
- •31. Основні погляди на походження держави та права
- •32. Особливості економічної і соціальної сфер превісного суспільства
- •33.Організація суспільної влади і соц.. Регулювання у первісному суспільстві
- •34.Сучасна наука про загальні причини розпаду первісного ладу і виникнення держави і права
- •35. Вплив природно-кліматичних, біологічних, психологічних факторів на специфіку становлення держави і права у різних народів
- •36. Основні шляхи походження держави і права
- •37. Історичний, ідеологічний і теоретичний аспект проблеми типології держави та права
- •38. Основні підходи до розуміння співвідношення держави і права у державно-правовій думці
- •39. Головні аспекти впливу держави на право.
- •40. Практичне і теоретичне значення порушення питання про співвідношення держави і права.
- •41. Проблеми співвідношення держави і права.
- •43. Співвідношення держави і права.
- •42. Співвідношення держави, права і економіки
- •43. Співвідношення держави і права - Каландяк
- •44. Поняття функцій і завдань держави
- •45. Значення проблеми державного втручання для теорії держави і права, а також для функціонування держави.
- •76.Форми законотворчої ініціативи.
- •77. Процесуальні моменти у процесі законодавчої ініціативи та проблеми що з ним пов*язані
- •78. Етапи і стадії правотворчого процесу, практичні і теоретичні складнощі, що їх супроводжують.
- •79. Співвідношення якості нормативно-правового акту і його ефективності
- •80. Рівень законодавчої техніки та законодавчий процес
- •82. Експеримент і правові принципи. (Проблема рівності правового статусу суб’єктів права у період проведення експерименту та ін.)
- •83. Оцінка результатів експерименту: критерії та значення
- •85. Головні підходи до розуміння правопорушення та причин їх виникнення у сучасній теорії держави і права
- •86.Юридична відповідальність: поняття, ознаки і види.
- •87 Основні погляди та шляхи усунення причин правопорушень
- •88. Юридична відповідальність і державний примус: співвідношення, взаємозалежність
- •89. Поняття правопорушення
- •90.Обставини, що виключають юридичну відповідальність і їх значення для суспільства
- •91. Підстави звільнення від юридичної відповідальності: соціальні і юридичні питання з їх встановленням, доказом і застосуванням.
- •92. Юридична відповідальність і державне примушення: співвідношення, взаємозалежність, взаємнодоповненість.
- •93. Держава як інститут юридичної відповідальності: його місце і роль.
- •94. Проблеми, пов'язані з одержавленням юридичної відповідальності як суспільний феномен і наслідки такого одержавлення.
- •95. Поняття правомірної поведінки.
- •96. Критерії класифікації правомірної поведінки. 97. Види правомірної поведінки та їх загальна характеристика.
- •100. Формування і реалізація правомірної поведінки у сучасних умовах України.
- •101. Поняття правосвідомості.
- •102. Правосвідомість і право: взаємозалежність і доповненість.
- •104. Поняття правового виховання, його форми.
- •105. Поняття правової культури
- •106. Правовий нігілізм як специфічна форма правової культури, його загальна характеристика.
- •107. Правовий ідеалізм як форма правової культури, його загальна характеристика.
- •108. Поняття законності, її структура.
- •109. Поняття принципів законності.
- •110. Проблеми реалізації принципів законності (на прикладі України).
- •111. Питання реалізації гарантій законності у реальному житті суспільства.
- •112. Роль і значення правопорядку для розвитку суспільства.
- •115. Держава як основний суспільний інститут, покликаний забезпечити оптимальний рівень правопорядку і законності у суспільстві.
- •116. Поєднання стимулів і обмежень у правових режимах.
- •117. Поняття, ознаки і функції правових заохочень
- •118. Заохочувальні санкції.
- •122. Правовий статус особистості: розуміння і визначення.
- •123. Права і правові (юридичні) обов'язки особистості: поняття та взаємозв'язок.
- •125. Види правового статусу у залежності від обсягу прав і обов'язків.
- •128. Власність як економічна і правова категорія.
78. Етапи і стадії правотворчого процесу, практичні і теоретичні складнощі, що їх супроводжують.
Правотворчий процес -- система взаємозалежних процедур (стадій) при ухваленні, зміні як законів, так і підзаконних актів. Стадії правотворчого процесу, у свою чергу, можуть бути розбиті на ряд етапів.
Кожний вид нормативно-правових актів пов'язаний із компетенцією державних органів певного рівня, а тому підготовка, розгляд і ухвалення кожного виду актів в ієрархії актів мають специфічні ознаки. Ступінь складності правотворчого процесу визначається тим, які нормативно-правові акти ухвалюються — закони Верховної Ради, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, рішення органів місцевого самоврядування та ін.
Класифікація стадій правотворчості подається на тлі процесу правотворення. Спочатку зауважимо, що стадії правотворчості можуть збігатися зі стадіями правотворення, однак процес правотворення не вичерпується процесом правотворчості.
1. Передпроектна стадія
- формування юридичного мотиву про необхідність внесення змін до чинної системи норм права — відбувається на рівні правосвідомості в результаті виявлення волі народу (колективу), об'єктивно зумовленої потребами його соціального життя;
- правотворча ініціатива— обґрунтування юридичної значущості правової регламентації — видання нпа
Проектна стадія
- ухвалення рішення про підготовку проекту нормативно-правового акта;
- розробка концепції проекту нормативно-правового акта і підготовка його тексту (або доробка проекту, внесеного в порядку правотворчої ініціативи), тобто юридичне формулювання волі народу (колективу) у вигляді норм права.
До підготовки проектів нормативно-правових актів (головним чином, законів) залучаються партії, профспілки та інші громадські об'єднання;
- попередній розгляд проекту нормативно-правового акта правотворчим органом. До розгляду проекту зазвичай залучаються зацікавлені державні органи, організації, громадськість. Форми обговорення різні: парламентські читання, наради за участю наукової громадськості і зацікавлених міністерств, резензування науково-дослідними інститутами та ін. Після урахування пропозицій і зауважень проект остаточно відпрацьовується і редагується;
— обговорення проекту нормативно-правового акта і узгодження його тексту з зацікавленими особами. Найважливіші законопроекти можуть бути винесені на всенародне обговорення.
Цей етап правотворення становить початкову стадію правотворчості
3. Стадія прийняття проекту нормативно-правового акта властива колегіальному правотворчому органу — офіційне прийняття проекту після його обговорення. Колегіальні правотворчі органи (уряд, державні комітети та ін.) приймають нормативні акти простою більшістю голосів. Президент держави, міністри та інші органи одноособового керівництва затверджують свої акти (укази, накази, інструкції тощо) у персональному порядку. В Україні низка указів Президента потребує контрасигнації (див. § «Поняття підзаконного нормативно-правового акта»);
Цей етап правотворення характеризується активністю: вступає в дію суб'єктивний чинник і здійснюється власне «творчість права».
4. Засвідчувальна стадія
— підписання нормативно-правового документа;
— надання йому реєстраційного коду після включення до Єдиного реєстру нормативних актів України;
5. Інформаційна стадія
— офіційне опублікування прийнятого нормативно-правового акта в засобах масової інформації, доведення його до відома виконавців.
Цей завершальний етап правотворення, який також має активний характер, є заключною стадією правотворчості