4.Організація соціальної освіти у процесі підготовки молоді до сімейного життя й усвідомленого батьківства

В Україні в останні роки відбувається скорочення народжуваності, збільшення кількості розлучень, зростання кількості дітей, народжених поза шлюбом, зростання кількості цивільних шлюбів, майже повна відсутність знань у молоді про сімейне життя. Все це актуалізувало проблему підготовки молоді до створення власної сім'ї, а особливо старшокласників до майбутнього відповідального шлюбу, як основну проблему розвитку майбутнього суспільства. Покращання знань моло­ді про соціально-психологічні процеси, які відбуваються при станов­ленні молодої сім'ї, є однією з форм зміцнення майбутньої сім'ї.

Всі вищезазначені тенденції у розвитку сучасної сім'ї обумовлю­ють, на наш погляд, необхідність розробки нових підходів до процесу соціально) освіти з питання підготовки молоді до сімейного життя, а саме, розробку програм формування у старшокласників усвідомленого ставлення до сімейного життя. Численні дослідження соціологів, психологів, педагогів говорять про те, що стабільна сім’я може бути створена при певній готовності молодих людей до сімей­ного життя. Поняття “готовність до сімейного життя’ включає со- ціально-етичну, мотиваційну, психологічну і педагогічну готовність. Психологічна готовність до створення сімі - це наявність розвине­них навиків спілкування з людьми, єдність або схожість поглядів на світ і сімейне життя, уміння створити здоровий морально-психологіч­ний клімат в сім’ї, стійкість характеру і відчуттів, розвинених вольових якостей особи. Дослідження сучасної сім’ї свідчать про недостатній рівень готовності подружжя до шлюбу. І як наслідок - малодітність і

розлучення. Дві третини розлучень припадають на перші п’ять років шлюбу. Це спричиняється багатьма факторами: завищеними очіку­ваннями від шлюбу, особистісною незрілістю подружжя, комунікатив­ною некомпетентністю і т. ін. актуальною на сьогодні є спеціальна підготовка молоді до шлюбу і сімейного життя, яка передбачає: під­вищення відповідальності молоді у шлюбно-сімейних стосунках а також щодо батьківства; формування здорового способу життя через роз'яснення залежності сексуальності, можливості батьківства вщ наявності шкідливих звичок (куріння, алкоголізму, вживання нарко­тиків); формування психологічної компетентності щодо особливостей взаємин у сім’ї; висвітлення питань раціонального ведення господар­ства, ефективної організації бюджету сім’ї. Для підвищення рівня готовності молодих батьків до виконання виховної функції недостат­ньо використовуються можливості державних районних служб за місцем проживання молодих сімей, центрів соціальних служб для молоді, жіночих консультацій при поліклініках, громадських організа­цій, вітчизняних ЗМІ, видавництв. Конче необхідно ввести до шкіль­них і вузівських курсів навчання предмет “Сімейна педагогіка і психо­логія*. Підвищення уваги до молодої сім’ї, систематична і ціле­спрямована робота щодо формування її готовності до виконання виховної функції дозволить уникнути багатьох психолого-педагогіч- них проблем і значно підвищити рівень педагогічної культури сучас­них батьків і сім’ї в цілому.

Підготовка молоді до сімейного життя передбачає формування навичок здорового способу життя, психолого-педагогічних, юридичних, економічних, медичних знань з питань становлення особистості, фор­мування статево-рольової ідентифікації, розвитку комунікативних нави­чок, корекції особистих проблем, духовного виховання, створення власного іміджу, оволодіння знаннями медико-соціальних проблем алкоголізму, наркоманії, профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом, планування сімї та збереження репродуктивного здоров'я молоді, профілактики вагітності, народження здорових дітей, розвитку сімейних традицій тощо.

Формами та структурою організації роботи з підготовки підлітків до шлюбного життя є мобільні курси, навчально-консультативні пунк- і ти (у тому числі виїзні у сільські місцевості), вечірні жіночі та юнацькі 1 гімназії, клуби для дівчат, кабінети ‘‘Довіри”; лекторії, дискусійні клу­би, діяльність спеціалізованих служб (Служба знайомств, Пошта І довіри, Школа молодого подружжя, Телефон довіри”) тощо. Для досягнення поставленої мети застосовуються такі форми роботи, як різноманітні комунікативні тренінги, тестування, індивідуально-групові

психологічні консультації, психологічний театр мініатюр, лекціґ та семінари, проектні методики, шоу-програми, тематичні КВК тощо. З метою створення і поширення інноваційних соціальних технологій організовуються експериментальні майданчики.

