31. Які питання розглядає теорія організації праці.

Організація праці полягає у дослідженні, розробці, впро­вадженні раціонально побудованого трудового процесу, який дає можливість найбільш повно використовувати робочий час виконавців і можливості обладнання. Сучасну теорію органі­зації праці вирізняє комплексний підхід до організації проце­сів праці, який включає такі її сторони, як соціальну, економі­чну, технічну і психофізіологічну. Оптимізація організації праці — необхідна умова для досягнення високого рівня її продуктивності.

32. Назвіть, як здійснюється поділ та кооперація праці на підприємстві.

Розподіл праці на підприємстві називається одиничним. Він складається з розчленування виробничих робіт, які входять у спільний виробничий процес підприємства і їх розподіл між виконавцями.

Одиничний розподіл праці здійснюється:

• за характером функцій, які виконують працівники на підприємстві;

• за характером участі в спільному виробничому процесі підприємства;

• за технологічною однорідністю виконуваних робіт;

• за операціями всередині однорідних технологічних про­цесів;

• за характером участі в частковому виробничому проце­сі (відокремлення допоміжних робіт від основних);

• за складністю технологічно однорідних робіт;

• за обсягом і можливістю особливого виконання даної роботи.

33. Що розуміють під раціональним розміщенням робочих місць.

Проектування раціональної організації робочого місця і його обслуговування - одне з найбільш слабких місць органі­зації праці на підприємствах нафтовидобувної промисловості. Це пов’язано з відсутністю комплексу нормативів естетичного (форма, колір) і антропологічного (фізична природа людини) характеру. Ця область організації виробництва потребує від усіх працівників економічної служби постійної уваги, аналізу, систематизації, узагальнення та удосконалення.

34.Яким вимогам повинна відповідати організація робочих місць на підприємстві.

При проектуванні робочого місця керуються такими правилами.

• Кожний предмет оснащення має мати своє визначене місце розташування, забезпечуючи зручність використання його в процесі роботи.

• Робоче місце має бути запроектоване не тільки в го­ризонтальному плані ( ближче, дальше - по прямій), але й у ве­ртикальному. тобто інструменти, матеріали, що часто застосо­вуються мають розташовуватись на оптимальному рівні, ви­ключаючи необхідність робітника нахилятися чи витягувати­ся.

За наявності маршрутних робочих місць при багато­кратному обслуговуванні і розміщенні обладнання мають пе­редбачатися найбільш короткі маршрути переходу робітника; від одного об'єкта обслуговування до іншого, одночасно за­безпечуючи доступність і оглядовість.

35. Яке місце належить технічному нормуванню в організації праці.

До технічних факторів належать насамперед парамет­ри технологічних процесів, обладнання, інструментів, при­строїв, технічні вимоги до якості продукції. Сюди ж слід від­нести характеристики системи обслуговування обладнання робочих місць, хоч за своїм змістом вони можуть виділятися і в окрему групу організаційних факторів.

36.Які режими роботи підприємства існують. Від чого залежить вибір режиму роботи.

Під режимом роботи підприємства розуміють встановлений порядок і термін діяльності підприємства, його цехів і дільниць в часі. Режим роботи підприємства (цеху) може бути неперервним, перервним і сезонним. Це залежить від характеру виробничого процесу, його предметів праці чи характеру випущеної продукції і прийнятої технологій

37. В чому полягає управління використанням робочого часу.

Управлінські рішення щодо використання робочого часу будуть тим дієвішими, тим конкретнішими, чим точніше буде проведено оцінку використання робочого часу.

38. Суть процесу добору, підготовки та розвитку персоналу на підприємстві.

Організація добору персоналу охоплює професійну оріє­нтацію, підготовку, підвищення кваліфікації, стабілізацію трудового колективу. Професійне навчання працівників може здійснюватись по-різному: або безпосередньо на виробництві, або в спеціалі­зованих навчальних закладах. З точки зору оперативності вирішення даної проблеми важливе місце належить безпосередній підготовці робочих ка­дрів на промислових підприємствах. В практичній роботі мова найчастіше йде про підготовку нових робітників, які ще не мають ніякої професії. Ця робота може здійснюватись за ін­дивідуальною, груповою та курсовою формами навчання. Всі вони передбачають не тільки виробниче навчання, але й ви­вчення теоретичного курсу в обсязі, що необхідний для нале­жного освоєння професійних навичок початкової кваліфікації. Для більшості промислових підприємств найпоширені­шою формою первинної підготовки кадрів робітників є інди­відуальне навчання. Вона забезпечує вирішення проблеми у найкоротші строки при найменших витратах та даючи при цьому необхідний мінімум теоретичних знань.