Тема 8. Корисні комахи

Ентомофаги – це комахи, що живляться іншими комахами, в т. ч. шкідниками рослин.

Ентомофагів ділять на паразитів і шкідників. Личинка хижака знищує за все життя декілька особин комах, після чого досягає дорослої фази. Личинка паразита розвивається за рахунок єдиної особи, яка називається господарем. Самими корисними хижими комахами в ліса являються рижі лісові мурахи. Тіло робочих мурах чорне, буре або двокольорове, але не жовте. Задньогруди відокремлені від грудей чітким заглибленням. Відомі грибні, бактеріальні, вірусні хвороби комах, а також хворобу змішаного типу і визвані круглими червами.

Ряд твердокрилі, або жуки

Родина Жужелиці

1. Жужелиця золотоносна (Catabus auratus).

Тіло до 2, 7 см в довжину, з металічним відблиском (рис. 41). Живе на полях (більшою частиною на глиняних ґрунтах), на лісних полянах. На відміну від більшості інших видів роду Catabus активна в день. Поїдає живих і мертвих малих тварин (до 10 гусениць за день). Личинки - також хижаки. Жуки після метаморфоз переживають тільки одну зиму. Як і майже всі жужелиці приносять користь, знищуючи шкідників рослин. В Центральній Європі зустрічається 22 види цього роду.

Рис. 41. Жужелиця золотоносна (Catabus auratus)

2. Жужелиця дубравна (Catabus nemoralis).

Тіло 2 - 2, 6 см в довжину. Зустрічається скрізь: під камінням і т. п. (вологолюбива). Активна в основному вночі. Як більшість жужелиць, не може літати. Полює на малих тварин, особливо на гусениць метеликів-совок. Личинки також полюють вночі. Зимують жуки, з'явившись осінню після метаморфозу (рис. 42).

Рис. 42. Жужелиця дубравна (Catabus nemoralis)

3. Красотіл пахучий (Calosama sycophanta).

Занесений в Червону книгу, як вид, чисельність якого швидко скорочується. Приблизно 3 см в довжину. Живе в лісах, садах і т. п. Вилізає на дерева і добре літає. На відміну від багатьох Жужелиць активний і вдень. Дуже ненажерливі жуки і личинки залазять на дерева, де полюють на гусениць, травневих жуків, поїдають лялечок. Заляльковуються в ґрунті. Жуки ще в серпні закопуються на зимівлю на глибину до ЗО см. Живуть 2-3 роки. Дуже корисні. При масовому розмноженні шкідників (монашки, соснового коконопряду, дубової листовійки і т. п.) красотіли знищують їх у великій кількості (рис. 43).

Рис. 43. Красотіл пахучий - (Calosama sycophanta)

4. Жужелиця звичайна (Pterostichus vulqaris).

Тіло 1, 3 - 1, 7 см в дожину. Живе у багатьох місцях, але переважно у вологих. Активна вночі. Знищує личинок комах, добуваючи їх у поверхневому шарі ґрунту. Іноді їсть суниці. Із 500 видів Жужелиць Європи 28 відносяться до цього роду (рис. 44).

Рис. 44. Жужелиця звичайна - (Pterostichus vulqaris)

Ряд твердокрилі або жуки

Родина Божі корівки (сонечка)

Божа корівка 22-точкова (Thea 22-punctata).

Ледь досягає 0, 5 см в довжину. При визначенні будь-якої божої корівки, треба рахувати число пятен-точок на обох надкрилах. Більшість видів божих корівок (і жуки, і личинки) живляться тлями, приносячи цим велику користь. Одна личинка або жук за день з'їдають до 50 тлів. Тому божих корівок використовують в якості біологічного заходу боротьби з тлями і деякими іншими шкідниками. Жуки зимують іноді великими накопленнями. Після зимівлі самки відкладають декілька сотень яєць на нижню сторону листків. Приблизно через тиждень вилуплюються личинки. Після декількох .... через 1-2 місяці, вони заляльковуються і через 6-9 днів з'являються дорослі особи (друга генерація). Як і інші жуки прикидаються мертвими, якщо до них доторкнутися. В Центральній Європі біля 70 видів цієї родини. Божих корівок легко впізнають по характерному малюнку і майже шароподібному тілу. Зустрічаються на різних рослинах (рис. 45).

