Тема 12. Хвороби плодів і насіння Загальна характеристика

Одержання здорових сіянців, ріст лісових культур, формування високопродуктивних стійких насаджень значною мірою залежать від якості посівного матеріалу. Воно відіграє важливу роль у природному поновленні лісу, розвитку благонадійного підросту.

Одним з факторів, що знижують якість насіння, є їх пошкодження фітопатогенними мікроорганізмами, головним чином грибами. Грибні хвороби плодів і насіння завдають лісовому господарству істотну шкоду, викликаючи загибель насіння або погіршення їх посівних якостей, а іноді й пошкодження сходів і посадкового матеріалу в розсадниках.

Насіння може заражатися фітопатогенними грибами на дереві в процесі їх розвитку або вже після дозрівання, під час збору й зберігання. По характеру зараження, терміном розвитку й зовнішніх ознаках виділяють кілька основних груп і типів хвороб плодів і насіння.

Муміфікація жолудів дуба. Викликається грибом Stromatinia psevdotuberosa. Зараження жолудів відбувається через тріщини в шкірці й судинні пучки в місцях прикріплення плюски. У лісі жолуді (в основному дозрілі й опалі) заражаються сумкоспорами з апотиціїв, що утворяться на торішніх муміфікованих жолудях. При безпосередньому контакті опалих здорових жолудів з ураженими зараження здійснюється міцелієм, що рясно розростається в умовах високої вологості. Конідії, що утворяться на міцелію, також можуть викликати зараження.

Найбільш інтенсивний розвиток хвороби спостерігається під час зберігання жолудів при порушенні оптимального режиму температури й вологості. У сховищах міцелій гриба швидко поширюється від хворих жолудів до здорових, огортаючи їх пишною сірною плівкою.

На сім'ядолях у місцях зараження з'являються різко виділені чорним кольором, що згодом зливаються рудуваті плями з тонкою сірувато-маслинової плівкою міцелію. Тканина сім'ядоль поступово чорніє, розпушується, перетворюючись у склероціальну строму. Муміфіковані сім'ядолі збільшуються в об’ємі (розбухають) і розривають шкірку. Муміфікація жолудів погіршує природне поновлення дуба, знижує кормові ресурси лісу.

Тема 13. Хвороби посадкового матеріалу в лісорозсадниках, культурах та молодняках Хвороби сіянців і молодняків

Найчастіше зустрічаються хвороби типу шютте, різні види ржавчини, борошниста роса, п’ятнистість листків, випрівання. Ці хвороби знижують вихід посадкового матеріалу.

Вилягання сходів

Дуже поширене в розсадниках. При сильному розвитку хвороби гине 20-50% сіянців, буває 100%.

Найбільш чутливі до вилягання сходи хвойних порід, а також Кл, Яс, Т, Ак. Всі збудники вилягання – паразити, які сапрофітно живуть, розмножуються і накопичуються в грунті, на рослинних рештках, інших органічних субстратах, але при сприятливих умовах. Можуть пошкоджувати ослаблені сіянці. Тому, основним джерелом інфекції являється заражений грунт (особливо небезпечні ділянки, де раніше вирощували картоплю, зернові, овочі, багчу і поле розсадників, де щорічно спостерігається гибель сіянців від вилягання), а також неперепрівший перегній.

В розвитку хвороби спостерігається 2 фази: досходова і післясходова.

В досходовій прошкоджується насіння і проростки в грунті. Схожість насіння різко знижується, сходи з’являються нерівномірно. В рядах залишаються пусті місця, при розкопуванні грунту в цих місцях можна побачити непроросші загнивші насіннини і почорнівші проростки.

Післясходова фаза характеризується пошкодженням сіянців і сходів. Нижня частина стебла загниває, сіянці падають на землю (вилягають). В умовах > вологості у основі стебла пошкоджених сіянців з’являється наліт міцелію і спори збудника.

Типова форма хвороби спостерігається у 1-3 недільних сіянців С. У листяних порід корені і нижня частина стебла засихають в 1-2 місяці сіянці не полягають, і стоять засохші. Сіянці старші 2 місяців, не пошкоджуються.

Хвороба передається від хворих сіянців до здорових. Виляганню сприяє також повільне проростання сіянців в грунті і тепла волога погода під час появи сіянців. Хвороба прогресує при глибокому посіві насіння, при надмірному поливі.

Вилягання і засихання сіянців може бути визване і не грибами, а недостатком вологи, пошкодженнями комахами, механічними пошкодженнями. Але це є неінфекційне захворювання і при цьому інші ознаки вилягання.

Міри захисту сіянців від вилягання:

1. Закладка розсадників на ділянках, які не були під с/г користуванням, з рівним рельефом і легкими грунтами;

2. На кислих важких грунтах обов’язково вносити пісок і вапно, догляд за посівами, протравлювання грунтів і насіння перед посівом;

3. Передпосівне замочування насіння в розчинах мікроелементів, при появі осередків хвороби – полив грунту фунгіцидами.

