Інструктивна картка для проведення навчальної практики № 3 з дисципліни “Фармакологія”

Тема: Виписування рецептів та виготовлення рідких лікарських форм.

Робоче місце: Лабораторія фармакології.

Тривалість заняття: 9 год. в тому числі 3 год. сам. робота.

Мета заняття: Оволодіти навичками та засвоїти уміння самостійно виписувати рецепти на рідкі лікарські форми; формувати вміння застосовувати знання в комплексі; набути навички роботи з лабораторним посудом, обладнанням, приладами, лікарськими засобами при виготовленні рідких лікарських форм; виховувати інтерес до дисципліни, до обраної професії, почуття відповідальності, творче мислення.

Матеріально – технічне оснащення: інструктивні картки, лабораторний та мірний посуд, колби, мензурки, ступки, товкачики, ручні терези, рівноваги, інфундирні апарати (водяна баня), дистильована вода, папір, лікарські речовини (стрептоцид, трава звіробою, м’яти, кора дуба, насіння льону, крохмаль картопляний та інші), вода кип’ячена, фільтри, лійки.

Правила безпеки праці: працювати в спецодязі, робоче місце тримати в чистоті, обережно відноситись до лікарських засобів, форм, не пробувати їх на смак, після роботи руки вимити з милом.

Література:

Основна:

1. Хмельницький Г.О., Строкань В.І. Ветеринарна фармакологія з рецептурою - К.: Аграрна освіта, 2001р. с. 269 - 276

2.Канюка О.І., Скороход В.І. Ветеринарна фармакологія з рецептурою - практикум, К.: УСТК, 1994 с. 60 – 62

Додаткова:

1.Костенко М.В., Достоєвський П.П. Довідник ветеринарних препаратів і нормативних добавок зарубіжного виробництва, - К.: Ветінформ 1999.

2.Журнали Ветеринарна медицина України.

Завдання

1.Виписування рецептів на рідкі лікарські форми, які будуть готуватися.

2.Засвоєння технології виготовлення рідких лікарських форм.

3.Вправи з виписування рецептів на рідкі лікарські форми.

Зміст і послідовність виконання завдань

1.Виписування рецептів на лікарські форми, які будуть готуватися. Лікарські форми мають широке застосування в побуті. До рідких лікарських форм належать розчини, відвари, настої. емульсії, слизі, мікстури, настойки. Кожен ветеринарний фахівець повинен вміти готувати вище вказані форми, знати методику, вміти виписувати рецепти на дані лікарські форми.

Виписати і приготувати:

1.110мл 0,9% фізіологічного розчину солі кухонної (Natrii chloridum).

Внутрішньовенно. Теляті.

2. 50мл 4% розчину питної соди (Natrii hуdrocarbonas). Зовнішнє. Для полоскання горла.

3. 100 мл відвару з кори дуба ( Cortex Quercus). Внутрішнє.Теляті при гастриті

4. 50 мл слизу з насіння льону. Внутрішнє. Свині, як протизапальне.

5.Справжню емульсію з насіння маку (100мл), (Papaver).Внутрішнє.Коню.

6.Несправжню емульcію з олії соняшникової (100 мл).Зовнішнє.Поросяті.

7. Мікстуру із 100мл відвару кори дубу і 0,5 новокаїну (Novocainum). Внутрішнє, вівці при гастриті.

1. 2.Засвоєння технології виготовлення рідких лікарських форм.

Р озчини – це однорідна гомогенна рідина, одержують розчини в результаті повного розчинення лікарських речовин (твердих, рідких або газоподібних) у розчинниках. Розчинниками може бути вода, спирт, олія, і залежно від розчинників розрізняють водні, спиртові і олійні розчини.

Розчини використовують для зовнішнього і внутрішнього застосування, а також для парентерального введення – підшкірно, внутрішньом’язово, внутрішньовенно. Останні мають бути стерильними або відпускатись в

ампулах, які виготовляють на фармацевтичних заводах.

При виготовленні розчинів для зовнішнього застосування вирішальне значення має його концентрація. В мірний посуд наливають кількість розчинника, в якому розчиняють відважену лікарську речовину. Потім доливають решту розчинника для одержання розчину необхідної концентрації. Розчин фільтрують через шар гігроскопічної вати або фільтрувальний папір у склянку, яку закривають, обгорнутим кружечком паперу.