Рис. 45. Божа корівка 22-точкова - (Thea 22-punctata)

Ряд твердокрилі або жуки

Родина рогачі

Жук-олень (Lucanus cervus).

Тіло 2, 5-7, 5 см в довжину (самий великий жук Європи). ♂ значно більший. Його верхні челюсті (мандібули) перетворені в "роги" (рис. 46). Зустрічається на листяних деревах. Літає в червні-липні. Живиться соком дерев. Личинки розвиваються в деревині, частіше в дубових пеньках. Генерація 5-6 років. Головною причиною скорочення чисельності цих жуків являються знищення в лісах осередків личинок - пеньків і старих дуплистих дерев (Занесений в Червону книгу).

Рис. 46. Жук-олень - (Lucanus cervus)

Ряд перетинчастокрилі

Родина риючі оси

Аммофіла пісчана (Ammophila sabulosa).

До 20 мм в довжину. З допомогою мандибул і передніх ніг викопує нірку в піску гніздо. Для майбутнього потомства затягує туди паралізовану гусеницю, відкладає на неї яйце і закупорює вхід (рис. 47).

Рис. 47. Аммофіла пісчана - (Ammophila sabulosa)

Ряд перетинчастокрилі

Родина складнатокрилі оси

Оса германська (Patavespula getmanika).

Одна із самих звичайних і відомих (наряду із звичайною Р. vulqaris) ос. Гнізда часто під землею, а також в будівлях. Річний цикл, як у шершня. Живиться спілими плодами і цукровими продуктами; для викормлювання личинок ловить комах (рис. 48).

Рис. 48. Оса германська - (Patavespula getmanika)

Ряд перетинчастокрилі

Родина мурашки

Мурахи - суспільні комахи, сім'я яких складається із 2 каст. Каста робочих (…) найбільш багаточислена і представлена безкрилими, не здібними розмножуватись самками, котрі виконують всі необхідні роботи (добування їжі, турбота про потомство і гніздо, захист від ворогів). Самець (♂) і самка-цариця (♀) виходять із лялечки з крилами. Під час або після брачного льоту відбувається запліднення, незадовго після чого самці гинуть, а ♀ скидає (відгризає) крила, відшукує підходяще місце для гнізда і стає і стає основателькою нової сім'ї, відкладаючи яйця, з яких розвиваються робочі особи, а пізніше - статеві.

Мураха рижа (Formika rufa).

♀ і ♂ 9 - 11мм в довжину, -4-9 мм. Активність цього виду, а також дуже схожої на нього мурахи багатосімейної (F. polyctena) нерідко починається вже в квітні. Зустрічається здебільшого в хвойних лісах , дуже корисні тим, що знищують шкідливих комах. Всім знайомий мурашник - тільки верхня частина гнізда. Те, що часто помилково називають "мурашковими яйцями", є лялечки мурашок, заключні в кокони (рис. 49).

Рис. 49. Мураха рижа - (Formika rufa)

Ряд перетинчастокрилі

Родина наїзники (іхневмоніди)

Наїздник (Rhyssa persuasotia)

Личинки , як у багатьох наїздників розвиваються в личинках комах. Тіло без яйцекладу - біля 3 см в довжину. З допомогою довгого яйцекладу-сверла відкладають яйця в личинок рогохвостів або в прокладені ними ходи в деревині. На личинках вусачів, що живуть в деревині, паразитує наїздник-наглядач.

