Тема 1.6. Господарський розрахунок в сільськогосподарських підприємствах і об’єднаннях

1. Поняття господарського розрахунку

Найважливішим елементом господарського механізму є господарських розрахунок, або діяльність підприємств в умовах ринкових відносин.

Господарський розрахунок – метод раціонального ведення господарства, що грунтується на порівнянні в грошовій формі витрат і результатів виробничої діяльності. Він вимагає відшкодування всіх витрат й одержання максимального прибутку, який забезпечує необхідні темпи розширеного відтворення виробництва, матеріальну заінтересованість працівників підприємства у збільшенні виробництва продукції та підвищенні її рентабельності.

Госпрозрахунок стосується не тільки підприємства в цілому, але і окремих його підрозділів та працівників. Тому розрізняють загальногосподарський і внутрігосподарський госпрозрахунок.

Загальногосподарський розрахунок спрямований на вирішення основних питань організації та управління виробництвом по підприємству в цілому, тобто відносини з державою, іншими підприємствами і установами.

Внутрігосподарський розрахунок на підприємствах означає організацію внутрішніх відносин, тобто керівництва з підрозділами та окремими працівниками, підрозділів між собою.

Мета їх єдина – виробити найбільшу кількість продукції при найменших затратах, одержати максимально можливий прибуток і на цій основі підвищити рівень життя трудового колективу.

2. Основні принципи господарського розрахунку

Організація госпрозрахунку грунтується на таких принципах:

• Свобода господарської діяльності товаровиробників тобто право самостійно вирішувати питання організації виробництва ;

• Окупність витрат тобто така організація виробництва, при якій надходження від реалізації продукції та інші надходження відшкодовують усі витрати, а за рахунок прибутку, що залишився, можна було б забезпечити розширене відтворення, матеріальне заохочення працівників і створити резервні фонди. Цього можна досягти тільки за рахунок збільшення виручки від реалізації та зменшення собівартості продукції ;

• Матеріальна заінтересованість підприємства в цілому та його працівників у результатах виробництва, що підтримується відповідними державними дотаціями, пільговим оподаткуванням, формами оплати праці, системою матеріального стимулювання працівників за кінцеві результати роботи тощо ;

• Матеріальна відповідальність підприємства перед державними установами та іншими підприємствами за виконання договірних зобов’язань, використання і своєчасне повернення кредитів банкам чи іншим інвесторам. Підрозділи та окремі працівники несуть таку саму відповідальність перед підприємством за виконання планів, використання та збереження засобів виробництва тощо ;

• Контроль за господарською і фінансовою діяльністю підприємства з боку державних установ та органів, щоб запобігти марнотратству і безгосподарності. Так державна податкова служба контролює правильність і своєчасність відрахувань підприємствами податків у державний бюджет, банки стежать за своєчасним поверненням кредитів та цільовим їх використанням, адміністрація підприємства контролює роботу підрозділів і окремих працівників.