Борошниста роса дуба

На зелених частинах рослини утворюється білий наліт із міцелію і спороношень гриба. Борошниста роса пошкоджує молоді листки та пагони. Стійкі проти хвороби задерев’янілі пагони та листки, які закінчили свій ріст. Найсприятливіші умови для хвороби – вологе тепле літо. Збудником борошнистої роси дуба є гриб Microsphaera alphitoides. Захворювання викликає загрозу в молодих культурах.

В першій половині літа захворюванню підлеглі пізні сходи дуба. Найчастіше борошниста роса зустрічається на відкритих місцях, галявинах і зрубах. На поверхні пошкоджених листків з обох сторін (частіше з однієї) з’являються плями ніжно білого кольору. З часом наліт ущільнюється і стає борошнистим. Конідії розносяться вітром і здійснюють повторні зараження молодих пагонів і листків.

У другій половині літа з’являються плодові тіла (клейстотеції) збудника у вигляді чорних, добре помітних крапок. Клейстотеції зимують на опалих листках, а весною в них дозрівають сумки із спорами. При сприятливих погодних умовах клейстотеції розтріскуються, звільняючи сумкоспори і відбувається первинне зараження.

При пошкодженні борошнистою росою у рослин порушуються фізіологічні функції. Листки, вкриті грибницею, понижують асиміляцію, скручуються, буріють і передчасно опадають. Це понижує приріст, викликає деформацію пагона.

В результаті сіянці дуба або гинуть, або в лісових культурах виникає багатовершинність. Борошниста роса сприяє інфекційним некрозам. Вона є одною з найбільш поширених і шкідливих хвороб дуба. Немає жодного лісництва, де росте дуб, щоб у тій чи іншій мірі він не був уражений борошнистою росою. Найбільше шкоди завдає вона на розсадниках і деколи в молодих культурах віком до 5 років.

Заходи боротьби:

1. Створення розсадників на певній віддалі від дорослих дубових насаджень.

2. Знищення осінніх опалих листків з плодовими тілами паразита.

Плямистість листків клена (некроз)

Плямистість листків – це група хвороб характерна відмиранням (некрозом) окремих ділянок і утворенням на листках різного кольору, величини і форми плям.

Збудником чорної плямистості листків клена є гриб Rhytisma acerinum.

Зараження відбувається весною за допомогою сумкоспор, які проростають на нижньому боці листка. Перші морфологічні ознаки захворювання проявляються влітку (червень – липень). Спочатку утворюються жовті плями з чорними крапками, які поступово перетворюються в чорні строми гриба. Поверхня плям дещо випукла, чорна, блискуча, на ній деколи спостерігаються маленькі горбки. Це пікніди гриба, в яких утворюються конідії.

Наприкінці вегетаційного періоду в товщі чорної плями утворюються плодові тіла, які дозрівають лише на другий рік на опалому листі.

Шкідливість гриба полягає в тому, що уражені листки зменшують асиміляцію, а це впливає на приріст; у парках хвороба понижує декоративність кленів.

Хвороба поширена у всіх районах, де росте клен, в деякі вологі роки спостерігається особливо велике її посилення. В лісових насадженнях шкода від цього гриба мало помітна, він більше шкідливий на розсадниках та деколи в парках.

Заходи боротьби:

1. Згрібання опалого листя і знищення його, тому що в ньому зимує гриб. Згрібання бажано проводити восени або весною, до часу вильоту спор.

2. Створення змішаних лісових культур.

3. Боротьба з листогризучими шкідниками.

4. Охорона лісових культур від механічних пошкоджень.

Висновки:

1. Борошниста роса та плямистість листків – це інфекційні хвороби, які понижують асиміляцію, приріст, викликають деформацію пагона.

2. Знизити відсоток захворювання лісових насаджень борошнистою росою та некрозом листків можна, дотримуючись вказаних заходів боротьби.

Випрівання сіянців

Sclerotinia graminearum i Typhula graminearum. Пошкоджуються в основному сіянці сосни І року життя. Зараження відбувається осінню. Подібно до сніжного шютте. Хвороба розвивається під снігом. У хворих сіянців відмирає і пошкоджується верхушка, виникає багатовершинність. Сіянці відстають в рості і засихають. Хвороба проявляється при посіві С. після росту злакових. Знищення пошкоджених сіянців, глибока вспишка, боротьба з сорняками.

Шютте

Пошкоджується тільки хвойні породи. Ознаки шютте – змінення кольору, передчасне відмирання і опадання хвої, утворення на хвої спороношень грибів-збудників хвороби.

Шютте зустрічається в насіннях різного віку, але найбільшу шкоду наносить сіянцям і молодим культурам.

Звичайне шютте сосни (рис. 58)

Найбільш поширені гриби-збудники Lophodermium pinastri i Lophodermium sedifiosum. Ці гриби пошкоджують різні види С, найчастіше С. зв. і С. сиб.

Найбільшу шкоду шютте наносить сіянцям і л/к до 3 років, пошкодження яких досягає 80-100 %. Строки пошкодження хвої залежать від строків дозрівання і розльоту сумкоспор.

