90.Обставини, що виключають юридичну відповідальність і їх значення для суспільства

Будь-яке протиправне діяння, як вже зазначалося, тягне за собою юридичну відповідальність. Проте з цього загального правила є винятки, пов'язані з особливостями криміногенних суспільних відносин, коли законодавством спеціально обумовлюються такі обставини, за настанні яких відповідальність виключається.

Невменяемость. Обумовлена хворобливим станом психіки або недоумством нездатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними в момент здійснення правопорушення. Законодавець виділяє два критерію неосудності: медичний (біологічний) і юридичний (психологічний).

Медичний критерій припускає наступні розлади психічної діяльності особи: хронічна душевна хвороба; тимчасове розлад діяльності; слабоумство; інше хворобливий стан психіки.

Під юридичним критерієм розуміється такий розлад психічної діяльності людини, при якому він втрачає здатність віддавати звіт у своїх діях або не здатна керувати своїми діями. Відсутність здатності віддавати звіт у своїх діях утворює інтелектуальний момент юридичного критерію.

Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до винесення судом вироку захворіли на душевну хворобою, яка позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Необхідна оборона. Вона має місце при захисті громадянином своїх прав і законних інтересів, а також прав і законних інтересів іншої особи, суспільства, держави від злочинного посягання, незалежно від можливості уникнути його або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Захист від нападу, не сполученого з насильством, небезпечним для життя обороняється або іншої особи, або з погрозою застосування такого насильства, є теж правомірною, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Крайня необхідність. Цей вид протиправного діяння допустимо у випадках усунення небезпеки, що загрожує інтересам держави, громадським інтересам, особі або правам даної особи чи інших громадян, якщо ця небезпека не могла бути усунута іншими засобами, а заподіяну шкода є менш значним, ніж відвернена.

Дія в стані крайньої необхідності стає суспільно корисним актом тільки при дотриманні обмежувальних умов, що відносяться до небезпеки і до заходів щодо її усунення.

Одна з умов крайньої необхідності - наявність небезпеки, загрожує інтересам держави, громадським інтересам, особистості. Джерелами небезпеки можуть бути стихійні сили природи, тварини, різного роду механізми, людина і ін

Друга умова полягає в наявності небезпеки, яка вже почала перетворюватися на дійсність у формі заподіяння шкоди або створення реальних умов, за яких правоохоронюваним інтересам загрожує неминуча небезпека.

Заподіяння шкоди можна вважати виправданим тільки тоді, коли у людини не було іншого виходу і він міг врятувати більш цінне благо лише шляхом заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам. Для переважної більшості громадян вчинення дій у стані крайньої необхідності є суб'єктивним правом.

малозначність правопорушення, що не представляє суспільної небезпеки. Питання про визнання діяння малозначним вирішується на основі сукупності фактичних обставин кожної конкретної справи. Тут враховується характер діяння, умови його здійснення, відсутність істотних шкідливих наслідків, незначність заподіяного збитку і т. д. Крім того, дія або бездіяльність визнається малозначним тільки в тому випадку, якщо вчинила його особа не тільки не завдало істотної шкоди громадським відносин, але й не мало наміру його заподіяти.

Казус. У силу різноманіття суспільних відносин багато хто з них важко заздалегідь передбачити і закріпити законодавчо, тому вони не підпадають під дію права. Держава охоплює правовими рамками лише ті з них, які на сьогоднішній день є найбільш важливими і актуальними, т. тобто вимагають правового вирішення.