92. Юридична відповідальність і державне примушення: співвідношення, взаємозалежність, взаємнодоповненість.

Теория государства и права - Кельман Мурашин Загальна теорія держави і права

З точки зору права правопорушення є проявом сваволі, нехтуванням тими правилами, які схвалені й встановлені державою для підтримання соціального порядку та забезпечення прав, свобод та законних інтересів громадян. Із соціальної точки зору правопорушення завжди є вчинком, який завдає шкоди інтересам окремих громадян чи юридичних осіб, а нерідко — й інтересам усього суспільства. Тому держава має не тільки здійснювати роботу щодо усунення причин та умов правопорушень, а й протидіяти правопорушенням, переслідувати порушників, притягувати їх до відповідальності.

Одним із основних засобів забезпечення правомірної поведінки та боротьби з правопорушеннями є юридична відповідальність. Щоб зрозуміти поняття та значення цього правового інституту, звернемося до його природи.

Професор С. С. Алексеев відзначає, що історично поняття "юридична відповідальність" склалося у зв'язку з необхідністю відобразити такі юридичні санкції, які виражають суспільний осуд поведінки правопорушника та мають за мету здійснення глибокого впливу на нього (його волю та свідомість)1.

Отже, юридична відповідальність є одним зі специфічних проявів соціальної відповідальності. Тобто, юридична відповідальність — соціальна відповідальність, регламентована правовими нормами. Це форма, якої набуває соціальна відповідальність особи в державно організованому суспільстві.

Необхідно зауважити, що соціальна відповідальність може існувати і дійсно існує поза будь-якою юридичною регламентацією (наприклад, відповідальність моральна).

Необхідність правової регламентації — правового оформлення відповідальності особи — знаходить своє пояснення в цінності самого права, об'єктивній властивості, (нормативність, формальна визначеність норм, забезпечення їх організованим державним примусом та ін.) яка робить його в більшості випадків найефективнішим регулятором суспільних відносин.

Але було б неправильним із логічного та фактичного боку протиставляти юридичну відповідальність (як вид) соціальній відповідальності (як родовому явищу). Достатньо, наприклад, відзначити, що стосовно деяких суб'єктів, скажімо, моральна відповідальність на сьогодні ефективніша, ніж відповідальність правова. Очевидно, завдання полягає втому, щоб використати належним чином усі види соціальної відповідальності та поєднувати їх у процесі впливу на поведінку людей. Суть соціальної відповідальності полягає в обов'язку особи підпорядкувати свою поведінку суспільній необхідності. Отож її змістом є поведінка особи відповідно до реальних суспільних потреб. Це стосується позитивного змісту (аспекту) соціальної відповідальності. В юридичній літературі виділяється ще два боки цього явища — відповідальність негативна та ретроспективна1. Так, негативні наслідки діяльності суб'єкта складають зміст його негативної відповідальності, а визначення його вини та міри покарання — відповідальність ретроспективну.

Що стосується юридичної відповідальності, то в позитивному значенні вона становить собою особливий зв'язок, особливі взаємини громадян із державою. Точніше, це регламентований правом зв'язок фізичної особи (громадянина, іноземця, особи без громадянства) з державою. У рамках вказаного зв'язку держава покладає на вищевказаних осіб ряд юридичних обов'язків і вимагає їх виконання (а також дотримання заборон). Внаслідок об'єктивно здійснюваної залежності від держави громадянин зобов'язаний виконувати приписи, дотримуватися заборон, передбачених законодавством. Більша частина загальних юридичних заборон та приписів має досить загальний характер і поширюється на всіх суб'єктів права.

Отже, у позитивному значенні юридична відповідальність с абсолютним відношенням, яке являє собою добросовісне виконання своїх обов’язків перед громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей і окремою особою, іншими словами — це відповідальне ставлення до виконання обов'язку.

Ретроспективна відповідальність наступає саме в силу того, що суб'єкт своїми діями порушує відносини юридичної відповідальності, чинить безвідповідально. Тому ретроспективна юридична відповідальність — це теж правові відносини, але конкретні, індивідуалізовані, що виникають на підставі правопорушення.

