2 Сучасні аспекти соціальної роботи із студентською молоддю

Важливим напрямом соціальної роботи є організація діяльності

соціальних служб із студентською молоддю. Серед таких служб чіль­не місце займає молодіжний центр праці - це спеціалізована дер­жавна установа, яка діє на госпрозрахунковій основі.

Метою діяльності центру є вирішення питань працевлашту­вання молоді, забезпечення її зайнятості у вільний від навчання час, сприяння розвитку молодіжних ініціатив у трудовій сфері, перепідготовка та підвищення кваліфікації молоді.

Основними завданнями центру є:

• забезпечення прав та Інтересів молодих громадян на ринку праці;

• сприяння працевлаштуванню, підготовці , перепідготовці та підвишенню кваліфікації молоді;

• організація зайнятості молоді у позанавчальний час,

• залучення молоді до підприємницької діяльності, створення відповідних умов функціонування та ефективного розвитку молодіжного підприємництва;

• надання молоді послуг, пов’язаних з профорієнтацією та під­готовкою до роботи за новою професією;

• вивчення та поширення передового вітчизняного та міжнарод­ного досвіду з питань забезпечення зайнятості та професійної підго­товки молоді.

Центр відповідно до покладених на нього завдань:

1. створює бази даних про молодь, яка звернулась до центру що­до працевлаштування, та про наявність вільних робочих місць для мо­лоді на підприємствах регіону та за кордоном;

2. бере участь у дослідженні ринку праці в регіоні;

3. підбирає місця роботи для молодих громадян, які звернулися з проханням про працевлаштування;

4. здійснює пошук місця роботи для учнівських і студентських трудових загонів (бригад), молодіжних трудових об'єднань і сприяє організації їх діяльності;

5. надає інформацію з питань отримання освіти або професії, працевлаштування, ситуації на регіональному ринку праці, діяльності молодіжних організацій, центрів науково-технічної та художньої твор­чості, здійснювання культурно-освітніх заходів;

6. забезпечує участь у громадських роботах учнівської та студентської молоді у позанавчальний час тощо.

З метою забезпечення виконання покладених на нього завдань центр має право:

• одержувати від органів державної служби зайнятості інфорцію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад);

• укладати договори про надання послуг із підприємствами установами й організаціями та одержувати для їх виконання матеріальні ресурси;

• укладати в установленому порядку договори оренди щодо на­лежного йому майна та інші угоди, що не суперечать завданням діяльності центру та законодавству;

• утворювати структурні підрозділи;

• залучати окремих фахівців до виконання завдань центру (_За угодами);

= самостійно чи на пайових засадах здійснювати будівництво розвивати виробничу базу та іншу діяльність, спрямовану на створення нових робочих місць;

• вносити пропозиції до місцевих органів виконавчої влади, ор­ганів місцевого самоврядування з питань діяльності центру.

Студентські соціальні служби, створені при вузах, допомагають студентам в успішній соціалізації під час навчання. Оскільки, соціалізація — це процес засвоєння певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють людині виступати повноправним членом громади, то важко переоцінити таку допомогу у студентському середовищі.

Існують певні відмінності між працюючими і непрацюючими сту­дентами. Можна сказати, що працюючі студенти мають більш широкі можливості для адаптації до складних економічних умов, а непрацю­ючі - внаслідок більшої обмеженості своїх матеріальних ресурсів, сильніше підпадають під стресові ситуації і ризикують ввійти до кате­горії дезадаптованих. Такій ситуації сприяє існування безробіття в нашій країні. Відсутність або обмеженість досвіду не дозволяють молодим людям повноцінно включатись у професійну структуру суспільства, бути впевненим у власному майбутньому.

Однією з інноваційних форм соціальної роботи в студентському середовищі є створення студентських соціальних служб при на­вчальних закладах.

Студентська соціальна служба є спеціалізованим формуванням республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, міських (у т. ч. Київського та Севастопольського), районних у містах центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (далі - Служба), яке ство­рюється при вищих навчальних закладах України.

Служба у своїй діяльності керується Конституцією України, за­конами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, даним Типовим по­ложенням про студентську соціальну службу.

Метою діяльності Служби у вищих навчальних закладах Украї­ни е розв'язання соціальних проблем і поліпшення становища сту­дентської молоді, надання комплексу соціальних послуг студентам, створення сприятливих вдосконалення.

