5. Досвід роботи мережі спеціалізованих служб з освітньо-профілактичної діяльності у молодіжному середовищі

Завдяки об’єднанню зусиль представництва організації “Лікарі світу - США" в Україні, Служби у справах дітей Чернігівської облдерж­адміністрації, Чернігівської міської ради та Деснянської районної ради у місті Чернігові у квітні 2007 р. в Чернігові було відкрито Центр соціально-профілактичної роботи з дітьми вулиці.

Центр соціально-профілактичної роботи з дітьми вулиці (на­далі - Центр) - заклад соціальної підтримки дітей, який створюється для надання соціальної, психологічної, первинної медичної, правової та Інших видів допомоги безпритульним і бездоглядним дітям віком від 3 до 18 років, а також членам їхніх сімей, родин або особам, які їх заміняють, що належать до групи ризику щодо дитячої бездогляд­ності та перебувають у скрутних життєвих обставинах.

У 2009 р. Центр передано на утримання місцевого бюджету і він став першим в Україні прототипом державних установ вуличної робо­ти з безпритульними й бездоглядними дітьми, що створювалися в рамках Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 рр.

Основною метою діяльності Центру є соціальна підтримка, реабілітація, подолання і профілактика безпритульності та бездогляд­ності дітей, які з тих чи інших причин проживають на вулицях або належать до групи ризику з дитячої бездоглядності.

Основні завдання діяльності Центру:

• здійснення заходів вуличної роботи з ідентифікації безпри­тульних і бездоглядних дітей на вулицях міста, заохочення їх до користування послугами Центру, запобігання довготривалому пере­буванню їх на вулиці;

• надання комплексної реабілітаційної допомоги безпритульним і бездоглядним дітям, а також членам їхніх сімей, родин або особам, які їх заміняють;

- створення додаткових умов для всебічного задоволення по­треб безпритульних і бездоглядних дітей, членів їх сімей, родин або осіб, які їх заміняють, шляхом залучення до інших компетентних ус­танов та організацій;

- індивідуальна і групова робота за методикою ведення випадку над випадком дитини з оцінюванням її індивідуальних потреб, стану фізичного і психічного розвитку;

- визначення обсягу і тривалості реабілітаційних заходів, роз­робка і реалізація індивідуального реабілітаційного плану з надання соціальної, психологічної, педагогічної, юридичної, консультаційної та інших видів допомоги, медичного обслуговування, соціальної реа­білітації;

- виявлення і поновлення сімейних і суспільних стосунків дитини для формування та розвитку соціально-прийнятної поведінки, профі­лактики правопорушень, подальшого успішного влаштування в житті.

- збереження фізичного і психічного здоров'я дітей з фупи ри­зику, сприяння формуванню у них здорового способу життя, профі­лактика соціально-значущих захворювань;

- надання невідкладної консультаційної і першої медичної до­помоги дитині, яка опинилася у гострій кризовій ситуації;

- участь у проведенні місцевим органом виконавчої влади й ор­ганом місцевого самоврядування заходів для подолання безпритуль­ності;

- узагальнення досвіду роботи, розробка рекомендацій з питань проведення вуличної роботи з метою профілактики явищ безпри­тульності та бездоглядності дітей, усунення конкретних причин соціального дискомфорту, що викликають ці явища, сприяння фор­муванню соціально-прийнятної поведінки дітей, їх соціальної адаптації.

Завдання Центру реалізуються, основуючись на таких принципах діяльності: захист прав і інтересів дитини; комплексність послуг; адресність послуг; доступність послуг, індивідуальний підхід; добро­вільність; повага до особистості; конфіденційність; довіра; партнер­ство (Положення про Центр).

Центр виступає проміжною Ланкою між вуличним життям і поверненням до сімї (біологічної або опікунської) чи соціального закладу на більш тривалий термін перебування.

