13. Особливості інтерпритаційних актів, що видаються у процесі застосування норм у різних галузях права.

Тлумачення правових норм — діяльність щодо з’ясування та ∕ або роз’яснення (інтерпретації) змісту норми з метою правильного її застосування і реалізації.

Поняття тлумачення права охоплює єдність двох процесів: 1) усвідомлення (з'ясування) і 2) роз'яснення змісту правової норми.

Спосіб тлумачення — це сукупність прийомів аналізу змісту нормативно-правових актів.

До способів з'ясування, або усвідомлення правових норм належать:

1) виявлення співвідношення між текстуальним виразом правової норми і її дійсним змістом, тобто тлумачення норми права з точки зору обсягу її змісту. Воно поділяється на:

1. буквальне, або адекватне

2. розширене, або поширювальне

3. обмежувальне

2) застосування певних прийомів і засобів, які допомагають розуміти дійсний зміст правової норми, зокрема:

1. граматичне, або філологічне тлумачення

• логічне тлумачення

• систематичне тлумачення

2. історичне тлумачення

3. цільове, або телеологічне тлумачення.

1. Види тлумачення правових норм.

Залежно від різних критеріїв розрізняють різні види та способи тлумачення.

За суб'єктами тлумачення поділяються на офіційне і неофіційне. Офіційне тлумачення — це тлумачення правової норми, яке здійснюється компетентними органами і є формально обов'язковим для всіх суб'єктів її застосування і реалізації.

Існують два види нормативного тлумачення:

1. аутентичне

2. легальне, або делеговане

Казуальне тлумачення — це таке тлумачення, яке розраховане і стосується конкретного випадку, з приводу якого і дається роз'яснення даної правової норми.

Казуальне тлумачення буває:

1. судове, тобто тлумачення судом правової норми, у зв'язку з розглядом конкретної справи, яке знаходить своє закріплення в рішенні чи вироку суду з конкретної справи;

2. адміністративне — це тлумачення, яке здійснюється вищими адміністративними органами (міністерствами, державними комітетами іншими центральними органами державної виконавчої влади), коли вони дають офіційну відповідь на запити підпорядкованих установ з приводу трактування та застосування окремих положень нормативних актів в конкретному випадку.

Неофіційне тлумачення — це тлумачення правової норми, що здійснюється будь-яким суб'єктом і не є формально обов'язковим.

• Види неофіційного тлумачення:

1. доктринальне

2. професійне, або компетентне тлумачення

3. буденне, або повсякденне тлумачення

Зміст тлумачення правової норми фіксується, як правило, опосередковано, неявно — через відповідний правозастосувальний акт, в якому це тлумачення використано. Проте іноді, воно може виражатися в окремому самостійному документі (акті), якщо є потреба роз’яснити іншим особам своє розуміння правової норми.

Інтерпретаційно-правовий акт (акт офіційного тлумачення правових норм) — це спосіб зовнішнього прояву встановленого компетентним органом формально-обов’язкового правила розуміння змісту правової норми.

Ознаки акта тлумачення норм права полягають у тому, що він:

1) діє разом з тим нормативно-правовим актом, у якому містяться норми права, що тлумачаться, залежить від них і, як правило, поділяє їх долю;

2) є формально-обов'язковим для всіх, хто застосовує норми, що роз'ясняються;

3)  закріплюються в цих актах правила розуміння норми, а не правила фізичної поведінки;

4) приймається лише правотворчими або спеціально уповноваженими суб'єктами;

5) має спеціальну письмову форму вираження акта-документа (роз'яснення, інструктивні листи та ін.)

6) має не тільки пряму дію в часі, а й зворотну.

Інтерпретаційно-правові поділяються на види відповідно до видів та способів тлумачення правових норм.