Питання для самоконтролю

1. Що таке витрати ?

2. За якими ознаками класифікуються витрати?

3. Що таке прямі та непрямі витрати?

4. Що таке змінні та постійні витрати?

5. Які елементи витрат ви знаєте?

6. Які статті калькуляції існують?

7. Що таке виробнича собівартість?

8. Що входить до повної собівартості одиниці продукції?

9. Як можна визначити сукупні витрати на виробництво та збут продукції?

10. Які витрати, крім виробничої собівартості, включаються до повної собівартості? Що вони включають?

11. Дайте визначення ціни.

12. Які методи ціноутворення ви знаєте?

13. Що таке доходи?

14. Наведіть класифікацію доходів підприємства.

15. Що включає в себе виручка від реалізації продукції?

16. Що таке прибуток?

17. Дайте визначення валового та чистого прибутків підприємства.

18. Опишіть процедуру формування чистого прибутку на підприємстві.

19. Яка ставка податку на прибуток на даний момент?

20. Що таке рентабельність підприємства?

21. Які види рентабельності ви знаєте? Надайте методику їх розрахунку.

Тема 6 «Оцінка ефективності інвестиційних вкладень»

Питання до вивчення теми:

1 Сутність інвестицій та інвестиційної діяльності.

2 Класифікація інвестицій.

3 Оцінка ефективності інвестицій.

Практичне заняття № 6

Основні теоретичні положення теми та методичні вказівки

Термін «інвестиції» походить від латинського слова «invest», що означає «вкладати». У більш широкому трактуванні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою наступного його збільшення.

За фінансовим визначенням, інвестиції – це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу.

Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інвестиції – це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов’язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни в товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.

Інвестиція – це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначає Закон України «Про інвестиційну діяльність».

У даному законі інвестиції визначаються як сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

• рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

• майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («know-how»);

• права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

• інші цінності.

Інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дій інвесторів та учасників щодо здійснення інвестицій для одержання доходу або прибутку.

Основною метою здійснення інвестиційної діяльності є забезпечення ефективного здійснення інвестиційної стратегії підприємства, яка досягається шляхом реалізації таких завдань:

• досягнення високих темпів економічного розвитку підприємства;

• максимізація доходів (прибутків) від інвестиційної діяльності;

• мінімізація інвестиційних ризиків;

• забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

До об’єктів інвестиційної діяльності можна віднести:

• будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства;

• цінні папери;

• цільові грошові вклади;

• науково-технічна продукція;

• інтелектуальні цінності;

• інші об’єкти власності та майнові права.

Забороняється інвестування в об’єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, установлених законодавством України, а також порушує права й інтереси громадян, юридичних осіб і держави.

Суб’єктами (інвесторами й учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни й юридичні особи України та іноземних країн, а також держави.

Інвестори – суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Розглянемо класифікацію згідно з наступним загальноприйнятим набором класифікаційних ознак:

• об’єкт інвестування;

• характер участі в інвестуванні;

• період інвестування;

• форма власності інвестора;

• регіональний характер інвестицій;

• ступінь ризику.

За об’єктом інвестування розрізняють наступні види інвестицій: реальні інвестиції, фінансові інвестиції, інтелектуальні інвестиції, інвестиції в людський капітал.

Реальні інвестиції – це вкладення у виробничі фонди (основні та оборотні). В основному, це вкладення в матеріальні активи – будинки, споруди, обладнання та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи (патенти, ліцензії, «know-how», технічна, науково-технічна, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація).

Усередині цієї групи, як правило, виділяють наступні види інвестицій: інвестиції, які направляють на розширення виробничих потужностей, на реконструкцію та розширення діючого виробництва, відтворення основних фондів, які вибули.

Фінансові інвестиції характеризують вкладення капіталу в різні фінансові інструменти (в основному в цінні папери) з метою отримання прибутку в майбутньому. Фінансові інвестиції, у свою чергу, підрозділяються на прямі (внесення засобів до статутного капіталу юридичної особи в обмін на його корпоративні права) і портфельні (придбання цінних паперів і інших фінансових активів на фондовому ринку).

Інтелектуальні інвестиції – це вкладення в об’єкти інтелектуальної власності, які виходять з авторського права, винахідницького та патентного права, права на промислові зразки та корисні моделі.

Інвестиції в людський капітал – це вкладення в освіту, підвищення кваліфікації, соціальну сферу. Такі інвестиції носять довгостроковий характер та окупаються в майбутньому.

За характером участі в інвестуванні виділяють прямі та непрямі інвестиції.

Прямі інвестиції передбачають пряму участь інвестора в виборі об’єктів інвестування і вкладення капіталу. Вони здійснюються шляхом безпосереднього вкладення капіталу до статутних капіталів інших підприємств. Пряме інвестування здійснюють в основному досвідчені інвестори, які достатньо поінформовані про об’єкти інвестування і добре ознайомлені з його механізмом.

Непрямі інвестиції передбачають вкладення капіталу інвестора, опосередковане іншими особами (фінансовими посередниками). Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного обирання об'єктів інвестування і наступного керування ними. У цьому випадку вони купують цінні папери, що випускаються інвестиційними й іншими фінансовими посередниками, що зібрані в такий спосіб інвестиційні засоби розміщають за своїм розсудом, обираючи найбільш ефективні об'єкти інвестування, беручи участь у керуванні ними, розподіляючи отримані доходи серед своїх клієнтів.

Наступною класифікаційною ознакою є період інвестування. За цією ознакою виділяють короткострокові та довгострокові інвестиції.

Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період не більше одного року, а під довгостроковими інвестиціями - вкладення капіталу на період понад один рік. У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізуються в такий спосіб: до 2-х років; від 2 до 3-х років; від 3 до 5-ти років; більше 5-ти років.

За формами власності інвесторів розрізняють приватні, державні, іноземні та спільні інвестиції.

Приватні інвестиції характеризують вкладення коштів фізичних і юридичних (недержавних форм власності) осіб.

Державні інвестиції – це вкладення капіталу державних підприємств, а також коштів державного бюджету різних рівнів і державних позабюджетних фондів.

Іноземні інвестиції – це вкладення, які здійснюються іноземними громадянами, юридичними особами і державами.

Спільні інвестиції - це вкладення, що здійснюються суб'єктами даної країни й іноземних держав.

За регіональною ознакою можна виділити інвестиції усередині країни і за кордоном.

Інвестиціями усередині країни (внутрішніми інвестиціями) називаються вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені в територіальних кордонах даної країни.

Інвестиціями за кордон називаються вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені за межами територіальних кордонів даної країни (до цих інвестицій відносяться також придбання різних фінансових інструментів інших країн – акцій закордонних компаній, облігацій інших держав тощо).

За рівнем інвестиційного ризику інвестиції поділяють на безризикові, низькоризикові, середньоризикові, високоризикові, спекулятивні.

Безризикові інвестиції – це вкладення коштів у такі об’єкти інвестування, за якими відсутній реальний ризик втрати капіталу (очікуваного доходу) і практично гарантоване отримання розрахункової суми інвестиційного доходу.

Низькоризикові інвестиції – це вкладення капіталу в об’єкти інвестування, ризик за якими значно нижчий від середньоринкового.

Середньоризикові інвестиції – це рівень ризику за об’єктами інвестування, що приблизно відповідає середньоринковому.

Високоризикові інвестиції – це рівень ризику, що перевищує середньоринковий.

Спекулятивні – це вкладення капіталу в найризикованіші інвестиційні проекти або інструменти інвестування, за якими очікується найвищий рівень інвестиційного доходу.