Землі рекреаційного призначення

До земель рекреаційного призначення належать землі, які ви­користовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Землі історико-культурного призначення

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані: історико-культурні заповідники, ме­моріальні парки та кладовища, мо­гили, історичні садиби, споруди і пам'ятні місця; кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, садово-паркові комплекси.

Землі лісового фонду

До земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Землі водного фонду

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими вода ми об'єктами, болотами, а також островами тощо.

Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідро-, електростанції з використанням енергії вітру і сонця).

Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил країни, інших військових формувань.

4. Земельний кодекс України.

Земельний фонд держави використовується згідно до Земельного кодексу України, в якому записано, що земля в нашій країні перебуває у власності громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави. Цю власність охороняє законодавство. Всі форми власності на землю є рівноправними.

Розпоряджаються землею місцеві органи державної влади, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають їх у користування чи вилучають їх.

Передача земель здійснюється на основі відповідних державних актів. Власники землі та землекористувачі не мають права самостійно змінювати цільове призначення земельних ділянок. Це можливо здійснити лише за рішенням органів влади про переведення земель з однієї категорії в іншу.

Користувачі та власники землі повинні проводити заходи її поліпшення і несуть відповідальність щодо нераціонального використання землі.

Тема 1.3. Організація комплексного використання засобів виробництва с.-г. Підприємств

1. Засоби виробництва с.-г. Підприємств : поняття та класифікація . Матеріальною основою с.-г. Підприємств і важливим фактором виробництва є засоби виробництва : засоби і предмети праці .

Засоби праці (знаряддя праці ) – це матеріальні ресурси, за допомогою яких людина діє на предмети праці для одержання необхідних матеріальних благ (будівлі, споруди, машини, устаткування, дороги, земля …).

Предмети праці – це матеріальні ресурси , на які спрямована праця людини в процесі виробництва продукції (земля, рослини, тварини …).

Засоби і предмети праці розрізняють за їх участю у процесі виробництва, строком використання та вартістю.

Ті засоби, що беруть безпосередню участь у виробництві продукції рослинництва і тваринництва або допоміжних галузей, називають виробничими засобами ;

засоби, що задовольняють культурно-побутові потреби населення, називають невиробничими засобами.

За строком використання та вартістю засоби праці поділяють на основні і оборотні. До основних належать ті, що служать декілька років, зберігаючи початкову форму ; спрацювання їх відбувається поступово, у міру використання. До них належать: будівлі ; споруди (меліоративні …) ; машини та устаткування, в т.ч. трактори, комбайни, с.г. машини, обладнання ; транспортні засоби ; виробничий та господарський інвентар ; робоча та продуктивна худоба ; багаторічні насадження ; інструмент та інші основні засоби.

Основні засоби у грошовому виразі називають основними фондами.

До оборотних засобів виробництва належать виробничі запаси, незавершене будівництво, молодняк тварин та тварини на відгодівлі, фонди обігу та цінні папері. Виробничі запаси – це насіння й садивний матеріал, корми, добрива, пестициди, нафтопродукти і запчастини, продукція для реалізації тощо. До фондів обігу відносять гроші у касі господарства та на рахунках у банках, а також кошти в розрахунках за продану продукцію, облігації та ін.

Оборотні засоби у грошовому виразі називають оборотними фондами.

Наявність основних та оборотних фондів є обов’язковою умовою початку та здійснення виробництва на с.-г. підприємствах. В умовах формування ринкових відносин для утворення та поповнення основних фондів використовують відрахування від прибутку, кредити банків, внески спонсорів, амортизаційний фонд, а оборотних – продукцію власного виробництва, короткострокові позики, аванс за майбутню продукцію, доходи від обороту цінних паперів.