Змістовий модуль 2 Семінарське заняття 10

Тема 11. Держава, та її економічні функції

Питання для усного опитування та дискусії

1. Необхідність і суть державного регулювання в ринковій економіці.

2. Форми, методи та інструменти державного регулювання економіки.

3. Фінанси в системі економічних відносин.

4. Податкова система і податкове регулювання.

Методичні вказівки:

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу темі, є: державне регулювання економіки, фінансова система, державний бюджет, податки, крива Лаффера.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Необхідність і межі державного регулювання ринкової економіки. Держава як суб’єкт економічної системи. Теоретичні погляди на роль держави в економіці та їх еволюція. Економічні функції держави. Форми, методи та інструменти державного регулювання економки.

Фінансова система. Суть і структура фінансової системи. Державний бюджет. Місцеві бюджети. Формування доходів і витрат державних та місцевих бюджетів.

Податки. Елементи системи оподаткування. Крива Лаффера. Функції податків: фіскальна, регулююча, стимулююча. Класифікація податків. Бюджетно-податкова система як інструмент економічної політики держави. Необхідність державного регулювання в умовах ринкової економіки. Співвідношення державного і ринкового механізмів регулювання національної економіки.

Об`єктивними умовами існування ринку є виробничі відносини на основі розвиненого товарного виробництва, суспільного поділу праці, економічної відокремленості виробників. Ринкова форма господарювання сприяє підвищенню ефективності виробництва, його соціальної орієнтації. Однак ринкові відносини не можна розглядати як єдиний регулятор виробництва. Самі ринкові відносини потребують регулювання, оскільки:

• ринковий механізм неспроможний зрушити економіку в бік рівноваги. Це може зробити тільки держава шляхом створення належних умов і організації перерозподілу доходів через механізм державного бюджету;

• вільний ринок дозволяє задовольнити тільки ті потреби які виражаються через попит. Потреби в товарах і послугах колективного користування (оборона, державне управління, державні комунікації та ін.) можна задовольнити лише за допомогою державного втручання;

• ринок не може вплинути на сферу освіти, фундаментальної науки, державного управління, соціального забезпечення непрацездатних громадян;

• ринок не гарантує людині права на стандарт добробуту незалежно від форм і результатів діяльності;

• механізм ринку не забезпечує права на працю;

• ринковий механізм не в змозі самостійно забезпечити стратегічні напрями розвитку науки і техніки, глибокі структурні зміни у виробництві, здійснення великих інвестиційних проектів з тривалим терміном окупності, високим ризиком і невизначеною нормою прибутку;

• ринок не може вирішити регіональні, екологічні проблеми тощо.

Наведені фактори зумовлюють необхідність державного втручання в економіку країни, зокрема державне управління та державне регулювання.

Державне управління економікою – це організуючий і регулюючий вплив держави на економічну діяльність суб`єктів ринку з метою її впорядкування та підвищення результативності. Однією з функцій управління є державне регулювання економіки.

Державне регулювання економіки – це діяльність держави щодо створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для функціонування економічного механізму згідно з цілями і пріоритетами державної економічної політики. Раціональне державне регулювання економіки не протистоїть механізму її ринкового регулювання і не підміняє його, а свідомо використовує його регулюючий потенціал і надає ринковим регуляторам цілеспрямованого характеру.

Названі та деякі інші недоліки ринкової системи можуть бути компенсовані лише з допомогою державного втручання в економіку. Отже, держава на сучасному етапі об'єктивно змушена виконувати певні функції, спрямовані на регулювання економіки. Головними серед них є такі:

1. Розробка напрямків соціально-економічного розвитку країни для визначення головних цілей, пріоритетів та засобів розвитку економіки. Державна економічна політика реалізується через економічні прогнози, плани та програми, які в умовах ринкових відносин, на відміну від планової економіки, мають орієнтуючий та рекомендаційний характер.

2. Формування правових засад функціонування економіки. Для цього держава визначає правовий статус кожної з форм власності, узаконює існування різних видів господарської діяльності, регулює відносини між окремими ринковими суб'єктами. Спираючись на економічне законодавство, держава тим самим виконує роль своєрідного арбітра у сфері господарських відносин, виявляє випадки протиправної діяльності та застосовує відповідні заходи до порушників. Захист конкурентних відносин як головного рушія ринкового механізму, для чого державою здійснюється антимонопольна політика.

4. Перерозподіл доходів та ресурсів, що обумовлюється природою ринку, оскільки первинні доходи окремих домогосподарств жорстко пов'язані з результатами їхньої індивідуальної трудової діяльності. Це призводить до надмірних відхилень в одержанні особистих доходів, а також до відсутності доходів у непрацездатних членів суспільства.

