Тема 1.1. Установчі документи та реєстрація нових формувань

Особливу увагу надають підготовці установчого договору та ста­туту, які є своєрідною «внутрішньою конституцією» юридичної особи.

Для реєстрації готують п'ять примірників статуту (власне для ре­єстрації — два оригінали і одну нотаріально завірену копію) і три примірники установчого договору (два оригінали і одну копію).

Установчі документи виконуються українською мовою, детально вивіряються і зшиваються у вигляді окремого зошита. Всі оригінали та копії повинні мати однакове виконання і оформлення.

У статуті слід передбачити такі розділи:

• загальні положення (детальний опис власників і засновників із зазначенням їх юридичної адреси або паспортних даних);

• мета та завдання діяльності;

• функції та види діяльності;

• утворення і використання коштів і майна підприємства;

• управління;

• засновники, їхні права та обов'язки;

• звітність та контроль;

• створення та використання фондів;

• виробнича, комерційна та зовнішньоекономічна діяльність;

• повноваження трудового колективу;

• реорганізація і ліквідація.

В установчому договорі передбачають такі розділи:

1. Предмет угоди засновників:

• термін дії та мета створення підприємства;

• дочірні підприємства, філіали, представництва, участь в об'єднаннях;

• права засновників із зазначенням їх участі в управлінні, кон­тролі, розподілі прибутків, отриманні інформації;

• обов'язки та взаємні зобов'язання засновників.

2. Внески засновників у статутний фонд і порядок його форму­вання:

• розмір та порядок зміни розміру статутного фонду;

• фонди підприємства та розмір відрахувань у них. Обов'язково

• створюється резервний фонд у розмірі не менше ніж 25 % розміру статутного фонду;

• порядок розподілу прибутків та інших ресурсів;

• порядок реорганізації, ліквідації та розподіл майна і коштів при цьому;

• органи управління та їх компетенція, представництво інтере­сів засновників.

Розроблення установчих документів передбачає:

• консультації з юристом, іншими підприємцями, які працюють у подібній сфері;

• з'ясування порядку реєстрації відповідного підприємства, ко­шторису витрат на це та переліку необхідних документів;

• розроблення установчих документів, їх погодження з юристом, майбутнім керівництвом, засновниками;

• державну реєстрацію;

• наступне післяреєстраційне оформлення в інших органах державної влади згідно з вимогами закону.

Тема 1.1. Організація інфраструктури аграрного ринку

1. Інфраструктура ринку та її складові.

2. Організація роботи товарних бірж:

• суть і завдання товарних бірж;

• види біржових угод;

• підготовка та проведення біржових торгів.

Інфраструктура ринку - це сукупність допоміжних ланок і установ виробничої і невиробничої сфери, які прискорюють та полегшують укладання й здійснення ринкових угод.

Елементи ринкової інфраструктури: товарні біржі (як постійно діючий ринок оптової торгівлі), брокерські контори, біржі праці, комерційні банки, торгові дома, аукціони, інформаційно-консультативні фірми, рекламні агентства, аудиторські та податкові установи, оптово-продовольчий ринок, ярмарок сільськогосподарської продукції, споживча кооперація.

Організація роботи товарних бірж

Товарна біржа - організація, що об'єднує юридичних та фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг в укладанні біржових угод, виявленні цін, попиту й пропозиції на товари, прискорення товарообігу.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку від такої діяльності. Кошти товарної біржі формуються за рахунок: пайових, вступних і періодичних внесків та відрахувань організацій і осіб, які її створюють; доходу від надання платних послуг клієнтам біржі; штрафів за порушення статуту товарної біржі та правил біржової торгівлі; інших надходжень (видавнича, інформаційна діяльність тощо).

Завдання товарної біржі:

• організація постійно діючого товарного оптового ринку;

• надання членам та відвідувачам організаційно-посередницьких, інформаційних та інших комерційних послуг при здійсненні угод;

• здійснення котирування цін на продукцію, яка реалізується через дану товарну біржу;

• організація товарообмінних операцій, зустрічної торгівлі, експортно-імпортних операцій, проведення аукціонів і ярмарок з товарного профілю;

• страхування біржових угод;

• збір, обробка, аналіз, розповсюдження інформації про кон'юнктуру біржової торгівлі.

Основні учасники біржової торгівлі:

Брокери, які торгують за дорученням клієнтів за комісійну винагороду; дилери, які самостійно торгують, використовуючи власні кошти; маклери, які грають на ринку (ними можуть бути і дилери, і брокери); спеціалісти, які аналізують ситуацію на торгах і консультують учасників; організатори торгів, що забезпечують функціонування біржового процесу; керівники біржі, які відповідають за дотримання діючого законодавства та за правила роботи біржі; працівники апарату біржі, що технічно супроводжують біржову діяльність.

Види біржових угод

На сучасних біржах угоди з реальним товаром мають кілька різновидів.

Угоди з коротким строком поставки ("спот") – поставка товару здійснюється протягом 30 днів.

Угоди з відстроченою поставкою ("форвард") - це взаємопередача прав і обов'язків на реальний товар з відстроченою поставкою (3, 6, 9 місяців). Об'єктом торгівлі є товар, який буде вироблено (вирощено) на момент його поставки. Такі угоди дають змогу товаровиробнику самому авансувати майбутнє виробництво.

Ф'ючерсні угоди - укладаються не на обсяги товару, а тільки на певну кількість контрактів. Мета укладання ф'ючерсної угоди - одержання різниці між ціною контракту на момент його укладання та ціною на день закінчення контракту. Якщо за цей період ціна зросте, то продавець програє.

Опціонна угода - це контракт між двома контрагентами, один з яких одержує премію і бере на себе зобов'язання продати чи купити, а другий сплачує премію та одержує право купити чи продати певний товар за конкретною ціною протягом визначеного терміну.