Основним завданнями Служби с:

1. створення сприятливих умов для реалізації соціальних прав студентів; _

2. здійснення профілактичних заходів щодо попередження негативних явищ у студентському середовищі;

3. підтримка і розвиток волонтерського руху в студентському середовищі;

4. реалізація програм соціального становлення та соціальної підтримки студентів у межах національних і державних цільових

Служба відповідно до покладених на неї завдань:

• надає індивідуальні та групові психологічні, соціально-педаго- соціально-медичні, соціально-економічні, юридичні, інформа­ційні послуги студентам;

• здійснює соціальний супровід студентів із числа дітей -сиріг та позбавлених батьківського піклування, дітей інвалідів, а також тих, які опинилися в складних життєвих обставинах;

• здійснює розробку, видання та розповсюдження інформацій­но-рекламних листівок, буклетів для студентської молоді.

Служба має право:

- визначати форми та методи роботи,

- залучати на договірних засадах для надання соціальних по- слуг підприємства, установи, організації та фізичних осіб, зокрема волонтерів.

Служба діє на принципах гуманності, законності, доступності послуг, етичності, довіри.

Основними напрямами діяльності студентських соціальних служб є, перш за все, сприяння соціальній адаптації студентів пер­шого курсу та профілактика негативних явищ у студентському середовищі, за темами яких і було розроблено програми з впровад­ження в студентське середовище. А також проведення соціально- педагогічної роботи і надання психологічної допомоги студентам і популяризація здорового способу життя та волонтерського руху.

Пріорітети в організацій роботи студентських соціальних служб:

• забезпечення освітньо-інформаційно-рекламної профілактики наркотичної залежності, хвороб, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІДу та попередження насильства в сім’ї, торгівлі людьми;

• систематичне проведення Інформаційно-просвітницької роб ти в гуртожитках щодо утвердження здорового способу життя та оперативне реагування на потреби, запити студентських сімей;

. забезпечення соціально-правового захисту та розвиток досвіду правового просвітництва в студентському середовищі;

- сприяння соціальній позитивній адаптації першокурсників;

. популяризація в студентському середовищі інформації про соціальні заклади та соціальні послуги різних організацій міста;

. соціальне просвітництво в професійно-технічних закладах освіти.

Отже, студентська молодь на сьогодні є однією з найбільш незахищених категорій населення України. Людина, вступаючи до вищого навчального закладу, фактично змінює переважну більшість умов свого життя. Тому діяльність студентської соціальної служби при ви­щих навчальних закладах вказала на гостру необхідність у допомозі та соціальній підтримці, яку надає саме студентська соціальна служ­ба. Активні спроби допомогти у вирішенні соціальних проблем сту­денти часто застосовують і у волонтерський практиці протягом до­рослого життя.

З . Соціальна місія спеціалізованих формувань волонтерського руху в Україні

Згідно з Положенням про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг, волонтерська діяльність у сфері надання соціальних послуг - це добровільна неприбуткова діяль­ність фізичних осіб-волонтерів, яка спрямована на надання допо­моги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, та сприяє самореалізації волонтера.

Волонтерська діяльність ґрунтується на таких основополож­них засадах, добровільність і доброчинність; законність; гуманність і гідність; спільність інтересів і рівність прав її учасників; гласність; відповідальність; конфіденційність.

Початок розгалуження мережі центрів соціальних служб для мо­лоді в Україні припадає в основному на 1992-1993 рр. Волонтерські служби при центрах соціальних служб для молоді поступово стали одним Із напрямів державної молодіжної політики.

Волонтери — люди, які віддають частину свого часу добрій спрві : Інколи годину на місяць, Інколи — годину на тиждень, а можливо весь Свій вільний час. Найчастіше доброволець працює в іншій установі Де Й отримує зарплату або навчається Волонтер не отримує матеріальної допомоги у вигляді зарплати, проте він має умови для розвитку власних здібностей, моральне задо­волення, усвідомлення власної необхідності тим, хто потребує допо- моги що він приносить користь, набуває нових знань, досвіду, вста­новлення особистих контактів та ін. Часто волонтерська діяльність - це прямий шлях до оплачуваної роботи, тут завжди є можливість виявити і зарекомендувати себе з кращого боку, спробувати себе в різних сферах діяльності та визначитися з вибором життєвого шляху.