Так розсіювання спор гриба L. pinastri приходиться на V- VIII, в осн. на VI.

А розсіювання спор L. Sedifiosum на VI- до початку перших заморозків, в осн. VII- VIII.

Ознаки пошкодження: пожовтіння хвої (може спостерігатись в різну пору року, в залежності від того коли відбулось розлітання спор), потім хвоя стає червонувато-бура і починає осипатись. На відмершій хвої утворюються плодові тіла (проросші склероції). Вони чорні, великі, овальні на хвоїнках. Дозріванню сумкоспор сприяє тепла погода, моросящий дощ, велика роса. Попадаючи на свіжу хвою спори проростають.

Джерела інфекції:

1. Опала хвоя з апотеціями гриба.

2. Занесений в розсадник мох, взятий із соснового насадження.

3. Якщо поряд з розсадником ростуть С., хвоя яких пошкоджена звичайним шютте.

Сніжне шютте (фацидиоз) сосни (рис. 59)

Визивається сумчатим грибом-дискоміцетом. Phacidium infesfans. Пошкоджуються сіянці і нижнє гілля молодих сосен.

Розсіювання спор і пошкодження хвої відбувається з IX-X місяця до сніжного покриву.

Хвороба розвивається в зимово-весняний період при t^о С ≈ 0^о С.

Весною під сніжним покривом розвивається міцелій, який переходить на здорову хвою і сусідні рослини.

Після сходу снігу сіянці покриті плівкою міцелію, а хвоя має краснуватий колір. На протязі літа на хвої дозрівають сумкоспори. А осінню дощі, роси, таяння снігу сприяють поширенню спор.

Сніжне шютте в першу чергу пошкоджує масивні рослини з добре розвинутою хвоєю. Хвороба дуже поширена в місцях де великий сніговий покрив (50 см), який сприяє інтенсивному розвитку гриба.

Шютте модрини

Збудник – гриб. Meria laricis (Д. Схід., Сибір.). Пошкоджуються всі види модрини, насіння до 30-літнього віку, але особливо на 2-3 році життя. У травні-червні на хвої утворюються п’ятна, а на нижній стороні хвоїнок утворюється спороносіння гриба у вигляді пучків конідієносців. Спороносіння слабопомітне. Але якщо хвою на 20 хв. опустити в 2 % розчин марганцовки або чорнила, то спороносіння окрашуються і добре помітні. Через 3-4 тижні після пошкодження хвоя осипається. Сіянці гинуть або перезимовують, а виживші погано приживлюються в л/к. Для гриба-збудника сприятлива велика вологість і t^о С –15-20^о С.

Міри захисту від шютте:

1. Недопустимість загущених посівів.

2. Міри по прискоренню таяння снігу в розсадниках.

3. Знищення пошкодженої хвої і сіянців.

4. Не можна вкривати посіви С сосновим гіллям.

5. Оприскування хвої і сіянців фунгіцидами.

Іржа

Іржа паростків С. (сосновий вертун)

Збудник – гриб – Melampsora piniforgua (рис. 60). Ецидіостадія розвивається весною, на початку літа. Оранжево спори пошкоджують крім проростків С, листя осики і т. На листях утворюється наліт іржі.

Проростання спор відбувається при t^о С не менше 12^о С і вологості 90 %. Основна маса спор розлітається в r = 250 м.

Пошкоджуються відходи С. і 10-12 літнє насіння. Особливо небезпечне захворювання для сіянців 1-го року. Іржа супроводжується диформацією проростків і сіянців.

Сосни більш старшого віку набувають уразливий вигляд.

Іржа зустрічається в розсадниках С. л/к, захищених лісополосами молодих насадженнях С., якщо є поряд осика.

Іржа хвої С

Жовті пузировидні ецидії утворюються на обох сторонах хвоїнок. При дозріванні з них висипаються оранжеві спори, які пошкоджують мати-мачуху, осот, де і проростають, а потім після перезимівлі пошкоджують хвої сосни.

Заходи захисту:

1. Боротьба з бур'янами в розсаднику.

2. Ізолювати С. від осики, берези, модрини.

3. Хімічна обробка фунгіцидами.

4. Знищення опалого листя з пустулатами іржі.

Рис. 58. Звичайне шютте сосни: 1- пошкоджений сіянець; 2- хвоя з пікнидами і апотеціями збудника; 3-поперечний розріз через хвоїнку з апотецієм; 4- сумка з сумкоспорами; 5- сумкоспори.

Рис. 59. Сніжне шютте сосни: - хвоя з апотеціями збудника; 2- збільшена частина пошкодженої хвоїнки; 3- апотецій в розрізі; 4- сумки з сумкоспорами.

Рис. 60. Іржа проростків сосни і листків осики:

1 - пошкодження проростків у 3-х літнього сіянця сосни; 2 - пошкодження схода; З- лист осики, пошкоджений іржею; 4 - теліоспори збудника під епідермісом листа осики; 5 - базидії з базидіоспорами.