ВСТУП

Економіка підприємства – це сукупність економічних процесів, які здійснюються на підприємстві при використанні ресурсів для задоволення матеріальних потреб у відповідності до матеріальних можливостей учасників господарської діяльності.

Дисципліна „Економіка підприємства”, як і політична економія, макроекономіка і мікроекономіка, є економічною наукою. Економіку підприємства можна сформулювати як науку про ефективність виробництва, шляхи і методи досягнення підприємством найкращих результатів при найменших затратах. Спільним між нею та іншими економічними науками є те, що всі вони досліджують виробничі відносини між людьми й дію економічних законів та закономірностей у процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ, але між політекономією і макроекономікою, з одного боку, і економікою підприємства, з іншого, існує різниця, яка полягає в рівнях здійснюваного ними аналізу. Перші дві досліджують економіку в цілому та її великі підрозділи. Економіка підприємства є більш конкретною наукою. Об’єкт її дослідження – виробничі відносини й економічні закони та закономірності, що виникають і діють лише в окремих підприємствах і враховують особливості виробництва конкретного підприємства.

Предмет економіки підприємства – вивчення комплексу питань господарчого керівництва діяльністю підприємства, методів раціонального поєднання всіх елементів виробничного процесу з метою найкращого їх використання.

Даний навчально-методичний посібник призначений для студентів неекономічних спеціальностей технічної спрямованості в ХНУБА, адже в ринкових умовах господарювання спеціалісти всіх галузей повинні приймати виважені рішення, підґрунтям яких є економічна доцільність та ефективність, що обумовлюють актуальність та необхідність вивчення дисципліни «Економіка підприємства» студентами неекономічних спеціальностей.

Курс «Економіка підприємства» включений до навчального плану за спеціальністю 6.050502 «Інженерна механіка» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр». За основними темами дане видання буде корисним для студентів спеціальності 6.060101 «Технологія будівельних конструкцій, виробів і матеріалів» під час вивчення курсу «Економіка будівництва» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр» та 7.092501 „Автоматизоване управління технологічними процесами” і 7.05050315 «Jбладнання хімічних виробництв і підприємств будматеріалів» під час вивчення курсу „Економіка галузі” за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Спеціаліст».

Теми, включені для розгляду в даний навчально-методичний посібник, відповідають основним темам курсу та робочій і навчальній програмі дисципліни «Основні та оборотні засоби підприємства», «Персонал та оплата праці на підприємстві», «Витрати, доходи та фінансові результати підприємства», «Інвестиції», «Інновації та інноваційна діяльність», «Оцінка ефективності технічних рішень».

У даному виданні наведено основні теоретичні положення та методику їх практичного використання в умовах економіки сучасного підприємства будівельної галузі. З метою поглибленого самостійного опрацювання тем наводяться приклади розв’язання типових задач, а також задачі для самостійного розв’язання та питання для самоперевірки теоретичних знань.

Для зручності використання теми курсу розбито на декілька частин відповідно до практичних занять. Кількість практичних занять відповідає кількості годин, відведених для практичного опрацювання теоретичних положень з курсу «Економіка підприємства».

У процесі підготовки даного навчально-методичного посібника використовувалися праці д.е.н., проф. Іванілова О.С., положення діючої законодавчо-нормативної бази, власні напрацювання авторів.

Автори висловлють глибоку подяку за консультації та рецензії д.е.н., проф. Іванілову О.С., д.е.н., проф. Чорній М.В., які допомогли підготувати дане навчальне видання якнайбільш логічним, змістовним та таким, що відповідає потребам сучасності.

Тема 5 «Витрати, доходи та фінансові результати підприємства»

Питання до вивчення теми:

1 Види діяльності підприємства.

2 Витрати підприємства.

3 Класифікація витрат підприємства.

4 Калькуляція собівартості одиниці продукції.

5 Види собівартості.

6 Ціна та ціноутворення.

7 Сутність доходів та їх класифікація.

8 Сутність фінансових результатів підприємства.

9 Рентабельність як відносний показних прибутковості діяльності підприємства.

Практичне заняття №5

Основні теоретичні положення теми та методичні вказівки

У процесі діяльності підприємства формуються доходи, витрати та фінансові результати. Їх сутність обумовлюється видами діяльності підприємства, схема яких подана на рисунку 5.1

Види діяльності

Звичайна діяльність

Надзвичайна діяльність

Фінансування і відшкодування втрат від стихійного лиха, аварій тощо

Операційна діяльність

Інвестиційна діяльність

Фінансова діяльність

- основна

- інша операційна

Інвестиції:

‑ капітальні;

‑ фінансові

Зміна капіталу:

‑ власного;

‑ позикового

Рисунок 5.1 – Класифікація видів діяльності підприємства

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, та інші види діяльності, що не є інвестиційною та фінансовою.

Основна діяльність – операції, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції (робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства й забезпечує основну частину його доходів.

Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є частиною грошових коштів та їх еквівалентів.

Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до змін розміру й складу власного та позикового капіталу підприємства.

Надзвичайна діяльність – це події або операції, які не входять до основної діяльності, коли не очікується, що вони будуть повторюватися періодично або в кожному наступному звітному періоді (стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії, націоналізація майна за кордоном).

Забезпечення діяльності підприємства передбачає проведення різноманітних витрат. Витрати підприємства – це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Витрати підприємства – це грошове вираження використовування факторів виробництва для виготовлення та реалізації продукції.

Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Усі витрати підприємства поділяються на дві групи: витрати, що здійснюються в процесі проведення звичайної діяльності, та витрати, що здійснюються за надзвичайних подій. У свою чергу, до витрат від звичайної діяльності входять: витрати на операційну діяльність; фінансові витрати; витрати від участі в капіталі; інші витрати. Структуру витрат підприємства наведено на рисунку 5.2.

Рисунок 5.2 - Структура витрат підприємства

Витрати від операційної діяльності охоплюють витрати підприємства, що пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції (основна діяльність), а також з проведенням операцій з їх забезпечення (інша діяльність). До витрат від операційної діяльності належать: собівартість продукції; адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати.

Усі витрати, пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції, класифікуються за чотирма основними принципами:

1. залежно від обсягів виробництва;

2. за економічним принципом;

3. за виробничим принципом;

4. за способом віднесення на собівартість.

За принципом залежності витрат від обсягів виробництва витрати поділяються на постійні та змінні

Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції, їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах.

Змінними називаються витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. Вони поділяються на пропорційні та непропорційні.

Пропорційні, на відміну від непропорційних — це витрати, розмір яких перебуває в пропорційній залежності від обсягів виробництва (кількості виготовленої продукції).

Непропорційні витрати, в свою чергу, поділяються на прогресуючі та дегресуючі.

Прогресуючі витрати зростають більше, ніж обсяг виробництва. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва вимагає більших витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати.

Дегресуючі витрати зростають менше, ніж обсяг виробництва. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт, придбання інструменту тощо.

Р озподіл витрат на постійні й змінні лежить в основі побудови графіка беззбитковості (рис. 5.3).

2

1

Рисунок 5.3 - Залежність витрат і прибутку підприємства

від обсягу виробництва

На рисунку 3 цифрою 1 відображена площа збитків, цифрою 2 – площа прибутку, В_зм.о – змінні витрати на одиницю продукції, В_пост – постійні витрати, Ц – ціна одиниці продукції, точка N_кр – рівень беззбиткового виробництва. Дана точка цікава тим, що за відповідного її обсягу виробництва й продажу підприємство не має ні прибутку, ні збитків. Обсяг виробництва, що відповідає точці беззбитковості називається критичним. За обсягу виробництва, що є нижчим за критичний, підприємство своїм виторгом не може покрити витрати, а, отже, результатом його діяльності є збитки. Якщо обсяг виробництва і продажу перевищує критичний, підприємство дістає прибуток.

За економічним принципом витрати групуються за такими елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизаційні відрахування; інші витрати;

і утворюють елементи операційних витрат. Елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат. Розмежування витрат за економічним принципом пов'язане з різним економічним змістом їх формування. Докладний опис витрат за економічними елементами наведено в додатку А.

За виробничим принципом витрати групуються в статті собівартості залежно від виробничого призначення, а саме: сировина і матеріали; покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби; енергія технологічна; зворотні відходи; транспортно-заготівельні витрати; основна заробітна плата виробничих робітників; додаткова заробітна плата виробничих робітників; відрахування на соціальне страхування; витрати на утримання та експлуатацію машин і механізмів; внутрішньогосподарські витрати; витрати від браку продукції; загальногосподарські; невиробничі чи комерційні витрати; інші витрати. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Собівартість продукції — це грошове вираження витрат на виробництво та реалізацію продукції.

За ступенем однорідності статті собівартості поділяються на прості та комплексні.

Прості витрати є однорідними за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них можна віднести витрати на сировину і матеріали або заробітну плату виробничих робітників.

Комплексні витрати різноманітні за складом і охоплюють кілька елементів витрат. Наприклад, на утримання та експлуатацію машин і механізмів передбачаються такі витрати:

• заробітна плата обслуговуючого персоналу;

• амортизаційні відрахування на машини і механізми;

• витрати на ремонт та підтримку устаткування в робочому стані;

• витрати на придбання запасних частин до устаткування тощо.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Докладно їх зміст подано в додатках Б і В.

За способами віднесення на собівартість витрати поділяються на прямі та побічні (непрямі).

Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням певного різновиду продукції, їх можна обчислити на одиницю продукції безпосередньо. Прямі витрати – це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Побічними (непрямими) є витрати, величину яких не можна безпосередньо обчислити на одиницю продукції, бо вони пов'язані з визначенням різних витрат (заробітна плата обслуговуючого та управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд тощо).

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Докладно їх опис подано в додатку Г.

Усі витрати на виробництво продукції поділяються на загальні витрати та витрати на одиницю продукції. Загальними називаються витрати на виробництво всього обсягу продукції за певний період, їх сума залежить від тривалості періоду виготовлення продукції та її кількості. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями.

Фінансові витрати – це витрати підприємства, які виникають в результаті виплати процентів та інших платежів, пов'язаних із залученням позикового капіталу. Вони охоплюють проценти за кредит та інші фінансові витрати. Процентом за кредит є процентні платежі, нараховані та виплачені за користування банківськими кредитами. Інші фінансові витрати включають витрати, пов'язані з випуском, утриманням та обігом власних цінних паперів, нарахуванням відсотків згідно з кредитними угодами (крім банківських кредитів), фінансового лізингу тощо.

Втрати від участі в капіталі відображають збитки, яких зазнає підприємство від впровадження інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства. їх величина розраховується шляхом віднесення загальної суми збитків або зменшення власного капіталу асоційованої, дочірньої або спільної фірм до частки підприємства в їх статутному капіталі. При цьому такі витрати не мають перевищувати вартості фінансової інвестиції. Збитки або зменшення власного капіталу підприємства можуть виникати, зокрема, в разі переоцінки вартості необоротних активів та інвестицій.