Наїздник (Pimpla instiqator)

Біля 2 см в довжину (рис. 50). Один із самих помітних видів наїздників. Відкладає яйця в гусениць (наприклад, монашки, соснового п'ядуна), в тілі яких розвиваються його личинки. Оскільки паразитує переважно на шкідниках лісного господарства, корисний, як багато інших видів наїздників.

До родини Ichneumonidae належать найбільші за розмірами представники наїздників, зокрема Ехосhiium circumfiexum, який паразитує на сосновому шовкопряді та совці сосновій. Види роду Ріmpiа поширені на різних гусеницях та лялечак, а роду Exenterus – на личинках соснових пильщиків.

Дуже багато ентомофагів у родині Вгасопіdае. Поширеними паразитами багатьох хвоє- та листогризучих шкідників є наїздники роду Араnteles. Так, Араnteles porthetrial - на непарному шовкопряді, А. огdinaris - на сосновому та сибірському шовкопрядах.

Араnteles porthetrial, дає два покоління на рік і є внутрішнім паразитом гусениць. Це дрібний наїздник довжиною до 3, 5 мм, чорний. Самиці першого покоління в травні відкладають яйця в молоді гусениці непарного шовкопряда. В кожній з них розвивається 9-12 личинок наїздника, тривалість розвитку 3-4 тижні. Друге покоління літає в кінці травня - на початок травня. В одній зараженій ним гусениці розвивається близько 100 личинок наїздника. Спочатку заражені гусениці живляться листям, а перед закінченням розвитку личинок паразита вони сповзають на нижню частину стовбура і там лишаються нерухомі в щілинах кори. В цей час личинки наїздника виходять з гусениці, яка гине і заляльковується на шкірі загиблої гусениці в біленьких дрібних кокончиках. Через кілька днів з коконів вилітають дорослі наїздники. Купки білих кокончиків на темному фоні кори добре помітні на відстані.

Цей наїздник паразитує на гусеницях непарного шовкопряда на Україні, а в областях, розташованих далі на північ, на них частіше паразитує близький вид - А. tiparidis. Другий близький вид А. ordinarius часто паразитує на гусеницях соснового шовкопряда. При цьому заражені ним гусениці залишаються весь час у кронах. Величезна кількість видів ентомофагів належать до надродини хальцидових (Chaicidoidac). Найбільш відомі яйцеїди трихограми.

Рис. 50. Наїздник (Pimpla instiqator)

Симбіоз – такі взаємовідносини між двома організмами, коли обидва вони мають з цього певну користь.

Хижаки живляться іншими тваринами, причому або вбивають свою жертву зразу, або живляться нею короткий час.

Паразити існують за рахунок живителя протягом тривалого часу (кілька тижнів або місяців), не покидаючи його.

Яйцеїд соснового шовкопряда – теленомус

Велика кількість ентомофагів належить також до надродини Proctotrupoidea — зокрема яйцеїд соснового шов­копряда — теленомус (Telenomus tetratomus Thoms.). Дорослий паразит довжиною 1,0-1,2 мм, чорний, з широкою поперечною головою та 11-членними вусиками у самиці і 12-членннми у самця. Яйцеклад короткий, відхо­дить від вершини черевця. Зимують запліднені самиці під корою старих пеньків, в рослинних залишках, дуплах дерев тощо. Місця перезимівлі вони залишають у квітні, жив­ляться нектаром та медв'яною росою і можуть заражати яйця. Проте розвиток теленомуса не синхронний з розвитком соснового шовкопряда, який починає відкладати яйця в кінці червня. До цього часу теленомус заражає яйця інших метеликів, які є для нього додатковими живителями. Видо­вий склад можливих додаткових живителів не вивчено і відомо лише один вид—малиновий шовкопряд (Matrothylacia rubi L.). Слід зауважити, що в чистих соснових на­садженнях жерднякового віку видовий склад метеликів дуже обмежений і тому багато самиць теленомуса до по­чатку липня гине (рис. 51,52).