Центр здійснює діяльність, спрямовану на комплексну соціальну реабілітацію, консультування і соціальну підтримку безпритульних і бездоглядних дітей, а також членів їх сімей, родин або осіб, які заміняють, котрі належать до груп ризику або перебувають и скрутних життєвих обставинах. Сутність реабілітаційної діяльності зводиться до формування позитивної життєвої мотивації, здоро­вого способу життя, заохочення до трудової діяльності збереження цінностей сімейного виховання, подолання і профілактики безпри­тульності і бездоглядності, попередження соціально-значущих захво­рювань. Реабілітаційна діяльність передбачав три складові*, соціальна (поновлення чи допомога в навчанні; ресоціалізація, відновлення сімейних, родинних чи соціальних стосунків; профорієнтація; офор­млення документів на встановлення допомог, пільг, пенсій тощо; захист житлових прав і інтересів бездоглядних дітей); медична (допомо­га в організації медичного обстеження, санаторно-курортного ліку­вання; ситуативна й екстрена перша медична допомога); психологічна (корекція особистісних порушень і змін у пізнавальній сфері; норма­лізація функціонування сім’ї; реабілітація дітей, які пережили травма­тичний стрес, а також тих, хто вживає наркотичні речовини тощо).

В рамках діяльності Центру надаються такі види допомоги:

1. Медична та санітарно-гігієнічна допомога:

- долікарський огляд і долікарська медична допомога;

- перша медична допомога у випадку травм, гострих станів і захворювань;

- спрямування в медичні заклади для отримання кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги;

- санітарна обробка проти педикульоза та сверблячки;

- гігієнічний душ;

- прання одягу;

- індивідуальне та групове консультування з профілактики ін­фекцій, що передаються статевим шляхом, ВІЧ/СНІД, контрацепції, наркозал ежності.

2. Соціальна допомога:

- консультування з соціальних питань (питання життєвлаилу- вання, призначення та виплати - - допомоги, захисту власності та інших прав);

- допомога в оформленні загублених або відсутніх документів;

- допомога в поновленні за місцем навчання, вступ до навчаль­ного закладу;

- супроводження клієнтів до державних закладів та організацій.

3. Психологічна допомога:

- психологічне консультування (індивідуальне та групове);

- психодіагностика;

- допомога в кризових станах;

- консультування та психотерапія сім'ї;

- профорієнтація.

4. Педагогічна допомога:

- організація та проведення дозвіллєвих заходів;

- допомога в навчанні в школі.

Крім вищеназваних видів діяльності, для реалізації покладених на Центр завдань його співробітники здійснюють вуличну роботу, що заохочує "дітей вулиці, які потребують соціальної реабілітації, до ре_ гулярного відвідування Центру; проводять соціально-психологічну та медичну діагностику, яка включає комплексну оцінку потреб дитини з урахуванням ситуації у сім’ї; розробляють індивідуальний план про­ведення комплексних корекційно-реабілітаційних заходів; спонукають до відновлення та формування побутових, санітарно-гігієнічних нави­чок, навичок спілкування; консультують дітей, а також членів їх сімей з питань виховання, законодавства, навчання, працевлаштування' вивчають причини соціальної дезадаптації І соціального дискомфор­ту, організовують діяльність з профілактики асоціальних дій І право­порушень; сприяють у захисті прав та представленні інтересів дітей; здійснюють заходи щодо соціально патронажу і моніторингу бездог­лядних дітей, а також членів їх сімей; взаємодіють зі структурними підрозділами місцевого органу виконавчої влади й органу місцевого самоврядування, закладами соціального захисту, охорони здоров'я, освіти з питань розв’язання проблем дітей або членів їх сімей; ве­дуть облік дітей, а також їх сімей, які належать до групи ризику дитя­чої безпритульності та бездоглядності, котрі користуються послугами Центру тощо.

Залучення дітей до Центру відбувається завдяки впровадженню інноваційного методу соціальної роботи — вуличної роботи або аут- рич-роботи. Такий вид діяльності передбачає виявлення безпритуль­них і бездоглядних дітей безпосередньо в середовищі їх проживання, встановлення з ними довірливих стосунків. Важливим етапом в організації вуличної аутріч-служби є картування території, тобто визначення місць проживання та проведення часу бездоглядних і безпритульних дітей.

Вулична робота з безпритульними та бездоглядними неповно­літніми починається зі збору інформації про дитину, з’ясування при­чин виходу на вулицю з метою складання індивідуальної програми допомоги. Наступними кроками є встановлення відносин співпраці з угрупуваннями вуличних дітей, надання їм різноманітних послуг, індивідуальна робота з дитиною щодо вибору власного майбутнього. Головним завданням вуличної соціальної роботи зз бездоглядними те безпритульними дітьми є сприяння у фор­муванні мотивації на повернення до сім7, на активну позицію У вирішенні власної долі. Враховуючи специфіку цього виду соціаль­ної вуличної роботи, слід зазначити, що вона має орієнтуватися на довгострокову стратегію допомоги “дітям вулиці".