При виписуванні рецептів на прості розчини вказують їх концентрацію і кількість.

Розчини для ін’єкцій – це рідкі форми ліків, призначені для введення в тканини організму за допомогою шприца. Вони повинні бути прозорими, чистими, стійкими, стерильними.

В аптеках ін’єкційні розчини готують у склянках, які видають герметично закритими. Є декілька методів стерилізації таких розчинів: кип’ятіння у водяній бані протягом 30...60хв. залежно від об’єму розчину; нагрівання гарячим повітрям у сушильній шафі при температурі 180ºС протягом 20...60 хв. або при температурі 200ºС протягом 10...30 хв, або одноразове нагрівання текучою парою у стерилізаторі або автоклаві при температурі 100ºС 30...45 хв; або методом тиндалізація – нагрівання на водяній бані при температурі 60...65ºС протягом 1 год. 5 днів підряд або при температурі 70...80ºС 3 дні. Розчини лікарських речовин, які при с терилізації розкладаються і втрачають фармакологічну дію або утворюють токсичні продукти, готують асептично. Для цього у воді для ін’єкції розчиняють ті лікарські речовини, які не розкладаються під дією високої температури, і одержаний розчин стерилізують. Після цього в асептичних умовах розчиняють відважену лікарську речовину, яку не можна стерилізувати, і видають, не проводячи повторної стерилізації.

Для асептичного виготовлення усі інструменти, посуд, прилади, формоутворювальні речовини та ліки повинні бути стерильними.

Міксури – рідка лікарська форма для внутрішнього введення, яку одержують розчиненням або змішуванням лікарських речовин у рідинах. Рідкою основою для мікстури може бути вода, рослинні олії, спирт, настої, відвари, слизи, настойки. Мікстури містять 3 і більше інгредієнтів. Інгредієнтами можуть бути тверді та рідкі лікарські форми.

Мікстури бувають прозорими, каламутними, опалесцентними, а також з осадом. призначають їх всередину.

Виписують мікстури, як правило, у розгорнутій формі, тобто в рецепті перераховують усі інградієнти, зазначаючи їх кількість.

Слизь – густа рідина, одержана з рослин, що містять слизові речовини: насіння льону, крохмаль, алтейний корінь або із речовин, що є слизами за природою, - аравійська камедь та ін.

Застосовують слизі здебільшого як обволікаючі засоби з лікарськими речовинами, що мають подразнювальну дію. Вводять їх через рот або у формі клізми через пряму кишку, рідше зовні. Широко застосовують слизь з

крохмалю і насіння льону.

Для виготовлення крохмального слизу беруть одну частину крохмалю, змішують з чотирма частинами холодної води, потім одержану суміш повільно виливають у киплячу воду (45 частин), постійно помішуючи, і кип’ятять протягом 3...5 хв.

Слизь насіння льону одержують кип’ятінням (або збовтуванням) у склянці (колбі) протягом 15 хв однієї частини насіння і 30 частин води.

Настої і відвари. Настоями і відварами називають рідкі лікарські форм, що є водними витяжками з рослинної лікарської сировини діючих початків.

Настої частіше виготовляють з ніжних частин лікарських рослин (листків, квітів, трав). Рідше готують їх з грубих частин рослин. Це доцільніше робити тоді, коли рослинний матеріал містить леткі сполуки (ефірні олії) або коли речовини легко руйнуються при тривалому нагріванні. Так, з кореневища з корінням валеріани готують настої, а не відвари.

Відвари звичайно виготовляють з насіння, кори, кореневищ і коріння, зрідка з листків.

Настої та відвари призначаються для внутрішнього і рідше для зовнішнього застосування, їх виписують на 3...4 дні при зберіганні в прохолодному місці. Дозують настої і відвари ложками, склянками, пляшками. Виписують їх частіше в скороченій формі з зазначенням кількості лікарської сировини і загальної кількості настою чи відвару. Після назви лікарської форми обов’язково зазначають частини рослин, назву рослин, кількість лікарської сировини в грамах і загальну кількість настою або відвару в мілілітрах чи грамах.

При виготовленні настоїв і відварів користуються трьома співвідношеннями: 1 : 10 (1частина рослинної сировини і 10 частин води) – для звичайних рослин; 1 : 30 – для трави горицвіту, конвалії, кореневищ валеріани; 1 : 100 - 400 – для сильнодіючих і отруйних рослин (трава термопсису, листя наперстянки).