10. Внутрішній монолог і потік свідомості

Внутрішній монолог — різновид монологу, в якому передаються внутрішні переживання персонажа замість опису зовнішніх реальних подій, ситуацій, що викликають ці переживання. Стилістично В.м. оформлюється як внутрішня мова дійової особи з відповідною часовою послідовністю думок, характерними синтаксичними конструкціями, способом вислову тощо. В.м. набирає все більшої ваги у творах українських письменників кінця XIX — початку XX ст. У зв'язку з посиленням психологізму зображення і відповідно до цього жанрово-стильових змін літературних творів, автор дивиться під новим кутом зору на об'єкт спостереження, шукає оптимального співвідношення у зображенні персонажа і його оточення, порушує часове розгортання сюжету, а головне — аналізує стан душі персонажа. "Коли старші письменники виходять від мальовання зверхнього світа — природи, економічних та громадських обставин і тілько при помочі їх силкуються зробити зрозумілими даних людей, їх діла, слова й думки, то новіші йдуть зовсім противною дорогою: вони, так сказати, відразу засідають у душі своїх героїв і нею, мов магічною лампою, освічують усе окруженє. Властиво, те окруженє само собою їм мало інтересне, і вони звертають на нього увагу лиш тоді й оскілько, коли й оскілько на нього падуть чуттєві рефлекси тої душі, яку вони беруться малювати. Відси брак довгих описів та трактатів у їх творах і та переможна хвиля ліризму, що розлита в них" (І.Франко, Зібр.тв. в 50т. — Т.35.— С.108). В.м. дуже близький до ліричного, а також до такого способу зображення внутрішнього світу персонажа, як плин (потік) свідомості. Нерідко зустрічається у творах М.Коцюбинського, Ольги Кобилянської, В.Стефаника, В.Винниченка та ін. Він — характерний елемент у творах таких стильових течій, як імпресіонізм, експресіонізм, постмодернізм і т.п

«Потік свідомості» («Stream of consciousness») в літературі, література 20 ст переважно модерністського напряму, безпосередньо відтворююча душевне життя, переживання, асоціації. Термін «П. с.» належить американському філософові-ідеалістові В. Джемсу : свідомість — це потік, річка, в якій думці, відчуття, раптові асоціації постійно перебивають один одного і химерно, «нелогічно» переплітаються («Підстави психології», 1890). «П. с.» є граничною мірою, крайньою формою «внутрішнього монологу», в нім об'єктивні зв'язки з реальним середовищем незрідка важко відновлені.

Потік свідомості — один з провідних прийомів літератури модернізму. «Потік свідомості» в художній літературі є екстремальною формою внутрішнього монологу, яка (часто за допомогою прийому монтажу) імітує безпосередню передачу хаотичного процесу внутрішнього мовлення людини.

Історія

Термін належить американському філософу Вільяму Джеймсу, який вважав, що свідомість — це потік, ріка, в котрій думки, переживання, асоціації, спогади постійно перебивають одне одного і «неологічно», спонтанно перетинаються.

11. Вставні компоненти літературного твору

Композиція — побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображеного, представленого читачеві світу, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, каноном, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата.

Композиція виражає взаємини, взаємозв'язок, взаємодію персонажів, сцен, епізодів зображених подій, розділів твору; способів зображення і компонування художнього світу (розповідь, оповідь, опис, портрет, пейзаж, інтер'єр, монолог, діалог, полілог, репліка,ремарка) і кутів зору суб'єктів художнього твору (автора, розповідача, оповідача, персонажів).