Волонтерський Рух є, по суті, частиною будь-якого суспіль­ства. У загальному розумінні — це той внесок, який робиться людьми на засадах неприбуткової діяльності без заробітної платні, - без про­сування по службі, для добробуту та процвітання спільнот і суспіль­ства в цілому. Ця діяльність може набувати різних форм: від повсяк­денних форм взаємодопомоги до спільних дій під час кризи. Участь у волонтерському русі молоді дає можливість їй самореалізувати себе з однієї сторони, відчути себе причетними до участі у державних справах з другої сторони.

Роком виникнення волонтерського руху вважається 1859. Саме тоді французький письменник-журналіст Анрі Дюнам, вражений кри­вавими картинами битви при Сольферино, запропонував ідею ство­рення Червоного Хреста — організації, яка працювала б на волонтер­ських засадах і надавала першу медичну допомогу пораненим бійцям. Принципами, сформульованими Дюнаном, керуються сьогодні во­лонтерські організації у всьому світі.

Поняття "волонтер” і волонтерство є дуже широкими. В ос­нові добровільності покладена здатність однієї людини безкорисливо й, у більшості випадків, анонімно виконувати роботу на благо іншої

Тобто частину часу, енергії, знання, досвіду волонтер витрачає на виконання діяльності, яка приносить користь іншим людям чи суспільству в цілому.

Волонтерство — це діяльність, спрямована - на допомогу іншим, яка здійснюється не заради грошової компенсації, матеріаль­ної користі й не ґрунтується на примусі. Волонтер — це будь-яка фізична особа, у тому числі іноземні громадяни і особи без грома­дянства, які вносять свій внесок у розвиток волонтера, здійснюючи волонтерську діяльність.

Діапазон особистісних якостей людини дуже великий і широкий. У кожної людини свій характер, індивідуальні психічні властивості, власний життєвий досвід, який збагачується і нашаровується в про­цесі суспільної діяльності. Людина прагне удосконалити себе, знайти своє призначення і місце в житті. Волонтерська діяльність — ц_е шлях самопізнання і самоперевірки. Тому у добровільній роботі беруть участь різні категорії волонтерів.

Основними ресурсами волонтерського руху є:

- учнівська молодь (учні старших класів шкіл і середніх спе­ціальних закладів);

- студентська молодь (студенти вищих навчальних закладів переважно з відділень педагогіки, психології, соціальної роботи тощо);

- фахівці (психологи, педагоги, соціальні працівники, соціальні педагоги, юристи, лікарі тощо);

- батьки та члени родин дітей і молоді;

- громадські організації.

Волонтери керуються такими принципами:

• визнають право на ствердження за всіма чоловіками, жінками та дітьми, незалежно від їхньої расової приналежності, віросповідан­ня, фізичних особливостей, відповідного соціального та матеріаль­ного становища;

• поважають гідність і культуру всіх людей;

• надають допомогу, безкоштовні послуги особисто або органі­зовано в дусі партнерства і братерства;

• визнають рівну важливість особистих і колективних потреб, сприяють їх колективному забезпеченню;

• ставлять перед собою мету перетворити волонтерство на еле­мент особистого процвітання, набуття нових знань і навичок, удоско­налення здібностей, стимулюючи для цього ініціативу і творчість лю­дей, надаючи кожному можливість бути творцем, а не користувачем, спостерігачем;

• стимулюють почуття відповідальності, заохочують сімейну, колективну і міжнародну солідарність.

В Україні існує давня традиція суспільної праці, взаємодопомоги, піклування про ближнього. Осіб, які працювали у цій сфері, називали Громадськими діячами, альтруїстами, доброчинцями, добровольцями ТОЩО- Настали нові часи І по-іншому стали називати таких людей — во­лонтери. У Законі України "Про соціальні послуги" поняття “волонтер" трактується як фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний

характер.

За належністю до певної організаційної структури серед волон­терів України можна умовно виокремити тих, хто працює при центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (ЦСССДМ), а також волонтерів - членів різних громадських об'єднань (Всеукраїнський громадський центр “Волонтер”, Центр волонтеріату “Добра воля"тощо).