Перший контакт з клієнтом Центру здійснює медичний праців­ник. Це є необхідною умовою не лише першого відвідання дитиною Центру, а й усіх наступних. Метою є виключення перебування в Центрі клієнтів з контагіозними захворюваннями, такими як педикульоз та сверблячка, а також у стані алкогольного сп'яніння. Після ог­ляду медичним працівником і санітарно-гігієнічних процедур дитина приєднується до діяльності інших відвідувачів та співробітників Центру.

Залучивши безпритульну чи бездоглядну дитину до Центру, з нею починає працювати вся команда закладу. Робота базується на методі ведення випадку, коли за конкретним клієнтом закріплений со­ціальний працівник, який координує діяльність всієї команди. В першу чергу неповнолітнього оглядає лікар, у разі потреби надає медичну допомогу чи направляє до стаціонарного відділу лікарні, якщо в ме­жах Центру лікування неможливе. Виявленням рівня розумового роз­витку, психологічних особливостей займається психолог. Педагог- вихователь спостерігає за дитиною у ігровій діяльності. Таким чином, проводиться діагностика за участю різних спеціалістів Центру.

Дитині, яка прийшла до Центру, може бути призначена зустріч з одним із співробітників Центру - спеціалістом із соціальної роботи, який відповідає за його випадок, з психологом чи педаго­гом. У такому випадку клієнт зустрічається з цим спеціалістом, щоб отримати консультацію, обговорити труднощі та подальші кроки з виконання плану діяльності щодо допомоги клієнту. Після цього відвідувач Центру може взяти участь у дозвіллєвих заходах, тренінгах чи групових заняттях. Так, в Центрі регулярно проводяться заняття по арт-терапії, тренінги для розвитку навичок комунікації та профілактики ризикованої поведінки, різноманітн свята тощо.

Раз на тиждень відбувається засідання консиліуму Центру за участю менеджера, соціального працівника, який відповідає за випа­док психолога, педагога-вихователя, аутрич-працівника та медика. Іноді проводяться відкриті консиліуми, на які запрошуються пред­ставники шкіл, ЦСССДМ, служби у справах дітей. На консиліумі спеціалістів розглядається конкретний випадок, а команда вирішує яка допомога потрібка клієнтові, відповідно вибудовується стратегія допомоги та етапи її здійснення. Причому, команда спеціалістів на­магається залучати до співпраці батьків дітей-клієнтів Центру чи осіб які їх замінюють. Однак, цей напрям роботи недостатньо розвинений.

Часто сім'ї рекомендується допомога психолога, яка має добро, вільний характер взаємодії. Для організованості співпраці з батьками-клієнтами Центру з ними підписується відповідна угода. Ступінь складності проблеми визначає тривалість роботи з випадком. Крите- рієм ефективності роботи вважається нормалізація взаємин дитини з родичами, по можливості, повернення дитини в сім'ю, школу чи влаштування до іншого закладу соціального захисту (притулку для дітей, центру соціально-психологічної реабілітації). Якщо проблема виходить за рамки роботи Центру, то її переадресовують до партнерських організацій.

Важливо пам'ятати, що надання послуг дітям і їх сім’ям здійсню­ється на підставі особистого звернення, направлення служби у спра­вах дітей, інших уповноважених структур. Спеціалісти Центру мають право відмовити в допомозі у разі: порушення клієнтом правил сус­пільного порядку та правил внутрішнього розпорядку Центру; невід­повідності запиту цілям і завданням діяльності Центру; якщо діти перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, пси­хічно хворі, із симптомами хвороби в гострому періоді або в періоді загострення хронічних захворювань; тим, хто вчинив правопорушен­ня і стосовно них є відомості про прийняте компетентними органами чи посадовими особами рішення про затримання, арешт або розмі­щення у приймальнику-розподільнику для неповнолітніх.

Центр соціально-профілактичної роботи з дітьми вулиці поки що діє як громадська організація, тому не має прав і законних повнова­жень на деякі види діяльності, такі як відвідання сім'ї, хоча у багатьох випадках подібні заходи необхідні. Представник Центру може відві­дати сім'ю лише за участю спеціалістів ЦСССДМ чи Служб у справах дітей.

