3. Овочівництво закритого ґрунту

Його завданням є забез­печення населення свіжою продукцією в міжсезонний період, а також вирощування садивного матеріалу для відкритого грунту. Закритий грунт складається із зимових і весняних теплиць (під склом та плівкою), парників й утепленого грун­ту (з обігріванням і без нього). За площею найбільшу питому вагу мають весняні теплиці, потім — утеплений грунт, парники і зимові теплиці.

Овочівництво закритого грунту поширене навколо великих міст, промислових центрів, а також у курортних зонах. Ство­рені спеціалізовані підприємства закритого грунту (тепличні, парниково-тепличні комбінати, овочеві фабрики), які цілий рік вирощують овочі. Іноді вони розташовані безпосередньо в містах й оснащені механізмами для виконання виробничих процесів, а також засобами автоматизації подачі води, регу­лювання мікроклімату, стерилізації грунту тощо.

На багатьох овочівницьких підприємствах закритий грунт поєднується з відкритим, а часом створюється лише для вирощування розсади. Тоді його розміри залежать від площі садіння розсадних овочевих культур.

Для раціональної організації закритого грунту слід вра­ховувати джерела тепла, оскільки виграти на обігрівання культиваційних споруд становлять до 70 % усієї суми. Найефективніший закритий грунт тоді, коли використовують відходи тепла ТЕЦ і промислових підприємств. Якщо на підприємстві є котельня, то важливе значення має вид палива: найдо­рожче — кам'яне вугілля, дещо дешевший — природний газ; іноді у парниках і теплицях використовують електро­енергію.

Значних затрат праці вимагають приготування та заміна ґрунтових сумішей як поживного середовища. Зокрема, слід замінювати й підсипати землю, а також обробляти її проти збудників хвороб парою чи хімічним способом. Тому грунт доцільно замінювати верховим торфом або солом'яними тю­ками. Найбільшого ефекту досягають у теплицях на штучних поживних розчинах, коли грунт замінюють гравієм, щебенем та ін. Такі теплиці називають гідропонними. Тут одержують ранній і вищий урожай при нижчих затратах праці та собі­вартості продукції. Значних успіхів на гідропоніці досягла Київська овочева фабрика, де урожайність у зимових теп­лицях становить 32—35 кг/м² і більше залежно від культури.

У закритому грунті при вирощуванні овочів і розсади виконують близько 90 трудових процесів, які розподіляють за такими періодами: підготовчі роботи (дезинфекція, знеза­ражування грунту та споруд, закладання парників, висівання й садіння розсади тощо); догляд за теплицями і парниками (регулювання світлового, повітряного, температурного й водного режимів, боротьба з шкідниками та хворобами, під­живлення рослин тощо); збирання врожаю; заключні роботи (знищення решток культури, ремонт теплиць, рам та ін.).

У закритому грунті механізовано такі процеси, як дезинфекція приміщень, боротьба з шкідниками та хворобами, позакореневе підживлення, заміна грунту, очищення й набивання парників, висівання овочевих культур. Під час збирання овочів використовують електрокари, електрозавантажувачі та інші механізми; окремі процеси, особливо в гідропонних теплицях, автоматизовано.

Товарна обробка, зберігання і реалізація овочів. В овочівництві підготовка й реалізація продукції з метою підвищення ефективності галузі має не менше значення, ніж зниження витрат на її вирощування. Перед реалізацією овочі необхідно відсортувати, відокремити нестандартні, які оплачуються значно нижче, ніж стандартні; трапляється, що через незначну кількість нестандартної продукції бракують усю партію.

Окремі овочі потребують миття, калібрування й затарювання (помідори, морква, огірки та ін.). Ці роботи виконують на сортувальних пунктах, хоча вони ще не досить поширені, одночасно здійснюють і сортування.

Реалізувати овочі дуже складно, оскільки асортимент продукції великий, заготівельників її багато, протягом року часто змінюються ціни, деякі види овочів непридатні до тривалого зберігання, більшість продукції треба реалізувати в день збирання. Овочі надходять на бази, в магазин, торговельні пункти, консервні заводи та їхні заготівельні пункти, на за­готівельні пункти і магазини укоопспілки, для постачання промислових підприємств, їх продають на ринках, а також працівникам сільськогосподарських підприємств. Це ускладнює реалізацію продукції, тому на спеціалізованих великих підприємствах створюють відповідні відділи.

Сільськогосподарським підприємствам вигідно, коди заготівельник приймає продукцію безпосередньо на місці, у полі після збирання. Ефективною є організація фірмової торгівлі — підприємства реалізують овочі через свої торговельні точки.

Якщо частину продукції зберігають у сховищах для ре­алізації в зимово-весняний період, то зменшується потреба у транспортних засобах під час збирання, знижуються втрати продукції й одержується додатковий прибуток, бо в цей час ціни реалізації значно вищі. Проте підприємствам потрібні великі сховища з холодильним обладнанням, активним вентилюванням для підтримання необхідної температури. Витрати, а також втрати овочів знижуються також при зберіганні їх у контейнерах.

Сільськогосподарським підприємствам доцільно переробля­ти частину овочів, особливо нестандартні, у власних консерв­них цехах, що підвищує зайнятість робочої сили протягом року. Раціональна організація зберігання та реалізації овочів дає змогу забезпечити безперервне постачання їх населенню у свіжому вигляді, збільшити доходи підприємств.