Тривалість розвитку теленомуса, за даними Б. В. Ривкіна, при середньодобовій температурі 27—28 °С становить при 14—15 днів, при 23°С — 20-22 і при 18—19 °С—33-37 днів. Отже, до того часу, поки сосновий шовкопряд почне відкладати яйця, теленомус може дати два покоління; роз­виваючись в кладках соснового шовкопряда, він також дає два покоління (друге частково), і одна генерація може роз­виватися у вересні па кладках додаткових живителів. За лі­тературними даними, плодючість самиць теленомуса колива­ється від 50 до 230 яєць, а в середньому становить 80-85 яєць. В одному яйці соснового шовкопряда розвивається в середньому 10—11 особин теленомуса. Вважають, що їх приваблює запах статевого атрактанта самиці шовкопряда. Дорослі теленомуси прикріплюються до самиці відразу після її відродження з лялечки і, перелітаючи з нею, пот­рапляють на місце відкладання яєць. Навіть ще перед ви­льотом самиці шовкопряда яйцеїди збираються біля ля­лечок, чекаючи їх відродження.

В осередках кільчастого шовкопряда поширений близь­кий вид теленомуса — Т. laeviusculus Rats. Він має одну генерацію на рік, зиму є в стані передлялечки в яйцях кіль­частого шовкопряда. Дорослі теленомуси вилітають з яєць шовкопряда приблизно через місяць після відродження гу­сениць (кінець травня — початок червня).

З надродини осоподібиих оси родів Scolia та Tiphia па­разитують на личинках пластинчастовусих. Для того, щоб заразити личинки, оси зариваються в грунт і відшукують їх там.

На мал. зображені лялечки і кокони, пошко­джені паразитами.

Двокрилі. До ряду дво­крилих належать парази­ти, що є ентомофагами лі­сових шкідників. Біль­шість їх з родини тахін — Tachinidae. Серед них слід відзначити Blepharipoda scutella R. - D., що па­разитує на гусеницях і ля­лечках непарного шовко­пряда і монашки, Masicera silvatica Fall. на сосно­вому шовкопряді та золотогузї, Bessa selecta Meig. - на гусеницях п'яду­нів, Panzeria rudis Fall..— на гусеницях совки сосно­вої, Drino inconspicua Meig. - наличинках соснових пильщиків та ін.

Рис.51. Яйцеїд соснового шовкопряда теленомус	Рис. 52. Лялечки та кокони ураженіпаразитами (б, в, д, е), та здорові (а, г) після вильоту метеликів пильщиків

В країні відомо 26 видів три­хограми, з них найбільш поши­реними є звичайна, або еванесценс — Trichogramma evanescens Westw., безcамцева — Т. tmbryophagum Htg., плодожеркова — Т. сасоесів Маrschal., пінтоі— Т, ріпtoі та лісо­ва — Т. ріпі Меуеr (рис. 53).

Звичайна трихограма зни­щує яйця багатьох шкідників польових культур, переважно совок, а плодожеркова та без­cамцева заражають яйця листо­війок, зокрема яблуневої плодо­жерки. Безcамцева розмножує­ться партеногенетично. Лісову трихограму виводили з яєць соснового шовкопряда та інших видів. Деякі автори вважають її лише підвидом плодожеркової. В одному яйці сосново­го шовкопряда розвивається до 33 особин цього виду трихо­грами. Найбільш детально вивчена біологія звичайної три­хограми, яку широко використовують для біологічної бо­ротьби з шкідниками польових культур. Доросла трихо­грама завдовжки 0,32-0,36 мм буруватого кольору. Перед­ні крила біля основи вузькі, а до вершник розширені та закруглені, задні вузькі. Очі червоні. Вусики у самиці булавоподібні, шестичленні, у самця чотиричленні з довгими рідкими волосками. Літає трихограма погано. За літо по­ширюється на кілька десятків метрів, проте вітром може розноситись і далі.

