23. Засоби поетичного синтаксису

Одиницею мови в синтаксисі є речення. Існують головні засоби синтаксичної організації мови, що надають мові емоційної виразності:

• граматичне оформлення речень;

• порядок слів у реченні;

• оформлення інтонвції речень.

Їх прийнято називати фігурами.

• Еліпсис (гр. “пропускання”) – це відсутність у реченні  деяких його членів, які легко відновлюються читачем. Еліпсис необхідний для посилення емоційної виразновті, фіксуванні уваги на тому предметі, явищі, дії, які пропущене слово означає. Ця фігура побудована на основі порушення граматичних зв^,язків між членами речення.

Наприклад: Т.Шевченко

… Там повіє буйнесенький,   (пропущено слово “вітер,”

Як брат, заговорить…         яке читач може відтворити )

• Інверсія (лат. “перестановка”) – це незвичайний порядок слів у реченні, необхідний для підкреслення слова або слів, на які падає логічний наголос.

Наприклад: Леся Українка

… Жити хочу. Геть думи сумні..

Зустрічається і такий прийом інверсії, як відокремлення слова від інших слів, з якими воно пов^,язане.

Наприклад:  П.Тичина

… І молоде із –зі гори

на конях покоління летить сюди…

Інверсивні форми властиві більше мові віршованій, ніж прозовій.

Інтонаційне оформлення речень у художній мові часто досягається за допомогою різних видів повторень (чи повторів)

Наприклад: Т. Шевченко

…Чорніше чорної землі     (суміжне вживання

Блукають люди…              слів одного кореня)

• Анафора (гр. “віднесення вперед”) – повтор слів на початку віршованих рядків чи абзаців. Анафора буває звукова, словесна, синтаксична.

Наприклад: Леся Українка

Знов весна і знов надії

В серці хворім оживають,

Знов мене колишуть мрії,

Сни про щастя навівають…

• Епіфора (гр. “віднесення далі”) – повторення слів або вислову, що стоїть у кінці строфи чи абзацу.

Наприклад:В.Симоненко

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні…

• Поетичне кільце – повторення однакових слів на початку речень, абзаца чи строфи.

Наприклад: В.Симоненко

Ми думаємо про вас в погожі літні ночі,

В морозні ранки і вечірній час,

І в свята гомінкі, і дні робочі.

Ми думаємо, правнуки, про вас.

• Паралелізм народних пісень – зіставлення двох явищ способом паралельного їх змалювання. Посідає перехідне місце між фігурами і тропами.

Наприклад: народна пісня

Ой у лузі червона калина

Похилилася,

Чого ж наша славна Україна

Зажурилася.

• Антитеза (гр. “протиставлення”) –основою експресії вислову в антитезі є контрастність явищ.

Наприклад: Леся Українка  Люди мучились, як в пеклі,

Пан втішався, як у раї…

Ухудожніх творах, особливо в ліричних, часто зустрічаються специфічні звороти, а саме: риторичні запитання, звертання, оклики.

• Риторичні запитання –запитання, які не потребують відповіді або містять її у собі.

Наприклад: М.Рильський

Хто може випити Дніпро?

Хто властен виплескати море?

Хто наше злото – серебро

Плугами кривди переоре?..

• Риторичні вигуки – це слова чи словосполучення, які передають радість, гнів, обурення, інші почуття.

Наприклад: Леся Українка

Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани…

• Риторичні звертання – це звертання до неживих предметів, абстрактних понять чи відсутніх людей.

Наприклад: М.Рильський

О земле рідна! Знаєш ти

Свій шлях у бурі, у негоді!

Града́ція (лат. gradatio — поступове підвищення, посилення) — стилістична фігура, котра полягає у поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення (клімакс) чи пониження (антиклімакс) їхньої емоційно-смислової значимості. Градація розрізняється за просторово-часовими (переважно у прозі), інтонаційно-емоційними (поезія) та психологічними (драма) ознаками. Виразність градації посилюється поєднанням її з анафорою (Юлій Цезар: «Прийшов, побачив, переміг»). Класичним прикладом градації як прийому строфічної композиції можна вважати вірш В. Мисика «Сучасність»:

Так, мабуть, і в часи Бояна

Квітчалася пора весняна,

І накрапали молоді дощі,

І хмари насувалися з Таращі,

І яструби за обрій углибали,

І дзвінко озивалися цимбали,

І в пралісах озера голубі

Вглядалися в небесну дивну ясність.

Все — як тоді. А де ж вона сучастність?

Вона в найголовнішому: в тобі.