Обгрунтуйте поняття, місце і роль принципів в менеджменті туризму

Принципи менеджменту в туризмі ґрунтуються на класичних принципах менеджменту — найважливіших керівних правилах, положеннях і нормах поведінки, керуючись якими органи управління забезпечують ефективний розвиток організації.

У будь-якій науці принципи є керівним началом. Виявлені і сформульовані відповідно до рівня розвитку науки закономірності стають принципами і відіграють визначальну роль у діяльності, в т. ч. у менеджменті. Отже, принципи менеджменту розкривають основні ідеї, закономірності, в яких виявляються зв'язки між різними структурами управлінської системи, та правила поведінки керівників щодо здійснення ними управлінських функцій.

До найважливіших принципів ефективного менеджменту належать:

— цілісність;

— ієрархічність;

— цільова спрямованість розвитку;

— наукова обґрунтованість і оптимальність;

— оптимальне поєднання централізації і децентралізації;

— демократизація.

У кожному принципі різною мірою виявляються політичні, організаційні і технологічні аспекти. В одних переважають політичні властивості, в інших — організаційні або технологічні.

Є декілька підходів до класифікації принципів управління. Г. Емерсон у 1912 p., наприклад, виокремлював 12 принципів продуктивності. Класик менеджменту, Ф. Тейлор, запропонував такі принципи наукового управління:

— розробка оптимальних методів роботи на базі наукового вивчення затрат часу, рухів, зусиль тощо;

— абсолютне дотримання розроблених стандартів;

— підбір, навчання, розстановка працівників на ті робочі місця і постановка їм таких завдань, з якими вони принесуть найбільшу користь;

— оплата за результатами праці (менший результат — менша оплата, більші результати — більша оплата);

— використання функціональних менеджерів, які здійснюють контроль за спеціальними напрямами;

— підтримка дружніх стосунків між працівниками і менеджерами.

Розкрийте сутність та взаємодію функцій менеджменту на туристичному підприємстві

З функції планування розпочинається процес управління. Планування діяльності туристичного підприємства стосується поточної діяльності, пов'язаної з трудовими, матеріально-виробничими засобами, та діяльності, яка спрямована на здобуття нових засобів. Воно залежить від виду й розміру туристичного закладу, тому різними будуть підходи до планування у малому пансіонаті, агротури-стичному господарстві, у готельній мережі з розбудованою організаційною структурою, яка обслуговує десятки готельних об'єктів. 

Організаційна функція менеджменту забезпечує впорядкування технічних, економічних, соціально-психологічних і правових аспектів функціонування будь-якого туристичного підприємства. Вона націлена на впорядкування діяльності менеджера й виконавців. Отже, організація - це свідомий процес, спрямований на об'єднання у ціле та впорядковану взаємодію елементів або їх частин (людей, ідей, речей), у результаті чого утворюється життєздатна, продуктивна, стійка система. Для керівництва туристичним підприємством першорядним завданням є розроблення організаційної структури та приведення її у відповідність до цілей підприємства і вимог зовнішнього середовища. Оскільки функція організації полягає у зведенні до єдиного напряму діяльності спеціалістів фірми, керівник повинен визначити місію, роль, відповідальність, підзвітність кожного з них^.

Для керівництва туристичним підприємством першорядним завданням є розроблення організаційної структури та приведення її у відповідність до цілей підприємства і вимог зовнішнього середовища. Оскільки функція організації полягає у зведенні до єдиного напряму діяльності спеціалістів фірми, керівник повинен визначити місію, роль, відповідальність, підзвітність кожного з них.

З погляду туристичного підприємства функцію мотивації необхідно розглядати ширше, враховуючи передусім якість людських ресурсів. Специфіка туристичної послуги, а в результаті й характер функцій, які реалізовує підприємство, характерна організаційна структура і спосіб прийняття рішення є суттєвим викликом для працівників. Спільне створення послуги разом з клієнтом та його близькість означають вищі підходи до вимог, які стосуються працівників туристичного підприємства. Йдеться про всіх працівників, які безпосередньо контактують з клієнтом і котрі мають володіти відповідним комплексом ознак, знань та компетенції.

Процес контролювання має показати, якою мірою керівництво окремих відділів туристичного підприємства змогло інтегрувати операційну діяльність так, щоби зреалізувати загальні його цілі.

Діяльність туристичного підприємства можна контролювати і оцінювати на різних рівнях: обсягу і виду проданих послуг, персоналу, характеру туристичних заходів, пропозицій туристичного продукту тощо. Туристичне підприємство здійснює зовнішні й внутрішні управлінські заходи, і саме з цієї причини воно підлягає контролю. Внутрішні заходи націлені на економічні аспекти діяльності підприємства, за якими криються критерії його рентабельності, розширення і ринкової стабілізації. Зовнішні заходи туристичного підприємства, з якими пов'язані також внутрішні рішення, підлягають Контролю, який стосується передусім задоволення потреб і сподівань туристів та моніторингу конкурентів.

Прийняття рішень і розв'язання менеджерами проблем туризму завжди вимагає певних знань й умінь. Завданням менеджерів є задоволення вимог, сподівань і потреб, які дуже швидко і часто змінюються, з урахуванням труднощів, зумовлених обмеженими засобами і можливостями, якими володіє туристичне підприємство у певному часі.

На практиці процес управління пов'язаний не з п'ятьма окремо охарактеризованими чи довільно поєднаними між собою функціями менеджменту (планування, організація, мотивація, контроль та прийняття рішення), а з укладом їх взаємозв'язків.