У 2000 р. в Україні, МОЗ України, Державний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і Дитячий Фонд ООН ЮНІСЕФ, роз­почали спільний проект "Дружні послуги для молоді". Метою проекту _е формування в Україні мережі клінік для підлітків і молоді, які будуть впроваджувати у свою роботу нову модель медичної допомоги. Щоб забезпечити функціонування такої моделі допомоги, необхідно нала­годити співпрацю медиків, психологів, соціальних працівників, юрис­тів та забезпечити особливий, “дружній підхід" до підлітка.

Робота за методикою “дружності" передбачає неосудливий, від­критий і гнучкий підхід, створення теплої, дружньої атмосфери, зде­більшого неформальної, спроможної сформувати довіру у підлітка. Це також спільний пошук шляхів вирішення проблем підлітка, спрямова­ний на зміну ризикованої моделі поведінки на безпечну й відповідальну та збереження здоров'я молоді.

Згідно з проектом Дружні послуги для молоді", структурна мере­жа "дружніх” клінік передбачає створення в кожній області декількох “Клінік, дружніх до молоді’’ (КДМ) та одного базового центру, що здій­снюватиме координацію та організаційно-методичне керівництво ними. Рішення про створення базового центру приймалося на рівні обласної державної адміністрації. Відкрито базовий центр медико- соціальної допомоги дітям та молоді (далі - Центр), функціонує на правах структурного підрозділу.

Завданням Центру є надання медичної, психологічної допомо­ги в амбулаторних умовах і забезпечення соціального супроводу. Надання послуг у Центрі організовано дещо інакше, ніж у традицій­них поліклініках. Відмінність роботи Центру полягає у наступному: Центр надає широкий спектр послуг з можливістю отримання ком­плексної допомоги (медичної, психологічної допомоги та соціального й юридичного супроводу); у своїй роботі Центр реалізує принцип 'Друж­ності" (доброзичливості, доступності, добровільності, анонімності та конфіденційності).

Особливістю роботи Центру є командна співпраця фахівців Центру що є запорукою якісного надання відповідної' допомоги Ефек­тивність роботи Центру в значній мірі визначається правильним пі бором і навчанням персоналу (в т. ч. середнього медична)

В Україні лише розробляються теоретичні концепції Інтегративної медицини, тому немає практичного досвіду надання такої комплексної допомоги. Проте такий досвід надання медико-психо-соціальної допо­моги дітям і підліткам з успіхом реалізовується спеціалістами євро­пейських клінік, зокрема фахівцями дитячої університетської клініки м. Фрайбурга.

Основні напрями роботи Центру:

1. Забезпечення комплексного медичного обстеження та лікування із залученням лабораторної служби та інших фахівців.

2. Індивідуальне консультування з питань соматичного, психіч­ного, сексуального та репродуктивного здоров'я.

3. Специфічна профілактика та лікування невротичних, соматичного формних, поведінкових розладів, розладів особистості тощо.

4. Проведення психологічного консультування та тестування, надання психологічного супроводу.

5. Проведення індивідуальної та групової психотерапії.

6. Пропаганда та навчання здорового способу життя, проведен­ня навчальних інформаційних тренінгів для підлітків та молоді, залу­чення волонтерів до тренінгової роботи.

7. Співпраця з іншими медичними установами, соціальними службами та громадськими організаціями із залученням їх до реалі­зації програм послуг, дружніх до молоді.

Традиційна модель медичної допомоги не може вирішити весь спектр проблем підліткового віку. З метою забезпечення медичною допомогою цих категорій, необхідно впровадити нову модель медич­ної допомоги, в основі якої лежить надання медико-лсихо-соціальних послуг. Європейські країни вже тривалий час у медичній практиці з успіхом використовують сучасну медико-психо-соціальну модель допомоги. При вирішенні проблем така модель враховує і фізичні, і психологічні, і соціальні феномени, застосовуючи міжсекторіальний комплексний підхід. На сьогоднішній день у нашій країні розпочалась реорганізація медичної, психіатричної та психо-соціальної допомоги дітям і підліткам. МОЗ України, Державний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та Дитячий Фонд ООН ЮНІСЕФ розпочали спільний проект “Дружні послуги для молоді". Метою проекту е фор­мування по Україні мережі клінік для підлітків та молоді, які впрова­джуватимуть у свою роботу нову модель медичної допомоги. Струк­турна мережа таких клінік передбачає створення в кожній області декількох "Клінік, дружніх до молоді" (КДМ) та одного базового центру , що здійснюватиме координацію тз організаційно-методичне керівництво теми. Центр медико-соціальної допомоги ДІТЯМ та МОЛОДІ “Клініка, дружня для молоді", де з успіхом впроваджена мова модель медико-психо-соціальної допомоги, яка е вже одним п ваго­мих здобутків організації діяльносгі спеціалізованих формувань з проблеми створення соціальної освіти в молодіжному середовищі.