Від моральної, політичної відповідальності юридична відповідальність відрізняється такими рисами:

1. Юридична відповідальність — це стосунки між державою та особою, яка порушила правову поведінку.

2. Ці стосунки заздалегідь передбачені нормами права, регламентуються ними, тому є правовими відносинами.

3. Юридична відповідальність наступає внаслідок порушення формально визначених юридичних правил чи основаних на них індивідуальних приписів. При застосуванні інституту юридичної відповідальності повинна бути точно зафіксована порушена правова норма, а міра покарання визначається в рамках встановленої для конкретного випадку санкції.

4. Юридична відповідальність матеріалізується у специфічному державному впливі (покаранні) та реалізується, як правило, за допомогою застосування заходів державного примусу.

5. Процес попереднього розслідування та вирішення справ про правопорушення, порядок здійснення призначеної міри покарання також регламентується спеціальними (процесуальними) юридичними нормами.

Перелічені основні риси ретроспективної юридичної відповідальності складають її поняття1. А тому ретроспективна юридична відповідальність — це визначені правом несприятливі наслідки, що настають для конкретної особи у зв язку з вчиненням нею правопорушення.

Іноді в науковій літературі при визначенні поняття юридичної відповідальності має місце поєднання позитивного та ретроспективного аспектів. Із цим можна погоджуватися чи пі, але однозначним є той факт, що для правопорушника юридична відповідальність означає в кінцевому підсумку зазнання впливу санкцій правових норм, які містять вказівку на правові наслідки недотримання та порушення конкретних норм.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що для настання юридичної відповідальності необхідна наявність двох факторів:

1) наявність у діянні особи складу правопорушення;

2) факт застосування права уповноваженим суб'єктом, тобто мотивоване рішення цього суб'єкта про притягнення особи до конкретного виду юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність не зводиться до державного примусу. Вона лише проявляється в процесі його здійснення і виникає після встановлення факту правопорушення.

Положення юридичної відповідальності локалізуються в різних галузях права. Це, у свою чергу, призвело до поділу юридичної відповідальності на види. Тому розрізняють такі види юридичної відповідальності: кримінальна, адміністративна, цивільно-правова, дисциплінарна, матеріальна та конституційна.

Юридична відповідальність є одним із примусових засобів, що застосовуються від імені держави. Особливістю відповідальності як примусового засобу впливу є те, що вона застосовується від імені держави, державними органами, має правовий характер, здійснюється у визначених законом формах та на законних підставах.

Однак юридична відповідальність не є єдиним засобом державного примусу. Це зумовлюється різноманітними цілями держави у процесі здійснення правового регулювання.

Окрім юридичної відповідальності, засобами примусового впливу є міри захисту суб'єктивних прав, заходи запобігання, примусові заходи виховного характеру, заходи медичного характеру.

Засоби захисту суб'єктивних прав застосовуються у передбачених законом випадках з метою поновлення порушеного права та захисту суб'єктивних прав без притягнення порушника до відповідальності. Саме такий характер мають примусове вилучення майна з чужого незаконного володіння, примусове стягнення аліментів на утримання дітей та ін. Особливістю цих засобів є те, що вони закріплені не санкціями норм права, а диспозиціями.

До примусових засобів належать заходи запобігання, що застосовуються для запобігання чи припинення правопорушень. Відсутність правопорушення зумовлює і відсутність покарання. До таких засобів належить затримання, обшук, вилучення речей та документів. Вони мають правовий характер, здійснюються за наявності певних підстав, а також у межах соціального процесу.

Примусові засоби виховного характеру застосовуються до неповнолітніх дітей чи недієздатних осіб за вчинення ними суспільно небезпечних діянь. Вони не несуть елементів кари, оскільки спрямовані на перевиховання осіб, які ще не можуть повністю усвідомлювати своєї поведінки чи не розуміють шкідливих результатів власної діяльності.

Засоби медичного характеру полягають у примусовому лікуванні правопорушників в умовах, що забезпечують їх суспільну безпеку. Це стосується осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності.

