Тема 1.9. Організація виробництва картоплі

Основну частину кар­топлі виробляють спеціалізовані підприємства Полісся. Навколо великих міст і промислових центрів функціонують підприємства, які спеціалізуються на вирощуванні ранньої картоплі. Створені зони для вирощування насінної картоплі для південних районів і областей.

Найбільш складними й трудомісткими процесами в кар­топлярстві є підготовка насінного матеріалу, садіння та зби­рання врожаю.

Підготовку насіння і садіння організовують так. Бульби перед садінням сортують на сортувальному пункті КСП-15Б або КСП-25. Для цього картоплю із сховищ, якщо її збері­гають насипом, вивантажують завантажувачем ТЗК-30 із приставкою ТПК-30, а з буртів і траншей — екскаватором Е-153 у самоскидні транспортні засоби, які транспортують її до сортувального пункту. Якщо картоплю зберігають у кон­тейнерах, то використовують електрокари та контейнероперекидачі. Це значно скорочує затрати праці порівняно з ручним сортуванням.

Бульби висаджують картоплесаджалками СН-4Б-2, СКС-4, СКМ-6. Складним є ще завантаження саджалок картоплею. З цією метою використовують автосамоскиди. Збирають картоплю копачем із ручним збиранням бульб, а також комбайном ККУ-2 різних модифікацій і ККМ-4. При цьому використовують три способи: пряме комбайну­вання, комбіноване і роздільне збирання.

Перед збиранням картоплі проводять таку саму підготовчу роботу, як і перед збиранням зернових. Спочатку за 4—5 днів до збирання скошують картоплиння.

При прямому комбай­нуванні бульби викопують за один прохід агрегату, при комбінованому — бульби з двох рядків копачем-валкоукладачем УКВ-2 укладають у міжряддя двох сусідніх незібраних рядків. Потім комбайн викопує картоплю з решти рядків і збирає бульби в міжряддях.

При роздільному збиранні копачем-валкоукладачем картоплю укладають у валок із двох, чотирьох або шести рядків, а потім її підбирає комбайн-підбирач. При цьому затрати праці знижуються майже вдвоє порівняно з прямим комбайнуванням.

Картоплю з бункера комбайна вивантажують у самоскидні транспортні засоби, які й перевозять її на сортувальні пункти. Відсортовані бульби затаровують у контейнери або транспортерами завантажують у сховища. Отже, здійснюється пото­кове збирання картоплі.

Найвищої продуктивності праці досягають при організації збирально-транспортних загонів або комплексів, в яких є такі ланки:

• підготовки поля і видалення картоплиння;

• зби­рання картоплі;

• транспортування її до сортувального пункту;

• сортування бульб; завантаження у сховища;

• технічного і культурно-побутового обслуговування.

Це дає змогу знизити затрати праці більш як у три рази порівняно із збиранням окремими збиральними агрегатами.

Тема 1.9. Організація виробництва овочів

1. Завдання організації овочівництва

Населення нашої країни не забезпечується достатньою кількістю овочів, тому перед працівниками сільського господарства стоїть завдання щодо збільшення їх виробництва, розширення асортименту, поліпшення якості продукції та її зберігання, різкого скорочення втрат.

Овочівництво — складна галузь, до її складу входять:

• овочівництво відкритого грунту (виробництво овочів і насіння);

• овочівництво закритого грунту (виробництво овочів та розсади);

• зберігання продукції; її переробка.

Галузь має ряд специфіч­них особливостей:

• низька транспортабельність продукції, внаслідок чого овочі необхідно вирощувати поблизу від місць споживання;

• утруднена механізація окремих виробничих про­цесів, особливо збирання, що вимагає значних затрат ручної праці;

• потреба у працівниках певної спеціалізації й відповідній техніці;

• організація зберігання, консервування, сушіння, охо­лодження та швидкого заморожування овочів через немож­ливість рівномірно протягом року забезпечувати населення продукцією.