Прак­тич­не за­нят­тя № 12.1

Те­ма. Про­ек­ту­ван­ня лі­со­сі­ки за­да­ної пло­щі

Ме­та:

1. Фор­му­ван­ня на­ви­ків і вмінь об­чис­лен­ня не­дос­та­чі або за­лиш­ку пло­щі ме­то­дом три­кут­ни­ка або тра­пе­ції.

2. Прид­бан­ня знань ме­то­дів про­ек­ту­ван­ня пло­щі за­да­ної ве­ли­чи­ни.

При­ла­ди та ма­те­рі­али

1. Тран­спор­ти­ри ге­одезич­ні.

2. Об­чис­лю­валь­ні ма­ши­ни.

3. Лі­нійки, олів­ці.

Зав­дан­ня 1. За ко­ор­ди­на­та­ми по­бу­ду­ва­ти квар­тал, знайти його пло­щу

Зав­дан­ня 2. Від­клас­ти лі­со­сі­ку за­да­ної пло­щі

Кон­троль­ні за­пи­тан­ня

1. Способи обчислення площі?

2. Розподіл надлишкової площі?

Прак­тич­не за­нят­тя № 12.2

Те­ма. Під­го­тов­ка да­них для ви­не­сен­ня проекту в на­ту­ру. Оз­найом­лен­ня з кар­тог­ра­фіч­ни­ми ма­те­рі­ала­ми лі­сов­по­ряд­ку­ван­ня

Ме­та: фор­му­ван­ня на­ви­ків і вмінь під­го­тов­ки да­них для ви­не­сен­ня про­ек­ту в на­ту­ру

При­ла­ди та ма­те­рі­али

1. Тран­спор­ти­ри.

2. Об­чис­лю­валь­ні ма­ши­ни.

3. Лі­нійки, олів­ці.

Ме­то­дич­ні вка­зів­ки

1. Ви­хід­ни­ми да­ни­ми для ви­ко­нан­ня ро­бо­ти є ін­ди­ві­ду­аль­ні зав­дан­ня (табл. 4. 2).

2. Ви­ко­нан­ня завдань ве­деть­ся у пос­лі­дов­нос­ті, вка­за­ній у даній інструкції.

Пос­лі­дов­ність ви­ко­нан­ня ро­бо­ти

Під­го­тов­ка да­них для ви­не­сен­ня про­ек­ту лі­со­сі­ки в на­ту­ру по­ля­гає у ви­мі­рю­ван­ні го­ри­зон­таль­них ку­тів, дов­жин лі­ній на пла­ні спро­ек­то­ва­ної лі­со­сі­ки і об­чис­лен­ні нап­рям­ків (ази­му­тів, рум­бів) сто­рін. Ге­оде­зич­ною ос­но­вою для ви­мі­рю­ван­ня є точ­ки зні­маль­ної ос­но­ви і ме­ре­жа квар­таль­них лі­ній.

Ви­мі­рю­ван­ня і ув'яз­ка го­ри­зон­таль­них ку­тів

Пе­ред ви­мі­рю­ван­ням го­ри­зон­таль­них ку­тів лі­со­сік, зап­ла­но­ва­них до від­ве­ден­ня, їх­ні сто­ро­ни про­дов­жу­ють нас­тіль­ки, щоб во­ни бу­ли тро­хи дов­ші від ра­ді­усу зов­нішньої ок­руж­нос­ті тран­спор­ти­ра.

Від­лі­ки за тран­спор­ти­ром бе­руть з точ­ніс­тю до 10′ і за­пи­су­ють у спе­ці­аль­ну ві­до­мість.

Зна­хо­дять су­му ви­мі­ря­них ку­тів, об­чис­лю­ють їх те­оре­тич­ну су­му і виз­на­ча­ють ку­то­ву нев'яз­ку.

β доп. = ± 2 t ,

де t – точність приладу, n – кількість кутів

Як­що нев'яз­ка не­до­пус­ти­ма, то ви­мі­рю­ван­ня пов­то­рю­ють.

За­пов­нюється таб­ли­ця, де по­чат­ко­вий ази­мут (румб) бе­руть із ге­оде­зич­них да­них план­ше­ту або за­мі­ря­ють тран­спор­ти­ром. Дов­жи­ни лі­ній за­мі­ря­ють цир­ку­лем-ви­мі­рю­ва­чем і пе­ре­во­дять за до­по­мо­гою по­пе­реч­но­го мас­шта­бу в мет­ри.

До­пус­ти­ме роз­хо­джен­ня в дов­жи­нах лі­ній об­чис­люється за фор­му­лою

L = 0,4 × М,

де: 0,4 – ко­ефі­цієнт; М – мас­штаб.

Нап­рик­лад: L = 0,4×2500 = 10 м

Кон­троль­ні за­пи­тан­ня

1. Які ета­пи вклю­чає про­ек­ту­ван­ня лі­со­сі­ки за­да­ної пло­щі?

2. Які ви­пад­ки про­ек­ту­ван­ня зус­трі­ча­ють­ся на прак­ти­ці?

3. Спо­со­би про­ек­ту­ван­ня не­дос­та­тньої або за­лиш­ко­вої пло­щі.

4. Які да­ні го­ту­ють для ви­не­сен­ня про­ек­ту в на­ту­ру?