Оскільки в юридичній літературі юридична відповідальність та державний примус або ж ототожнюються, або ж протиставляються, то важливого наукового та практичного значення має визначення їх співвідношення та взаємодії. Співвідношення цих категорій засновується на наявності спільних і особливих рис.

Спільні риси:

1. Всі засоби примусового впливу здійснюються спеціальними державними органами.

2. Вони мають правовий характер, оскільки здійснюються в рамках права.

3. Застосовуються на правовій основі у межах закріпленого нормативного процесу.

4. Переслідують певну мету.

5. Мають примусовий характер, тобто здійснюються поза волею правопорушника.

6. Спрямовані на охорону та відновлення порушених прав чи суспільних інтересів.

7. Підставою їх застосування є правопорушення.

Відмінні риси:

Юридична відповідальність Інші засоби державного примусу

Передбачається санкцією правової норми Передбачається диспозицією норми права

Застосовується з метою перевиховання та покарання Застосовується з метою відновлення порушеного права

Застосовується у випадку вчинення правопорушення Застосовується і для попередження чи припинення

правопорушення

Пов'язана з новим додатковим обов'язком — нести відповідальність Не передбачає додаткового обовязку

Примус має основне значення, через нього реалізується відповідальність Примус має допоміжне значеня

Передбачає необхідність встановлення вини суб'єкта та доведення його протиправної поведінки Встановлення вини та наявності протиправної поведінки не є обов'язковим

аким чином, юридична відповідальність є самостійним різновидом державно-примусових заходів, однак потрібно пам'ятати, що наявністю лише названої відповідальності державний примус не вичерпується.

Державне примушення - здійснюється на основі закону державними органами, іншими уповноваженими на те організації, посадовцями фізичне, психічне, майнове або організаційне примушення в цілях дотримання і виконання правових розпоряджень.

З появою держави, законодавства примушення до дотримання і виконання норм права стає державним по своєму характеру і здійснюється уповноваженими на те державними органами, виступає одним з методів управлінням цивільним суспільством. Воно виражає негативну реакцію суспільства, громадян на неприйнятний для них варіант поведінки, який вибрала і якому слідує те або інша особа. Без примушення не може обійтися жодна держава.

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ВИД ДЕРЖАВНОГО ПРИМУШЕННЯ

Для правової науки і практики дуже важливо з'ясувати співвідношення і взаємозв'язок юридичної відповідальності і державного примушення, їх загальні і відмінні риси. Тим біліше що в літературі вони нерідко або отожествлялись, або, навпаки, протиставляються.

Юридична відповідальність найчастіше визначається через різні форми державного примушення. Це пояснюється тим, що правова відповідальність, як правило, розглядається лише в позитивному аспекті. В результаті вся проблема відповідальності зводиться в основному до боротьби із злочинністю.

Тим часом державне примушення застосовується тільки при негативній (ретроспективною) відповідальності як допоміжний засіб, який не можна поширювати на всі різновиди відповідальності.

Відповідальність є форма реалізації санкцій правових норм, реалізація ж санкцій, що передбачають заходи покарання правопорушників, неможливі без застосування державного примушення. У наслідку цього юридична відповідальність виступає як правова форма здійснення державного примушення.

Юридична відповідальність є одним з видів соціальної відповідальності, завжди пов'язаної з можливістю застосування примусової сили держави.

Категорія соціальної відповідальності досліджується як юристами, так і філософами. У філософській літературі відповідальність трактується як один з елементів структури особи, що визначає міру свободи і характер поведінки людини. Філософи розглядають відповідальність в двох аспектах: активному і ретроспективному. Відповідальність в активному аспекті розцінюється як усвідомлення особою свого боргу перед суспільством, класом, окремим колективом, іншими людьми, усвідомлення сенсу своїх вчинків, узгодження їх з своїми обов'язками, обумовленими суспільними зв'язками людини.

Відповідальність в ретроспективному сенсі розуміється як відповідальність за минулу поведінку, яка виражається у вчинках, що порушують певні соціальні норми; тобто ретроспективна відповідальність - це відповідальність за довершені правопорушення. У цьому і полягає сенс юридичної відповідальності.

Слід підкреслити, що в справжній роботі юридична відповідальність розглядається саме як специфічне правове явище, що є один з видів державного примушення, що забезпечують виконання правових норм.

