський банк реконструкції та розвитку. Міжнародні валютно-фінансові відносини. Зміст і структура світової валютної системи. Валютні ринки. Конвертованість національних валют. Фіксований і плаваючий курс. Міжнародні валютно-фінансові організації.

Міжнародна міграція робочої сили. Сутність і причини міжнародної міграції робочої сили. Основні напрями міграції. Утворення міжнародного ринку робочої сили.

Світове господарство - це багатогалузева глобальна економіка, яка пов'язує національні господарства в єдину систему обміну економічною діяльністю міжнародним поділом праці (МПП).

• активний процес переміщення факторів виробництва, насамперед у формах вивозу - ввозу підприємницького капіталу, робочої сили, природних ресурсів, технологій;

• розвиток міжнародних форм виробництва на підприємствах, які розміщені в декількох країнах, зокрема в рамках транснаціональних корпорацій;

• перехід до економіки відкритого типу в різних державах і створення міждержавних об'єднань;

• формування міжнародної валютної та кредитно-банківської системи;

• розвиток всесвітньої інфраструктури: транспортної системи, світової мережі інформаційних комунікацій;

• створення" міжнародних та наднаціональних інститутів, які координують міжнародні економічні відносини.

Світове господарство — сукупність національних економік, взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою на основі міжнародного поділу праці. Матеріальною основою світового господарства є поділ праці між різними країнами, який виходить за межі національного господарства. Це - міжнародний, інтернаціональний поділ праці.

Міжнародний поділ праці (МПП)- спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їхніх природно-кліматичних, історичних та економічних умов.

Міжнародний поділ праці спирається на міжнародну кооперацію та є невіддільним від інтернаціоналізації економіки.

Міжнародна кооперація передбачає:

• спільну розробку науково-технічних проблем;

• обмін науково-технічною інформацією;

• продаж і купівлю ліцензій, ноу-хау;

• обмін вченими тощо.

Фактори, що впливають на спеціалізацію та кооперацію країн:

• географічне розташування та природно-кліматичні умови;

• ресурсні можливості;

• досягнутий рівень розвитку продуктивних сил;

• історико-культурні особливості (особливо для туризму);

• історичні традиції та досвід.

Економічні вигоди, отримані країнами з різним рівнем продуктивності, інтенсивності, складності праці, спонукають їх до участі у міжнародному поділі праці, в процесі інтернаціоналізації виробництва.

Інтернаціоналізація — процес створення і поглиблення стійких зв'язків між підприємствами різних країн або окремими країнами.

Інтернаціоналізація економіки – це формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв’язків між країнами завдяки відкритості національних економік.

Причинами посилення інтернаціонального фактора у відтворювальному процесі є:

1) вихід відтворювального процесу за національні кордони і розширення місткості ринку, оптимальний розмір якого не менше 250-300 млн чоловік;

2) обмеженість ресурсів окремих країн для самостійного проведення фундаментальних досліджень в умовах НТР;

3) необхідність включення всіх факторів виробництва національних економік у світовий рух капіталу і міжнародний поділ праці;

4) зростаючий обмін напівфабрикатами, деталями, вузлами в рамках міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва.

Формами інтернаціоналізації виробництва є інтеграційна та транснаціональна.

Інтеграційна – це об’єднання спочатку ринків, а згодом і виробництв декількох держав у зону вільної торгівлі і підприємництва.

Транснаціональна – це процес взаємопереплетення економік різних держав завдяки тому, що корпорації будують і купують підприємства в інших країнах, засновують у них свої філії, які працюють на ТНК у рамках спеціалізації і кооперації.

Світове господарство спирається на певні форми міжнародних економічних відносин:

1. міжнародна торгівля;

2. міжнародні валютні відносини;

3. вивіз капіталу і міжнародний кредит;

4. міжнародна трудова міграція;

5. міжнародне науково-технічне і виробниче співробітництво.

Для того, щоб стати учасником світового господарства, національна економіка повинна отримати статус відкритої.

Стосовно міжнародного поділу праці виділяють два типи національного господарства:

• повністю закрите (автаркічне) національне господарство;

• повністю відкрите національне господарство.

Автаркічна економіка – це таке національне господарство, розвиток якого визначається виключно внутрішніми факторами і не залежить від зовнішніх факторів (країна майже повністю відмовляється від участі в міжнародному обміні).

Відкрите господарство – це національне господарство, в якому рівень зовнішньоторговельного обороту та інших форм зовнішніх зв'язків щодо рівня національного доходу та промислової продукції досить високі і грають стимулюючу роль у загальному економічному зростанні, а структура виробництва формується не тільки під впливом внутрішніх, але й зовнішніх факторів.