Серед волонтерів наичисельнішою групою є учні старших класів і середніх спеціальних закладів, студенти вищої школи. Волонтерами виступають також батьки, пенсіонери та спеціалісти, які безкоштовно надають різні види соціальних послуг.

Волонтерська діяльність як прояв милосердя і доброчинності буде існувати доти, доки існує потреба людей у тій чи іншій допомозі та обмежена державна участь у задоволенні потреб своїх громадян, їхній соціальній підтримці.

Роль волонтерства у соціальній сфері визнана на державному рівні, що знаходить своє підтвердження в окремих законодавчих до­кументах, зокрема у законах України “Про соціальну роботу з діть­ми та молоддю”, *Про соціальні послуги”, в яких добровільна праця волонтерів визнається як необхідна та суспільно корисна.

Особливість волонтерського руху в Україні полягає у тому, що найчисельнішою групою волонтерів, які працюють у соціальній сфе­рі, є учнівська та студентська молодь. Участь молодих людей у во­лонтерському русі дає їм змогу зробити особистий внесок у розв’язан­ня соціальних проблем, випробувати свої можливості, беручи участь у проектах і програмах соціальної спрямованості.

Теоретична й практична підготовка учнівської та студентської мо­лоді до волонтерської діяльності здійснюється у школах волонтерів. Школи волонтерів включають різноманітні форми, методи підготовки та навчання. Вони є інтегрованими структурами, де потріб­ний курс можуть собі вибрати і вже професійний волонтер і той. хто тільки починає працювати, де можна отримати комплексну систему знань або підвищити рівень фахової підготовки.

Символ волонтерів України — жовтий колір вбрання, який озна­чає тепло сонця, самовідданість і послідовність у бажанні зробити нав­колишній світ світлішим.

З 2001 р. системою Центрів Соціальних Служб для молоді р_е алізовується комплексна програма “Всеукраїнська школа волон­терів*, оскільки волонтери займають невід'ємну частину у реалізації соціальних програм. Діяльність волонтерів при ЦСССМ здійснюється відповідно до програм: "Соціальна підтримка сім’ї”, “Профілактика негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі", “Праце­влаштування та вторинна зайнятість", “Підтримка військовозобов'язаної молоді* робити, а не що думати І робити.

Тренінгові цикли містять рольові вправи, інформаційні блоки а також ігри та вправи для стимулювання групової динаміки та научіння. На тренінгу опрацьовуються можливі форми добровільної допомоги, особливості мотивації до участі у волонтеріаті, а також окремі програми волонтерства.

Під час тренінгу створюється неформальне, невимушене спіл­кування, яке відкриває перед групою безліч варіантів розвитку і вирі­шення проблеми, заради якої вона зібралася. Як правило, учасники в захваті від тренінгових методів, тому що вони роблять процес на­вчання цікавим, необтяжливим.

Тренінг і традиційні форми навчання мають суттєві відмінності. Традиційне навчання більше орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю сутністю є формою передачі інформації та засвоєння знань. Натомість тренінг, перш за все, орієнтований на запитання та пошук. На відміну від традиційних, тренінгові форми навчання повністю охоплюють весь потенціал людини: рівень та обсяг її компетентності (соціальної, емоційної, та інтелектуальної), самостійність, здатність до прийняття рішень, взаємодії тощо. Звичайно, традиційна форма передачі знань- не є сама по собі чимось негативним, проте в світі швидких змін і безперервного старіння знань, традиційна форма на­вчання має звужені рамки застосування.

Так само, як і будь-яке навчальне заняття, тренінг також має певну мету:

• інформування та набуття учасниками тренінгу нових навичок та умінь;

опанування новими технологіями;

• зменшення чогось небажаного (проявів поведінки, стилю неефективного спілкування, особливостей реагування тощо),

• зміна погляду на проблему*,

• зміна погляду на процес навчання як такий, що може приносити наснагу та задоволення;

• підвищення здатності учасників до позитивного ставлення до себе та життя;

• пошук ефективних шляхів вирішення поставлених проблем завдяки об’єднанню у тренінговій роботі різних спеціалістів, пред­ставників різних відомств, які впливають на вирішення зазначеної проблеми.

Тренінг сприяє інтенсивності навчання, результат якого досяга­ється завдяки власній активній роботі його учасників. Знання не пода­ються в готовому вигляді, а стають продуктом активної діяльності самих учасників.

