Загальні відомості про аерозолі

Аерозолі - завислі в повітрі частинки розміром до 20 мк (табл.3). Це дисперсні системи, що складаються із твердих або рідких частинок в повітрі (або іншому газовому середовищі).

У випадку рідких дисперсних систем в повітрі їх називають туманами, у випадку твердих - димами. Одержують пестицидні аерозолі наступними способами : Механічним диспергуванням шляхом тонкого розпилу частинок пестициду в повітрі або розчинів пестициду в різних розчинниках; термічним отриманням аерозолю шляхом випаровування пестициду і послідовної конденсації в повітрі в результаті охолодження; комбінованим способом, основаним на розпилюванні пестициду за рахунок випаровування легколетучого розчинника.

Аерозольна обробка. Аерозольна обробка - введення пестицидів у вигляді димів або туманів в середовище існування шкідливих організмів. Найпростішим способом отримання аерозольних димів являється спалювання різноманітних сумішей до складу яких входить пестицид. На цьому принципі основано використання аерозольних шашок пестицидів (шашки "Гамма"). В основаному аерозолі отримують за допомогою аерозольних генераторів. Аерозолі використовують для боротьби з хвоє - і листогризучими шкідниками, для дезинфекції зерносховищ, складів і теплиць і т.п. В залежності від цілі використання аерозолі повинні мати наступну оптимальну дисперсність. При обробці приміщень пестицидами фумігаційної дії (препарат 242,гамма-ізомер гексохлорана і ін.) - 5 мк (діапазон 0,5-10мк); при знищенні літаючих комах - 20 мк (діапазон 10-ЗОмк); для відкладання інсектициду на відстані 40мк(діапазон 20-50мк). Аерозолі мають ряд недоліків : знесення туману вітром, сходящими течіями повітря, слабке осідання найменших аерозольних частинок, слабке проникнення їх в пористі матеріали і щілини.

Фосфорорганічні з'єднання (фоз)

Найбільше широко використовують в л/г в якості інсектицидів. Деякі з них (хлорофос, байтекс і ін.) використовують для знищення мух, комарів, паразитів домашніх тварин і птахів. Перевагою ФОЗ з гігієнічної точки зору являється відносно мала стійкість в навколишньому середовищі. Більша частина їх розкладається в рослинах, грунті, воді на протязі 1 місяця (IV група гігієнічної класифікації). Але інсектициди і акарициди внутрішньорослинної дії (антіо, фосфаміз, кильваль і ін.) можуть зберігатися на протязі року. На відміну від ХОЗ вони в менший кількості загрязняють харчові продукти, отримані від оброблених культур і тварин і швидко руйнуються при термічній обробці.

Особливо характерною для ФОЗ являється властивість їх проникати в організм людини через непошкоджену шкіру не визиваючи при цьому місцевого ефекту. Ця властивість являє собою велику небезпеку для людей, так як може непомітно визвати гостре отравлення. Деякі ФОЗ (метафос, препарат М-81, ДДФ, фосфаміз) володіють різко вираженою шкіряною токсичністю. Серед ФОЗ зустрічаються з'єднання з різною токсичністю для людини і теплокровних тварин. Сильно діючими ядовитими речовинами (СДЯР) являються тиофос, метилетилтиофос, меркаптофос і ін. В Україні використання СДЯР заборонено. До високотоксичних ФОЗ належать препарат М-81, метафос, ДДВФ, фосфамид, фталофос, фозалон і ін, до середньотоксичних - хлорофос, трихлометафос, метилнитрофос, карбофос і ін. Малою токсичністю для людини і теплокровних тварин володіють авенин, сайфос, бромфос, гардон. В основі механізму токсичної дії більшості ФОЗ лежить пригничення ряду ферментів, що відносяться до естеразів, зокрема холинестеразе, що займає важливе місце в фізіології організму.