Б. Нормативно-правово регулювання діяльності спеціалізованих закладів соціального спрямування з підтримки молоді

Одним із механізмів, що забезпечують ефективність соціальної роботи с нормативно-правово регулювання діяльності спеціалізова­них закладів. Існуюча в Україні законодавча база повною мірою до­зволяє впроваджувати інновації соціальної роботи: розробляти й використовувати новітні технології, стратегії тощо, які відповідають кращим зразкам міжнародного досвіду. Особливо це стосується ор­ганізації І здійснення соціальної роботи з дітьми та сім'ями, які опини­лися в складних життєвих обставинах.

Законом України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" визначаються організаційні та правові засади соціальної роботи з діть­ми. У Законі визначено такі поняття: “соціальний супровід", “соціальна профілактика", "соціальна реабілітація", “соціальне Інспектування". Відповідно до ст. 4 Закону, об'єктами соціальної роботи є діти, молодь та члени їхніх сімей. З метою захисту прав дітей, профілактики правопорушень серед неповнопітніх Із неблагопопучних сімей

Визначено зміст соціальної роботи, що здійснюється за такими напрямами: соціальна опіка, допомога та патронаж, запобігання аморальній асоціальній поведінці дітей та молоді, відновлення морального, психічного та фізичного стану дітей та молоді.

Закон України "Про соціальні послуги* визначав організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які опинилися у складних життєвих обставинах І потребують сторонньої допомоги, у Законі даються такі поняття: “соціальні послуги”, "складні життєві обставини", *соціальний працівник", соціально обслуговування""соціальні служби , реабілітація", визначено види соціальних послуг та організація їх надання.

Важливим для соціальною працівника є знання і виконання ука­зів Президента України, постанов Верховної Ради України, постановою розпоряджень Кабінету Міністрів України, які видаються в межах компетенції на підставі законів і конкретизують юридичні права та обов язки субєктів правовідносин, визначають механізми і заходи виконання. Основні з них це: указ Президента України “Про першо­чергові заходи щодо захисту прав дітей", указ Президента України "Про Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту*, поста­нова Кабінету Міністрів України “Про утворення Державної соціаль­ної служби для сім'ї, дітей та молоді", розпорядження Кабінету Мініс­трів України Про схвалення концепції Державної програми подо­лання дитячої безпритульності І бездоглядності на 2006-2010 рр

На основі законодавчих актів Міністерства, відомства прийма­ють нормативні акти (накази, інструкції, положення), які детально уточнюють механізми дії, повноваження, обов'язки та відповідаль­ність структурних підрозділів міністерств, відомств, органів виконав­чої влади, місцевого самоврядування, конкретних посадових осіб щодо положень, зазначених у законодавчих І підзаконних норматив­но-правових актах.

“Порядок взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім'ями, які опи­нилися у складних життєвих обставинах", затверджений наказом Мініс­терств України у справах сім7, молоді та спорту, охорони здоров'я, праці та соціальної політики, освіти і науки, внутрішніх справ, транспор­ту і зв'язку, Державного комітету України з питань виконання покарань від 14.06.2006 р. Цей порядок розроблено для запровадження ефективного механізму взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями які опинилися у життєвій скруті У наказі визначено: порядок

взаємодії щодо здійснення соціального супроводу сімей у кризових ситуаціях; суб'єкти соціального супроводу, механізми його здій­снення. Даний Порядок визначає процедуру виявлення, обліку та соціального супроводу сімей, члени яких перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги.

“Порядок розгляду звернень та повідомлень із приводу жорсто­кого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення" за­тверджений наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерствами охорони здоров'я, освіти і науки, внутрішніх справ. Цей Порядок визначає механізм взаємодії структурних підроз­ділів міністерств і відомств, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у запобіганні жорстокому поводженню з дітьми, фі­зичному сексуальному, психологічному насильству, механізм надан­ня невідкладної допомоги дітям, які потерпіли від жорстокого пово­дження. У цьому порядку поняття “жорстоке поводження з дитиною” означає будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного та соціального насилля над дитиною в сім’ї чи поза нею. Координатором заходів щодо захисту дітей від жорстокого поводжен­ня з ними або реальної загрози його вчинення є служба у справах неповнолітніх.

“Порядок взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із закладами охорони здоров’я щодо надання медичної допомо­ги та соціальних послуг дітям і молоді” затверджений наказом Мініс­терств України у справах сім7, молоді та спорту, охорони здоров’я. За­значений Порядок визначає функції центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і закладів охорони здоров’я щодо надання медичної допомоги» і соціальних послуг дітям та молоді на основі принципів дружнього підходу до молоді, рекомендованих Всесвітньою організа­цією охорони здоров'я (ВООЗ), Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ).

‘Порядок взаємодії центрів соціальних служб для молоді із зак­ладами охорони здоров'я з питань запобігання ранньому соціально­му сирітству’, затверджений наказом Міністерств України у справах сім'ї', молоді та спорту, охорони здоров’я. Даний Порядок визначає загальні засади взаємодії центрів соціальних служб із закладами охорони здоров’я, а саме: створення, діяльність та інформування населення про роботу консультативних пунктів ЦСССДМ, з метою надання жінкам, які відмовляються від новонародженої дитини, та батькам, які тимчасово влаштовують/влаштували дитину у будинок дитини, соціально-педагогічних, психологічних, юридичних, інформа­ційних соціально-економічних послуг.

Обов'язки 1 повноваження соціальних працівників визначено по­ложенням “Про центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді”, а також посадовими інструкціями.

Загальною тенденцією формування державної соціальної полі­тики І відкритість р нормативно-правової бази до змін, удосконалень, уточнень, що здійснюються, в тому числі, і завдяки ініціативам міжна­родних, всеукраїнських громадських організацій. Поширення досвіду створення й забезпечення функціонування інтегрованих соціальних служб, набутого у ході реалізації проекту, значною мірою залежить від нормативно-правового закріплення основних засад їхньої діяль­ності. Саме тому нормативно-правове урегулювання є водночас і ключовим механізмом і неодмінною умовою впровадження — інте­грованих соціальних служб в усіх регіонах України.