Самиці з день відродження спаровуються і за допомогою яйцеклада відкладають яйця в яйця інших комах. Основну кількість яєць трихограма відкладає в перший день свого життя. Доросла особина живе 2-4 дні, а при підгодовуван­ні медовим або цукровим сиропом — 4-8 днів. У дрібні яй­ця молей вона відкладає одне яйце, в яйця совок — 2-4, а у великі яйця бражників — до 40 яєць. Ембріональний розвиток трихограми триває кілька, днів. Заражені яйця на четвертий - п'ятий день чорніють, тому їх легко відріз­нити від здорових. Личинка трихограми паразитує в яйці живителя, виїдає його вміст і там же заляльковується. Після відродження з лялечки доросла трихограма прогри­зає в шкарлупі яйця дрібний круглий отвір і вилітає. Тривалість розвитку генерації трихограми залежить від температури та вологості повітря. За даними В. А. Щепетильнікової, при температурі 30°С вона становить 8 днів, при 22°С—14 днів, а при 16°С розвиток триває близько місяця. Оптимальна температура для її розвитку близько 25°С, вологість повітря 75-80 %, Нижній поріг розвитку — 10°С. За вегетаційний період в природних умовах України вона встигає дати дев'ять поколінь. Зимує личинка в стані діапаузи в яйцях деяких совок, китицехвоста тощо. Трихограма — поліфаг, але найбільше винищує совок. Проте є форми, які пристосувалися до знищення біланів, кукурудзяного метелика та ін. Лісова трихограма значно більша, ніж звичайна, її дов­жина 0,5-0,9 мм. Порівняно із звичайною вона більш плодюча (близько 140 яєць), одна самиця заражає до семи яєць соснового шовкопряда. Тривалість розвитку однієї генерації влітку становить 9-20 днів. На Поліссі лісова трихограма дає 5-7 поколінь за вегетаційний період, а в Лісостепу 6-9. Якщо вона паразитує на яйцях сосно­вого шовкопряда, то дає до трьох генерацій. В популяції звичайно буває близько 90 % самиць. Лісова трихограма літає краще, ніж звичайна, і за літо поширюється на значно більші відстані. Крім соснового шовкопряда заражає яйця соснового п'ядуна та бражника, пагов'юнів, ткачів, монаш­ки, частково соснової совки, зеленої дубової листовійки та ін. Біологія та екологія лісової трихограми вивчена ще недостатньо. Очевидно, у неї також є форми, які пристосо­вані до різних живителів. Поширеним яйцеїдом соснових пильщиків є представник надродини хальцидових — Chrysonotomyia ruforum Krausse. Дорослі яйцеїди довжиною 0,9-1,2 мм, темно-сині, блискучі, з колінчастими дев'ятичленистими чорними вусиками. Його розвиток відбувається синхронно з розвитком соснового звичайного пильщика. Має подвійну генерацію. Зимують личинки в стані діапаузи в яйцях звичайного або рудого соснових пильщиків. Дорослі яйцеїди виходять навесні в пе­ріод льоту звичайного соснового пильщика і заражають щой­но відкладені ним яйця, іноді 80...90 % від загальної кілько­сті. Заражені яйця чорніють і цим відрізняються від здоро­вих. Друге покоління яйцеїда літає в липні та на початку серпня. До надродини хальцидових належить паразит павутин­них молей Ageniaspis Fuscicollis Dalm. і паразит лялечок соснового шовкопряда — Geniocerus xantops Nees. Останній має дві генерації на рік. В кожній лялечці розвивається 900...1200 личинок паразита, які цілком заповнюють шкірку лялечки і зимують в ній в стані діапаузи. До цієї ж надро­дини належить і паразит кров'яної попелиці - Aphelinus mail Hald.

Рис. 53. Лісова трихограма: а – самець, б - самка