Протягом року діяльності Центру в ньому отримали соціальну, медяну, психологічну допомогу 200 дітей. Причому 29 дітей-клієнтів вдалось перемістити у більш стабільні та сприятливі умови прожи­вання: чотирьох підлітків було влаштовано на навчання до профе­сійно-технічних училищ, трьох безпритульних дітей направлено у притулок для дітей, двох бездоглядних дітей — у Центр соціально- психологічної реабілітації, у 20 випадках досягнуто покращання пік­лування з боку біологічних батьків.

Досягти результатів у соціальній роботі з дітьми вулиці не зов­сім легко, оскільки, як Правило, вони проявляють надмірну гість, настороженість, неприйняття соціально-педагогічних впливів. Робота з ними потребує неабиякого терпіння, такту і гнучкості,

усвідомлення того, що результати будуть очевидні не відразу, Лише ці­леспрямоване довготривале спілкування з ними, включення їх у процес самореалізації приведуть до змін у їх побуті, соціальному існуванні.

Незважаючи на світове визнання, для України такий вид соціальних послуг як телефонне консультування порівняно молодий. Прига­даємо, перша служба невідкладної телефонної психологічної допомого "Телефон Довіри” (ТД) була заснована у 1983 р. в м. Дніпропетров­ську на базі психоневрологічного диспансеру, мережа служб невід­кладної телефонної допомоги молоді почала організовуватися при центрах соціальних служб для молоді на початку 90-х рр.

Як зазначають науковці і практики, сьогодні телефонне консуль­тування зіштовхується із широким спектром психологічних і соціаль­них проблем сучасних дітей. Значною мірою це пов'язане з тим, що сучасне покоління дітей е не тільки свідком, але й активним учасни­ком чотирьох таких значних соціальних зрушень, як надання рівних можливостей розвитку всім, незалежно від статі; радикальні зміни в системі освіти; феномен глобалізації; інформаційна революція. Водночас сьогодні чимало родин намагаються змінити домінуючий, авторитарний стиль виховання на той, що відповідає сучасним вимогам і уявленням про права дітей. Зазначене є чинниками того, що поступово телефонне консультування як форма психолого-терапевтичної, соціально-педагогічної допомоги набуває популярності у службовців та довіри у пересічених громадян.

Переважно абоненти звертаються на ТД з питань міжособистісних стосунків, особистісного росту та вирішення особистісних проб­лем; юридичних питань; з метою отримати переадресацію до органі­зацій та закладів соціальної сфери, які більш повно та компетентно можуть вирішити їхні проблеми (насамперед, якщо необхідне довго­тривале втручання психолога або соціального працівника, лікаря надання певної інформації, юридична допомога).

Варто зазначити, що більшість дзвінків дуже серйозні, є чимало суїцидного характеру. Тому повинно дуже гостро ставитися питання про рівень Підготовки телефонних консультантів, IX психологічний фах В т.ч. це стосується ТД, створених на місцях. Непрофесійна консультація не лише не допоможе дитині, дорослому, а навіть може зашкодити і такі випадки, на жаль, вже є. а це в свою чергу, знижує рівень довіри до державних служб, дорослих.

При можливості консультант ТД записує біографічні дані про абонента, який зазнав жорстокого поводження будь-якого виду, його місце проживання, дані про кривдника, до яких організацій абонент або його рідні вже зверталися і які результати це дало. За згоди абонента дані передаються для подальшого розгляду і втручання – до управління соціально-правового захисту Міністерства у справах сімї, дітей та молоді.

Розподіл звернень з приводу різних ВИДІВ насильства та жорстокою поводження такий;

• психологічно насильство - 12 (48 %);

• фізичне насильство 10 (40 %);

• сексуальне - 3 (12 %);

• економічно 0.

Важливо відзначити, що зростає непримиренність дітей і дорос­лих саме до психологічного насильства.

Практика свідчить, що для батьків, стурбованих поведінкою своїх дітей. інколи важливо просто отримати інформацію про те. як вони самі змогли б допомогти дитині. У цьому випадку консультант бере на себе просвітницьку функцію, залишаючи право вибору за батьками.