Метою справжнього розділу є всестороннє освітлення поняття “Юридична відповідальність як вид державного примушення” відповідно до його трактування у вітчизняній юридичній літературі і сучасному законодавстві Російської Федерації, зокрема - в Конституції РФ, прийнятої 12 грудня 1993 р. Юридична відповідальність буде розглянута як вид державного примушення, а також принципи застосування цього інституту в сучасній юридичній практиці.

Значення, місце юридичної відповідальності в правовій надбудові визначаються її функціями. Основна функція юридичної відповідальності забезпечення нормальної дії механізму правового регулювання. Юридична відповідальність виступає як одна з юридичних гарантій строгого, неухильного дотримання і виконання норм має рацію, як ефективний засіб забезпечення його реалізації.

Юридична відповідальність наступає як у відповідь реакція держави на довершене протиправне діяння. За здійснення правопорушення держава засуджує правопорушника, позбавляючи його яких те благ; таким чином, здійснення правопорушення переводить суб'єкта має рацію з сфери регулятивних правовідносин позитивної відповідальності в сферу охоронних правовідносин негативної відповідальності.

Юридична відповідальність це відповідальність правового характеру, тобто, вона підпорядкована загальним принципам даної правової системи, нормативно регламентована (закріплена в нормах має рацію), здійснюється через юридичні механізми (застосування має рацію) в розвинених процесуальних формах.

ВИДИ ДЕРЖАВНОГО ПРИМУШЕННЯ

По своєму конкретному змісту державне примушення ділиться на фізичне і психічне (психологічне). Обидва ці виду примусової дії різні за змістом, але виражають загальну суть. Той або інший вид державного примушення визначається сферою дії на об'єкт.

Мірою фізичної дії звернені до фізичної (особистою або матеріальною) сторони існування суб'єкта, тоді як психічне державне примушення безпосередньо обернене на психіку людини. Фізичне примушення строго індивідуалізоване, а психічне примушення може бути направлене і на колектив осіб, хоч і в цьому випадку воно “розсівається” по індивідах.

Об'єкт психічного державного примушення має складну структуру: у психіці людини взаємодіють раціональна, емоційна і вольова сфери. Зовнішня поведінка людей в індивідуальних вчинках або у складі певної групи продиктовано їх внутрішньою психічною діяльністю, при цьому вольові акти психіки породжуються як думками, так і відчуттями, взаимовлияющими один на одного. Впливаючи на розум і відчуття ззовні, можна зумовити волю людини, сформувати її “зсередини” і збудити до прояву у вигляді вольової дії. Завдання психічного примушення полягає в збудженні такого мотиву поведінки, який, вступаючи в боротьбу з іншими мотивами, повинен подолати їх і схилити суб'єкта до необхідної поведінки. Як правило, це мотив страху перед несприятливими наслідками непокори, бажання уникнути їх. Із зовнішнього боку він виражається в дії на свідомість і волю обличчя правової норми або акту її застосування, що містять державно-владну заборону або розпорядження певної поведінки. Функція психічного державного примушення - попередження правопорушень. Психічне державне примушення тісно пов'язане з переконанням.

Безпосереднім об'єктом фізичного примушення є фізичне буття суб'єктів суспільного життя. Фізичне державне примушення виражається у фізичній дії на суспільне положення, майно, грошові кошти осіб або їх об'єднань. Впливаючи на цей об'єкт, можна вплинути на свідомість особи і таким чином мотивувати необхідну поведінку.

Юридичну відповідальність можна визначити як обов'язок всіх осіб і організацій поступати (поводитися, будувати свою лінію поведінки) строго відповідно до розпоряджень правових норм (вибираючи в їх рамках найбільш оптимальний і раціональний варіант поведінки), завжди бути готовими відзвітувати за виконання своїх правових обов'язків перед державними органами (або за їх дорученням перед органами громадськості), а у разі невиконання (порушення) зазнати передбачені правом міри державного примушення або (замість них з санкції держави) інші заходи державної або суспільної дії, вживані з метою перевиховання, попередження подібних порушень і відшкодування заподіяного збитку.