Активною формою соціальної освіти у сфері волонтерської діяльності є самостійне навчання учасників волонтерського руху та інтенсивна їх взаємодія. Відповідальність за результативність навчального процесу несуть в однаковій мірі як ведучий, так і кожний учасник тренінгу.

Процес підготовки волонтерів є однією з форм соціальної осві­ти, його можна поділити на кілька етапів:

Підготовчий етап. Загальна інформація про волонтерську ді­яльність і “Школу волонтерів”:

• Історія волонтерського руху.

• Визначення понять “волонтерська діяльність’, “волонтер* (мо­тивація, знання, вміння, форми, методи, навички волонтера).

- Напрями волонтерської діяльності:

а) за сферами діяльності;

б) за проблемами;

в) за категоріями.

- Школа волонтерів (зміст, структура, система підготовки, на­вчальні плани та програми, учасники).

Перший етап. Пізнання себе: за допомогою соціально-психоло­гічних методів дослідження (ділових ігор, анкет, опитувальників, тестів, проективних малюнків, незакінчених речень тощо) визначити в учасників програми: самооцінку; темперамент; характер; комуніка­тивні здібності; організаторські здібності; рівень тривожності, рівень конфліктності; САН (самопочуття, активність, настрій).

Другий етап. Формування загальних знань, умінь, навичок: тре­нінг комун ікативності . тренінг поведінки; тренінг подолання конфлікт­ності; тренінг етичності; лідерський тренінг; тренінг релаксації та творчості; тренінг з техніки безпеки.

Третій етап. Формування спеціальних знань, вмінь і навичок наприклад, вуличної роботи і з зменшення шкоди осіб, які вживають наркотики (роботи, яка необхідна організації):

• специфіка роботи з групами ризику, розкриття змісту, мети завдань даної програми, принципів роботи з ін'єкційними спожива­чами наркотиків, методи та форми вуличної роботи, знання, вміння навички, техніка безпеки під час роботи тощо;

• принципи роботи з профілактики наркоманії, ВІЛ/СНІДу, ІПСШ

• особливості роботи з молодими наркоманами;

• напрями роботи з ВІЛ інфікованою молоддю;

• особливості реалізації програми профілактики ВІЛчнфекції серед ін'єкційних споживачів наркотиків;

• організація роботи на пункті “Довіра";

• особливості роботи з ін'єкційними споживачами наркотиків на мобільних пунктах “Довіра".

Форми роботи:

• дотримання техніки безпеки;

• специфіка вуличної роботи, заключний етап.

Закріплення здобутих знань. Організація тижневої практики ву­личної роботи під час рейдів. Вручення посвідчення волонтерові. Сфе­ри молодіжної участі: сім’я, школа, громада, громадські організації, держава, міжнародне життя.

Отже, волонтерство - це добровільний вибір, що визначаєть­ся особистими поглядами та позицією; активна участь громадя­нина у житті суспільства; самореалізація в суспільній діяльності в рамках різноманітних асоціацій, доброчинних організацій та гро­мадських об’єднань; сприяння покращанню якості та рівня життя, особистому розвитку та поглибленому почуттю солідарності; сприяння реалізації основних людських потреб заради справедли­вості та миру в суспільстві.

Попит на волонтерську працю зростає з кожним роком. З’явило­ся багато організацій в Україні, які займаються залученням і на­вчанням волонтерів або тих, що спеціалізуються лише на розвитку волонтерства. У 2006 р. було вперше проведено Всеукраїнський конкурс “Волонтер року". Конкурс проводився для того, щоб публічно подякувати волонтерам, а також, щоб продемонструвати приклади

волонтерської діяльності і цим самим надихнути Інших долучитися

до волонтерського руху. Щороку 5 грудня в Україні, якІ у всьому світі, відзначається Міжнародний день волонтерів. Динаміка розвитку во­лонтерського руху з моменту здобуття Україною незалежності свід­чить про постійний пошук студентами нових напрямів, форм і техно­логій участі у вирішенні соціальних проблем міста та області, розширення діапазону цієї участі та зв'язків з державними та недер­жавними соціальними службами. Стійкою с тенденція посилення професійної складової волонтерської діяльності, що, безумовно, під­вищує якість надання соціальних послуг. Усі ці позитивні зміни ство­рюють більш сприятливі умови для оптимальної соціалізації волон­терів.