5.5. Освітні системи дорослих

Навчання дорослих людей здійснюється в закладах, які вхо­дять до державної системи освіти. Але така освітня практика здебільшого дотримується рамок традиційного педагогічного підхо­ду, звертаючись лише частково до врахування вікових особли­востей дорослих учнів, їх професійних інтересів, специфіки на-нч;ільної мотивації.

Зоною андрагогічного розгляду мають стати численні види освітніх закладів (курси, лекції, центри, інститути та університети), які є, по суті, ланками системи підвищення кваліфікації. Вони призначені для максимального задоволення різноманітних освітніх запитів дорослих.

У змістовому плані ці освітні заклади реалізують два основні напрямки: сприяють удосконаленню (набуттю чи зміні) професійної підготовки та забезпечують загальнокультурний розвиток дорослого. Основними структурними елементами освітньої системи дорослих є програмно-цільова підсистема, навчально-ме­тодична, кадрова та матеріально-технічна підсистема. Однією з най­важливіших підсистем освітнього закладу є контингент дорослих учнів (схема).

Програмно-цільова Навчально-методична підсистема підсистема

Андрагогічні

Професійній кадри Саморозвиток

і життєвий досвід андрагога

Взаємодія і співробітництво

Контингент дорослих

Професійній учнів Саморозвиток

і життєвий досвід дорослого як фахівця і

особистості

Матеріально-технічна

підсистема

Соціокультурне середовище

Як можна бачити зі схеми, центральним моментом функці­онування освітньої системи є взаємодія і співробітництво андрагогічних кадрів та контингенту дорослих учнів. Послаблення цьо­го співробітництва, тим більше виникнення формальних чи конфліктних взаємовідносин між ними, призводить до взаємного відчуження, а по суті - до розпаду всієї системи. Хоча зовнішні показники навчальної роботи можуть демонструватися і дотримуватися.

Як основні вхідні параметри освітньої системи дорослих про­понується розглядати професійний і життєвий досвід як андрагогічиих кадрів, так і контингенту дорослих учнів.

Як основні вихідні параметри слід розглядати саморозвиток дорослого як спеціаліста і особистості, а також саморозвиток самого андрагога.

Від того, наскільки успішно проходить саморозвиток дорос­лих учнів, можна робити висновки про ефективність діяльності освітньої системи в цілому.

Діяльність андрагогічних кадрів зумовлена, з одного боку, рядом внутрішніх факторів (підготовленість кадрів, їх професійна мотивація, ціннісні орієнтації), з іншого - програмно-цільовою і і іавчально-методичною підсистемами.

У програмно-цільову підсистему необхідно включити навчальні плани і програми, цілі навчання дорослих, традиції і нор­ми, що склалися у даному освітньому закладі. Основна функція цієї підсистеми - стратегічна орієнтація андрагогічних кадрів, узгодження їх ціннісних орієнтацій, досягнення прийнятного взає­морозуміння. Крім того, програмно-цільова підсистема забез­печує організаційний бік освітнього процесу, практичну коорди­націю дій викладачів, керівників, допоміжного персоналу.

Програмно-цільовий блок важливий і для забезпечення відповідності результатів функціонування освітньої системи висунутим критеріям освіти дорослих.

Від характеру висунутих завдань залежить дуже багато. Як справедливо зазначає Л.І. Фішман: "...інноваційні підходи до формування управлінських цілей діяльності всієї системи освіти знаходять відображення не лише в її демократизації, гуманізації, спрямованості на всебічний розвиток особистості, але й у враху­ванні вироблених у теорії управління вимог конкретності, реальності, контрольованості цілей'".

Освітню систему дорослих ми повинні розглядати у взає­модії з навколишнім соціокультурним середовищем, яке є дже­релом різних зовнішніх взаємодій як позитивного, так і негатив­ного характеру.

Звичайно, успішне функціонування конкретної освітньої си­стеми можливе лише за певних умов:

• стан кожної підсистеми відповідає загальним цілям і завдан­ням, які стоять перед освітнім закладом;

• між окремими підсистемами налагоджені і підтримуються адекватні взаємозв'язки і співвідношення;

• забезпечується синхронність взаємодії всіх підсистем (пла­нування, координація, регулювання);

• налагоджені механізми саморегулювання і самоорганізації у кожній підсистемі і системі в цілому;

• забезпечується стратегія розвитку для всієї освітньої сис­теми.

Попри багатовимірність освітніх закладів для дорослих, можна виділити найбільш типові моделі освітніх систем: корпо­ративна, спеціалізована і віртуальна².

Корпоративні освітні системи створюються великими під­приємствами, фірмами, корпораціями для навчання своїх праців­ників, різних категорій свого персоналу³. Тут найбільшою мірою проявляється значущість андрагогічного підходу.

Ефективна організація освітнього процесу безпосередньо на підприємстві має важливі соціально-економічні та культурно-психологічні наслідки не лише для самої фірми, але й для суспіль­ства в цілому. Сучасні великі фірми стають місцем концентрації величезних інтелектуальних, духовних, культурних ресурсів, успіш­но конкуруючи із системою освіти як такою.

Спеціалізовані освітні системи функціонують на базі на­вчальних закладів, які спеціально призначені для навчання пра­цівників будь-якої галузі народного господарства, певної про­фесійної групи. Класичним прикладом таких систем є факуль­тети та інститути післядипломної освіти (учителів, лікарів, інже­нерів).

Віртуальні освітні системи контролюються самими дорос­лими з використанням комп'ютерно-інформаційних технологій для задоволення особистісних освітніх потреб. Вони дозволя­ють людині побудувати для себе "освітній заклад" відповідно до своїх запитів, здібностей, життєвих і професійних планів.

Зрозуміло, що представлена класифікація освітніх систем умов­на і відносна, розглянуті моделі на практиці перетинаються, взає-мопроникають, підсилюючи свої переваги і компенсуючи об'єктивно притаманні недоліки. Дану класифікацію відобрази­мо в табл. 4.

Таблиця 4

Типи освітніх систем	Освітні цілі		Характер освітньої діяльності дорослих
1	2		3
Корпора-тивні освітні системи	Формування спеціаліста, потрібного для фірми. Забезпечення високого ступеня адаптивності працівників. Підвищення професійної кваліфікації працівника, орієнтація його на саморозвиток і тощо.		Засвоєння визначених освітніх програм. Чітка регламентація освітнього процесу. Плановий характер участі в освітній діяльності. Контроль і оцінка результатів навчання.
Спеціалі-зовані освітні системи		Задоволення освітньо-професійних потреб спеціалістів. Підвищення професійної кваліфікації працівників. Підготовка та перепідготовка кадрів, орієнтація слухачів на саморозвиток і самовдоско-налення.	Добровільність участі в освітній діяльності. Можливість вибору освітніх програм і курсів. Контроль і оцінка результатів навчання. Залучення до інноваційної і дослідницької діяльності.
Віртуальні освітні системи		Задоволення особистісних (індивідуальних) освітніх запитів Стимулювання саморозвитку, самоосвіти	Самонавчання, самоорганізація освітньої діяльності. Вільний вибір освітніх програм, курсів Самоконтроль результатів навчання.

Загалом три моделі освітніх систем для дорослих у реальній практиці існують паралельно, якоюсь мірою контролюючи і допов­нюючи одна одну.