Для нівелювання цієї диференціації державою здійснюється перерозподіл доходів у формі трансфертних платежів, отримання яких не вимагає компенсації товарами та послугами. Є й інші форми державного регулювання індивідуальних доходів:

- встановлення мінімальної заробітної плати;

- застосування прогресивної форми оподаткування первинних доходів;

- регулювання цін на товари та послуги першої необхідності тощо.

Правові методи: закони, постанови та рішення уряду, укази та декрети Президента, нормативні акти органів місцевого самоврядування. На сьогодні в Україні правові методи ДРЕ недостатньо задіяні та малоефективні.

Адміністративні методи: державне підприємництво, держзамовлення і держконтракти, ліцензування, лімітування і квотування господарської діяльності, система економічних санкцій, система норм і стандартів у сфері праці, якості, охорони природи, соціального захисту, технологій, митні податки та збори, державні інвестиції та цільові програми. Сьогодні в Україні адміністративні методи застосовуються найбільш активно, проте це негативно позначається на економіці – звужує економічну свободу та активізує тіньову економіку.

Економічні методи: грошово-кредитна політика (державні кредити, державні цінні папери, курси валют, індексація доходів), фінансово-бюджетна політика (державний бюджет, дотації, пільги, податки, субсидії, субвенції, соціальні нормативи), індикативне планування, цінова політика, митні важелі;

Специфічні методи: економічне прогнозування, планування, програмування, переконання громадськості.

Фінансові системи держав можуть відрізнятися за структурою та функціями. Це зумовлено видами форм власності, політичними орієнтирами правлячої еліти, рівнем економічного розвитку держави тощо. Нині у світі нараховується понад 20 різних моделей фінансових систем окремих держав. За наявності певних відмінностей вони мають спільну основу в переліку окремих ланок.

Структура фінансової системи може бути розглянута на прикладі фінансової системи України, її можна представити за такою схемою:

І. Державні фінанси

1.1. Бюджетна система:

1.1.1. Державний бюджет

1.1.2. Місцеві бюджети

1.2. Централізовані грошові фонди цільового призначення:

1.2.1. Пенсійний фонд

1.2.2. Фонд соціального страхування за тимчасовою непрацездатністю

1.2.3. Фонд обов’язкового державного страхування на випадок безробіття

1.2.4. Державний інноваційний фонд

1.2.5. Фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення

1.2.6. Інші фонди загальнодержавного призначення

1.3. Державний кредит

1.4. Страхування

1.5. Фінанси державних підприємств

ІІ. Фінанси суб’єктів господарювання:

2.1. Фінанси підприємств матеріального виробництва

2.2. Фінанси невиробничого сектору

2.3. Фінанси домогосподарств

ІІІ. Міжнародні фінанси:

3.1. Міжнародні фінансові відносини

3.2. Фінанси міжнародних фінансово-кредитних установ та інститутів

ІV. Фінансовий ринок

4.1. Внутрішній фінансовий ринок

4.2. Міжнародний фінансовий ринок

Податки мають стати в руках органів влади основним інструментом регулювання економічними процесами, формування доходів бюджетів, стимулювання науково-технічного прогресу, обмеження зростання цін та інфляції.

В нашій країні довший час занижувалась роль товарно-грошових відносин, що мало негативний вплив на розвиток теорії та практики оподаткування.

З переходом економіки на ринкові рійки розвитку з’явилася необхідність ретельного вивчення питань теорії податків з метою ефективного практичного застосування податкових інструментів.

Податки є необхідною ланкою економічних відносин в суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток і зміни форм державного устрою незмінно супроводжується перетвореннями податкової системи. У сучасному суспільстві податки - основне джерело прибутків держави. Крім цієї чисто фіскальної функції податки використовуються для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науково-технічного прогресу.

Податки - це обов’язкові платежі, що безоплатно стягуються з юридичних та фізичних осіб, які сплачуються ними до бюджетів різних рівнів у відповідності з встановленими законодавством ставками та строками.

За допомогою податків частина грошових доходів підприємств, організацій та населення стягується до бюджету, тим самим забезпечується концентрування у розпорядженні держави грошових коштів для розв’язання економічних та соціальних завдань.

В умовах ринкової економіки податки поряд з % ставками за кредит виступають основними регуляторами процесів виробництва, розподілу, обміну та споживання.

Внутрішній зміст будь-якої економічної категорії, в тому числі і податків, знаходить прояв у їх функціях.

Спектр поглядів на це питання в економічній літературі досить широкий, але з достатнім ступенем ймовірності їх можна поєднати в дві функції:

- економічну (регулюючу);

- фіскальну.